Рішення № 49045944, 17.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015

Справа №910/14133/15

За позовом: приватного підприємства "АГРО-ВІТА.ЮГ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНФІНІТУМ";

про: стягнення 120.907,57 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "АГРО-ВІТА.ЮГ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНФІНІТУМ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 120.907,57 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов’язання за укладеним між ними договором поставки від 05.02.2015 № 2/15-П, останній вартість отриманого товару оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 115.081,00 грн та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача основного боргу та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 5.826,57 грн, за допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 позовну заяву приватного підприємства "АГРО-ВІТА.ЮГ" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14133/15.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв’язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.08.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством "АГРО-ВІТА.ЮГ", як постачальником, (далі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНФІНІТУМ", як покупцем, (далі – відповідач) укладено договір поставки від 05.02.2015 № 2/15-П (далі – Договір).

У відповідності до предмету Договору позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити відповідно до умов Договору насіння соняшникове урожаю 2014, що відповідає ДСТУ 7011 2009 "Соняшник.технічні умови" (далі - товар) (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 3.1 Договору, позивач поставляє товар на умовах DAP згідно правил "Інкотермс-2010" (пункт поставки – склад хранителя – ТОВ "НЕСТ" за адресою: вул. Промислова, 4 с.м.т. Братське Братського району Миколаївської області).

Право власності на партію товару переходить від позивача до відповідача в момент його фактичного отримання відповідачем, про що свідчить відмітка вантажоотримувача – складу зроблена на товарно-транспортних накладних (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 5.2 Договору строк оплати товару – після приймання товару та надходження відповідного рахунку-фактури позивача на електронну пошту відповідача на протязі дня вигрузки товару. День вигрузки товару позивачем визначається відміткою відповідача (або приймальником складу) в товарно-транспортній накладній на товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов’язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 844.503,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій: від 05.02.2015 № 606055, від 06.02.2015 № 606054, від 07.02.2015 № 606058, від 08.02.2015 № 606059 та від 09.02.2015 № 606060 та рахунками-фактурами від 05.02.2015 № 6 на суму 167.833,00 грн, від 06.02.2015 № 7 на суму 169.089,00 грн, від 07.02.2015 № 8 на суму 167.990,00 грн, від 08.02.2015 № 9 на суму 165.949,00 грн та від 09.02.2015 № 10 на суму 173.642,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором. Відповідач в термін, встановлений п. 5.2 Договору, оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача здійснив частково в сумі 729.422,00 грн, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача, яка містяться в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 115.081,00 грн.

Також, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов’язані за Договором, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 5.826,57 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 115.081,00 грн, сторонами спору суду не надано.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 115.081,00 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов’язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 5.826,57 грн., суд виходить з такого.

При здійсненні розрахунку суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач посилається на статтю 1048 Цивільного кодексу України, яка в свою чергу, встановлює порядок отримання процентів за договором позики. Оскільки Договір, укладений між сторонами спору за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до даного Договору не можуть бути застосовані приписи статті 1048 Цивільного кодексу України.

З поданого позивачем розрахунку суми відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що вказаний розрахунок здійснений позивачем за формулою нарахування штрафної санкції у вигляді пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині прострочення сплати грошових коштів за поставлений товар.

Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 5.826,57 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позов приватного підприємства "АГРО-ВІТА.ЮГ" підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНФІНІТУМ" (02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 2, кімната 307; ідентифікаційний код 38375172, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства "АГРО-ВІТА.ЮГ" (55250, Миколаївська обл., Первомайський район, с. Лиса Гора, вул. Пролетарська, буд. 21; ідентифікаційний код 34473084, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 115.081 (сто п'ятнадцять тисяч вісімдесят одна) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.301 (дві тисячі триста одна) грн 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 серпня 2015 року

Суддя С.В. Балац