Рішення № 49046131, 19.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015

Справа №910/16029/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ»

до

Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про

зобов’язання перерахувати грошові кошти у сумі 26964,08 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

не з’явились;

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зобов’язання перерахувати грошові кошти у розмірі 26964,08 грн. згідно платіжного доручення №260 від 30.04.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2014 між сторонами було укладено договір про розрахунково – касове обслуговування №39896, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок в гривнях №26004018707701 та зобов’язався здійснювати його розрахунково – касове обслуговування, а клієнт зобов’язався оплачувати послуги банку згідно тарифів в порядку та на умовах, визначених договором. Позивачем 09.04.2015 було подано відповідачу заяву про закриття рахунку. 30.04.2015 позивачем повторно подано відповідачу заяву про закриття рахунку та про перерахування залишку грошових коштів. 30.04.2015 було надано відповідачу платіжне доручення №260 на перерахування грошових коштів у розмірі 26964,08 грн. на інший розрахунковий рахунок позивача, проте відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору вказане платіжне доручення залишено без виконання. Таким чином, позивач просить суд зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення позивача про перерахування грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/16029/15 та розгляд справи призначено на 22.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 11.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 19.08.2015.

Представник позивача в судове засідання 19.08.2015 не з’явився, витребуваних судом документів не надав. В попередніх судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

18.08.2015 позивач подав до загального відділу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із неможливістю явки його представника у судове засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості заміни свого уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов’язаних з ними трудовими відносинами. Суд зазначає, що згідно довіреності позивача від 07.05.2015 уповноваженими на представництво інтересів позивача в суді є наразі 5 осіб, а отже клопотання позивача про відкладення розгляду справи не визнається судом обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився. Відповідач відзиву на позов та витребувані судом документи не надав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином відповідно до повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення №0103033353085, 0103035234156.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк, відповідач) було укладено договір про розрахунково – касове обслуговування №39896, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у гривні №26004018707701 та зобов’язався здійснювати його розрахунково – касове обслуговування, а клієнт зобов’язався оплачувати послуги банку згідно тарифів в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1), банк здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами (п.2.1), списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.2.2), банк зобов’язується вести комплексне розрахунково - касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково - касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом (п.3.3.2), за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1), договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку (п.8.1).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Нормами частини 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно п.20.5 Інструкції Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 № 492 закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки (за наявності) юридичної особи.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Пунктом 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунка клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до банку для виконання платіжне доручення №260 від 30.04.2015 на суму 26964,08 грн., яке одержано банком у той же день.

Проте всупереч положенням договору та вимогам законодавства вказане платіжне доручення залишено банком без виконання.

Наявності обставин, які б унеможливили своєчасне та повне виконання поданого позивачем розрахункового документу, відповідач суду не довів.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов’язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення №260 від 30.04.2015 на суму 26964,08 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім цього, суд зазначає про те, що має місце зловживання позивачем процесуальними правами, яке полягає в наступному:

нез'явлення представників позивача в судові засідання 19.08.2015 без поважних причин;

невиконання вимог ухвал суду від 25.06.2015, 22.07.2015, 11.08.2015 без зазначення причин невиконання (в частині подачі витребуваних доказів).

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» вказано, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених позивачем зловживань, суд вважає, що належними, адекватними та співрозмірними заходом реагування на невиконання позивачем вимог ухвал суду (ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом вказаними ухвалами) є застосування до нього передбаченого п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заходу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) перерахувати згідно платіжного доручення №260 від 30.04.2015 грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, будинок 19, літера "А", ідентифікаційний код 39098132) в сумі 26964 (двадцять шість тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 08 коп. з рахунку №26004018707701, що відкритий в філії №18 «Центрального РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» №26009475203 в АТ «Райффайзен банк Аваль» МФО380805.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, будинок 19, літера "А", ідентифікаційний код 39098132) судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, будинок 19, літера "А", ідентифікаційний код 39098132) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.08.2015

Суддя Ю.М. Смирнова