Постанова № 49047403, 18.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2015 справа №908/6304/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від прокуратури: від позивача 1: від позивача 2: від відповідача:Марченко О.А. Ломовцева Н.В., Радіонова О.О. Стрельнікова Є.В. за посвідченням № 009153 не з'явився Єфременко О.О. за довіреністю №14-88 від 18.04.2014 р. Морозов С.Ф. за довіреністю № 03-01/296 від 13.03.2015 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ на рішення господарського суду Запорізької області від02 червня 2015 р. (повний текст рішення підписано 05.06.2015 р.)у справі№ 908/6304/14 (головуючий суддя Корсун В.Л., судді: Смірнов О.Г., Шевченко Т.М.) за позовом доЗаступника прокурора прокуратури Донецької області, м.Маріуполь в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ про стягнення 3 630 428,87 грн. ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора прокуратури Донецької області, м. Маріуполь в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ про стягнення 2 688 527,33 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, пені в розмірі 267 361,30 грн., втрати від інфляційних процесів у розмірі 617 238,33 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 57 301,91 грн. (з урахуванням заяв №05/1- 120 вих- 15 від 24.02.2015р. та №05/1- 253 вих - 15 від 15.04.15р.).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 року у справі № 908/6304/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 266 919,67 грн., три проценти річних в розмірі 57 301,90 грн., суму індексу інфляції в розмірі 552 238,04 грн. та cтягнуто з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 71 762,66 грн. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 2 688 527,33 грн. основного боргу припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Також, на думку заявника, прокуратура Донецької області не мала законних та документальних підстав щодо представництва інтересів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у господарському суді по даній справі, оскільки це суперечить ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

В запереченнях на апеляційну скаргу № 17/1678 від 05.08.2015 р., які надійшли через канцелярію суду 11.08.2015 р. представник Міненерговугілля просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор наполягав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 778/14-БО-6 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 встановлено, що газ, який продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2800 тис. куб. м.

Пунктом 3.3 Договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.4 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 11 Договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради виникли взаємні права та обов'язки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи Продавцем було передано у власність Покупцю природний газ на загальну суму 2 688 527,33 грн. за період з січня по квітень 2014 р., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 р. на загальну суму 920 938,42 грн., від 28.02.2014 р. на загальну суму 939 265,79 грн., від 31.03.2014 р. на загальну суму 584 016,90 грн., від 30.04.2014 р. на загальну суму 244 306,22 грн.

Проте, відповідач, станом на час звернення прокурора з позовом до суду, взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату за прийнятий природній газ у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 2 688 527,33 грн.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду на рахунок того, що відповідач порушив умови Договору.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції на рахунок припинення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 688 527,33 грн. основного боргу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Після порушення провадження у даній справі, відповідачем було додано до матеріалів справи наступні платіжні доручення: від 18.05.2015 р. № 184558650 на суму 737 317,43 грн., від 15.05.2015 р. № 184380840 на суму 37 337,21 грн., від 13.05.2015 р. № 184017825 на суму 162,58 грн., від 12.05.2015 р. № 183772552 на суму 30 844,24 грн., від 06.05.2015 р. № 183156616 на суму 239,40 грн., від 30.04.2015 р. № 182792195 на суму 179,55 грн., від 29.04.2015 р. № 182586944 на суму 179,92 грн., від 28.04.2015 р. № 182427054 на суму 1 017,76 грн., від 27.04.2015 р. № 181804313 на суму 1 090 155,12 грн., від 23.04.2015 р. № 181517974 на суму 41 585,62 грн., від 22.04.2015 р. № 181345727 на суму 254,42 грн., від 21.04.2015 р. № 181152969 на суму 66 383,01 грн., від 10.04.2015 р. №180000456 на суму 164 810,83 грн., від 14.04.2015 р. № 180190554 на суму 293 369,59 грн., від 15.04.2015 р. № 180431145 на суму 239,40 грн., від 17.04.2015 р. № 180776705 на суму 10 786,89 грн., від 08.04.2015 р. № 179683495 на суму 9 379,54 грн., від 02.04.2015 р. № 179126792 на суму 244 860,91 грн., від 30.03.2015 р. № 178584597 на суму 372,35 грн., від 27.03.2015 р. № 178478392 на суму 94 531,09 грн., від 24.03.2015 р. № 177698713 на суму 131 942,06 грн., від 19.03.2015 р. № 177174492 на суму 2 277,29 грн., від 18.03.2015 р. № 177152203 на суму 422 661,55 грн.

Також, до матеріалів справи долучена довідка про стан заборгованості Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради за підписом директора Департаменту бухгалтерського обліку та звітності Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Буртан Т.П., відповідно до якої підтверджено відсутність заборгованості відповідача по Договору станом на 29.05.2015 р.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача за порушення виконання ним зобов'язання пеню у розмірі 267 361,30 грн. за період з 15.02.14 р. по 13.11.2014 р.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язаний сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу матеріалами справи доведено.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши наданий прокурором розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності часткового стягнення з відповідача суми пені у розмірі 266 919,67 грн. та обґрунтованості відмови в іншій частині вимог щодо стягнення пені.

Разом з тим, прокурор просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 57 301,91 грн. за період з 15.02.14 р. по 01.12.14 р. та суми індексу інфляції в розмірі 617 238,33 грн. за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р. (включно).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 552 238,04 грн. та задоволенні вимог щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 57 301,90 грн.

Твердження відповідача про те, що прокуратура Донецької області не мала законних та документальних підстав щодо представництва інтересів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у господарському суді по даній справі, оскільки це суперечить ст. 2 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон), який був чинний і яким керувався суд першої інстанції на момент прийняття рішення, визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою вищевказаної статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Також, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" згідно з частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону, а права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 Закону.

У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, згідно Указу Президента України від 06.04.2011 р. № 382/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 р., державне управління у сфері функціонування ринку природного газу та державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України й на подальше погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні, а несплата коштів відповідачем Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" може призвести до ускладнення або унеможливлення закупівлі природного газу у країн-постачальників та подальшої реалізації природного газу на території України національним споживачам.

Як зазначає прокурор, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» створена на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25.02.1998р. Згідно статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998р., її засновником та акціонером є держава, якій належить 100 % акцій Компанії.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 р. у справі №908/6304/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 р. у справі № 908/6304/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 21.08.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Ломовцева Н.В.

Радіонова О.О.