Ухвала суду № 49046622, 08.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5019/2100/11

за позовом Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2

про стягнення в сумі 4 808 грн. 96 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : ОСОБА_3 (довіреність №06 від 15.04.2011 року);

від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність №658 від 26.05.2010 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4808,96 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог частково заперечив, посилаючись на те, що електроенергію споживав лише до кінця лютого 2011 року та визнає заборгованість в сумі 830,90грн. В решті позову просить відмовити, оскільки з березня 2011 року не користувався приміщенням в якому споживалась електроенергія.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

09.02.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (надалі - Постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №1010/270030402 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач отримувати її та оплачувати відповідно до умов Договору.

Відповідно до рішення зборів акціонерів назва ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (код ЄДРПОУ05424874) змінилась на ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" (код 05424874) у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства"

Відповідно до п.2.1, п.2.2.2, п.2.3.3, п.8.1 Договору ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" зобов'язувалось постачати підприємцю ОСОБА_2 електроенергію відповідно до умов Договору, а останній - зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплатити електроенергію. Взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним Договором ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" виконало в повному обсязі. Однак, відповідач не оплатив використану електроенергію, внаслідок чого порушив договірні зобов'язання.

Відповідно до п.2.3.3. Договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Відповідно до Додатку №4 до Договору на постачання електричної енергії Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника з рахунка Споживача.

Відповідно до п.2 Додатку №4 покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 16 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються постачальником.

Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає Постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно Постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих Постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно п.8.1 Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові постачальника в терміни визначені додатком №4 Договору "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Підприємець ОСОБА_2 користувався активною електроенергією протягом лютого-березня 2011 року за Договором, однак оплату електричної енергії не здійснював в повному обсязі, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань щодо оплати спожитої електричної енергії заборгованість відповідача перед позивачем становить 4465,40 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3., 2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачу постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем за період 10.03.2011 року по 07.10.2011 року на суму боргу в розмірі 4465,40 грн. нарахована пеня в розмірі 343,56 грн. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4465,40грн. заборгованості, 343,56грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_2 (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Белгородська 1В/3, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства АЕС Рівнеобленерго (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, буд.71, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за використану електроенергію у сумі 4465,40 грн., пеню в розмірі 343,56грн., державне мито за подання позовної заяви у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Качур А.М.