Рішення № 49046714, 25.08.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2015 Справа № 920/922/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Сороки Л.М., розглянувши матеріали справи № 920/922/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка», м.Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про стягнення 26585,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 602,15 грн. 3% річних за прострочення сплати основної суми заборгованості, 16288,66 грн. інфляційних нарахувань, 9694,57 грн. пені., а також сплачений судовий збір по справі.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, представники сторін та третя особа в судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення не повідомили. Відповідач відзив на позов не подав, тому згідно вимог ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами,

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 22.12.2014р. господарським судом Сумської області було завершено розгляд справи № 920/1932/14 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка», м. Харків до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 43869,57 грн. та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енерготехніка", м. Харків заборгованість в сумі 43869,57 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

06.01.2015р. господарським судом Сумської області , на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 06.01.2015р. було видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи , 28.01.2015р. зазначений наказ суду був направлений позивачем до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції . 28.01.2015р. Відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції винесена постанова ВП № 46338478 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 06.01.2015р. у справі № 920/922/15, проте рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014р. у справі № 920/1932/14 відповідачем не виконано , грошових коштів позивачу не сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) , або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до от. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимову кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог позивача у справі № 920/1932/14, яке не було виконано відповідачем до 19.06.2015р. включно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведена правова позиція відображається в судовій практиці Вищого господарського суду України, Верховного суду України, інформаційних листах Вищого господарського суду України тощо.

Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті позивачу боргу в сумі 43869,57 грн. з грудня 2014 року по червень 2015року, Відповідно до наданого розрахунку з відповідача підлягає стягненню 602,15 грн. 3% річних, 16288,66 грн. - інфляційних витрат, 9694,57 грн. пені. Розрахунок позивача перевірений судом .

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 602,15 грн. 3% річних, 16288,66 грн. - інфляційних витрат, 9694,57 грн. пені. підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1827 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енерготехніка» ( 61001, м. Харків, вул.. Плеханівська,18, кімн.210, код 22678151) 602,15 грн. 3 % річних, 16288,66 грн. інфляційних нарахувань, 9694,57 грн. пені, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2015р.

Суддя В.М. Моїсеєнко