Ухвала суду № 49046607, 18.10.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5019/2019/11

за позовом Державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат"

до відповідача Олександрійське СТ

про стягнення в сумі 10 498 грн. 99 коп

Суддя Качур А.М.

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Олександрійського СТ про стягнення 10498,99 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300107764024. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправолення №3300107675854.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

На підставі видаткових накладних: РНУ-0018526 від 29.04.2010 року на суму 6449,98грн. та РНУ-065810 від 16.12.2010 року на суму 10549,01грн. Державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат поставив Олексанрійському СТ товар на загальну суму 16998,99 грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками БВ-0000239 від 13.07.2010 року на суму 2500,00грн. та БВ-0000247 від 19.07.2010 року на суму 4000,00грн.

Станом на момент розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 10498,99 грн.

20.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити борг в розмірі 10498,99грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу перед позивачем в розмірі 10498,99 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10498,99 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Олександрійського СТ (Рівненська обл., Рівненський район, с.Олександрія, вул.Щорса, 5, код ЄДРПОУ 01764343, р/р26003249583001 в Ф.Рівненське обласне управління УП ВАТ «Ощад Банк»в м.Рівне, МФО333368) на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (43001, м. Луцьк, вул.Ковельська, 67, код ЄДРПОУ 05515312, п/р 260080039001 в ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень»в м.Києві, МФЛ380281) основний борг в сумі 10498,99 грн., 104,98 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "19" жовтня 2011 р.