Ухвала суду № 49046489, 11.10.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1992/11

за позовом Приватне підприємство "Айслаг"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про стягнення 1 258 грн. 93 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність №21 від 01.03.2011року);

від відповідача : представник не зявився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Айслаг» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» про стягнення 1258,93 грн. з яких 726,32 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 181,44 грн. пені, 351,17 грн. 25% відсотків річних.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300107739100. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

06.01.2011 року між Приватним підприємством «Айслаг» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №007 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати або передати зі свого складу у власність покупцю товар - нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представником сторін Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

На виконання умов договору позивач поставив та передав відповідачу нафтопродукти на загальну суму 197864,42 грн., що підтверджується накладними на відвантаження товару та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.13-21).

У відповідності до пункту 5.1. договору відповідач має право здійснити повну або часткову оплату вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки (ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Крім цього, згідно зі ст.627 ЦК України сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, а згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного Кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.06.2011 року у справі №5019/1200/11, яке набрало законної сили, встановлено правомірність нарахування відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 15764,76 грн. за період з 24.05.2011 року по 01.06.2011 року.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті основного боргу відсутня, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2011 року на суму 100000,00 грн.

Оплату за користування товарним кредитом відповідач не здійснив.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку неоплати відвантаженої партії товару в строки, передбачені п. 5.1. договору, позивач дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 0,2% за кожен день використання товарного кредиту.

Відповідно до положень ст.694 Цивільного кодексу України Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст.1057 ЦК України, комерційний кредит - це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Навіть якщо сторони не визначили даний термін у самому договорі, але момент оплати не співпадає з моментом передачі товару, то йдеться про комерційний кредит. При комерційному кредитуванні можуть сплачуватись відсотки за користування кредитом.

Судом встановлено, що за період часу з 02.06.2011 по 09.06.2011 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар у розмірі 53407,56 грн.

Позивачем на підставі пункту 5.2. договору, нарахував відповідачу оплату за користування товарним кредитом за період з 02.06.11 року по 09.06.2011 року в сумі 726,32 грн.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.1. договору сторони погодили, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,2% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

Враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання, розмір якої за період з 02.06.2011 року по 09.06.2011 року становить 181,44 грн.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 8.2. договору відповідач, у випадку прострочення виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

За порушення умов договору позивач на підставі п.8.2 договору нарахував 30% річних в розмірі 351,17 грн. за період з 02.06.2011 року по 09.06.2011 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 726,32 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 181,44 грн. пені, 351,17 грн. 30% відсотків річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита, витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанський гранітний карєр (34553, Рівненська область, Сарненський район, с.Селище, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 14338719) на користь Приватного підприємства Айслаг (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4,код ЄДРПОУ 13369787) 726,32 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 181,44 грн. пені, 351,17 грн. 30% відсотків річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.