Рішення № 49043539, 18.08.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/337/15-ц Провадження № 22-ц/795/1055/2015 Головуючий у I інстанції Бараненко С. М. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Горобець Т.В. ,

суддів Бечка Є.М., Хромець Н.С.,

при секретарі Мартиновій А.В.

за участі прокурора Оліфір А.В., представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника сільської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року та на додаткове рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року по справі за позовом першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Департарменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сільської ради про визнання частково недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу, повернення у власність територіальної громади частини нежитлового приміщення ,

В С Т А Н О В И В :

10 лютого 2015 року перший заступник прокурора Чернігівської області (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Позивач 1) та Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації (Позивач 2) звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання частково недійсними результатів аукціону, договору купівлі - продажу частини не житлової будівлі з підстав, передбачених ч.1-2 ст.203, ст.215 ЦК України, вважаючи, що правочини вчинені з порушенням п.г ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна, та просив повернути у власність територіальної громади сіл ОСОБА_6 сільської ради незаконно продане підвальне приміщення, яке знаходиться у не житловій будівлі будинку культури в с. Сираї за адресою вул. Київська,42.

Одночасно, прокурор просив поновити строк позовної давності, мотивуючи таке клопотання тим, що інформація про незаконні правочини надійшла до прокуратури лише у 2015 році.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року Прокурору поновлено строк не звернення до суду , позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням суду першої інстанції від 26 травня 2015 року визначено ціну позову та вирішене питання розміру судового збору та розподілу судових витрат:

з ОСОБА_3 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 3654,00 грн , а з ОСОБА_6 сільської ради на користь держави стягнуто 243,60 грн судового збору.

ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції та додаткове рішення вважає незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, без обєктивного зясування всіх обставин справи, та таким, що ґрунтується на неналежних , не допустимих і нікчемних доказах, що мають ознаки фальсифікації, містять суперечливу інформацію, не узгоджуються між собою. Просить зазначені рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Також апелянт вважає, що суд безпідставно послався на закони, якими спірні правовідносини не регулюються, оскільки підвальне приміщення будинку культури в с. Сираї по вул. Київській,42 , яке було продане 27.04.2007 року за результатами аукціону, проведеного 23.04.2007 року,не мало статусу захисної споруди (протирадіаційного укриття), жодних офіційних документів про це не існувало, їх зараз сфальсифікували позивачі, він, як сторона правочину, не знав і не міг знати про неможливість придбання у власність будівлі будинку культури в цілому.

Додаткове рішення щодо визначення дійсної ціни позову, розміру судового збору та порядку розподілу судових витрат між відповідачами, апелянт вважає теж незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач не підтвердив належними доказами, а суд, не встановив дійсну ціну позову на момент розгляду справи, що вплинуло на правильність вирішення питання розміру та розподілу між відповідачами судового збору.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить її відхилити, зазначає, що доводи апелянта не заслуговують на увагу, так як спростовуються наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційні скарги підтримав та просив задовольнити, пославшись на обставини, викладені у їх обґрунтуванні.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради сільський голова ОСОБА_5 апеляційну скаргу вважає безпідставною, просить відхилити, позов прокурора визнає, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Чи були у сільській раді у 2007 році якісь офіційні документи щодо статусу підвального приміщення будівлі будинку культури, як захисної споруди, йому не відомо, у бухгалтерських документах окремо підвальне приміщення будинку культури не обліковувалось, як протирадіаційне укриття.

Саме тому не виконано ухвалу апеляційного суду, постановлену відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України про надання всіх доказів статусу будівлі будинку культури по вул. Київській ,42 у с. Сираї, за яким обліковувалась ця будівля на балансі сільської ради на момент відчуження. У зв»язку з чим відбулося відчуження будівлі, сільський голова достовірно не знає, особисто вважає таке відчуження звичайним розпродажем майна територіальної громади. Також, представнику ОСОБА_6 сільської ради не відомо, чи приймалось або існувало прийняте раніше рішення сільської чи районної ради про затвердження місцевої програми приватизації на 2007 рік, чи приймалось рішення про перелік обєктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, що відповідно до ст.26 п.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є компетенцією органу самоврядування, сільський голова пояснити теж не зміг, зазначивши, що на посаді сільського голови він працює лише з 2010 року.

Прокурор та представники Позивача 1 і Позивача 2 на пропозицію суду щодо встановлення та дослідження додаткових доказів для повного, всебічного зясування всіх обставин у справі відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України клопотань не заявили, апеляційні скарги просили відхилити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції вважають достатньо обґрунтованим тому просили залишити їх без змін.

Розбіжності, виправлення та недостовірна інформація у обліковій картці та у паспортах сховища (протирадіаційного укриття) сторона позивача та представник Сільської ради, вважають повязаними з недбалістю виконавців цих документів та відповідальних осіб, проте такі факти не є суттєвими для спростування позову. Журнал розрахунку площі з технічного паспорту будівлі, який містить інформацію стосовно трьох кімнат у підвалі, як бомбосховищ, а також облікова картка штабу цивільної оборони , яка заведена на об»єкт «протирадіаційне укриття» у с. Сираї ( без зазначення адреси розташування), позивачі вважають достатніми доказами статусу захисного обєкту у підвальному приміщенні будівлі будинку культури с. Сираї, отже відчуження такого приміщення було протизаконним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції пославшись на докази, надані стороною позивача - технічний паспорт будівлі, облікову картку протирадіаційного укриття, яка заповнена у 1981 році, Журнал обліку споруд цивільної оборони, що знаходяться на території Чернігівської області, а також врахувавши покази свідка ОСОБА_7 стосовно неточностей у багатьох документах, та, керуючись пунктом «г» ч.2 ст.5 Закону України « Про приватизацію державного майна»,ст.12 та п.2 ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, ч.1-2 ст.203 та ст. 215,217 ЦК України , та , пославшись на Закони України «Про приватизацію державного майна», «Про цивільну оборону» „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, « Про правові засади цивільного захисту», „Про управління обєктами державної власності та Кодекс цивільного захисту України, визнав встановленим, що 23.04.2007 року був незаконно проведений аукціон, а за результатами аукціону, незаконно 27.04.2007 року укладено договір купівлі-продажу підвального приміщення Пд не житлової будівлі будинку культури с. Сираї, по вул.. Київській , 42, яке мало статус захисної споруди (протирадіаційне укриття). При цьому, усупереч вимогам ч.2 ст.216 ЦК України суд застосував наслідки недійсності правочину частково -вирішив повернути підвальне приміщення у власність територіальної громади сіл ОСОБА_6 сільської ради, без дотримання вимог ч.2 ст.216 ЦК України щодо двосторонньої реституції.

Ціна позову визначена судом з ксерокопії листа МБТІ, наданого на адресу прокурора, у якому з посиланням на архівні дані з останньої поточної інвентаризації станом на 27.01.2007року, (хоча станом на вказану дату така інформація у матеріалах інвентаризаційної справи відсутня) , зазначена ціна підвального приміщення 457318,00 грн., та суд розподілив судові витрати між відповідачами, не мотивуючи висновків про стягнення саме з ОСОБА_3 суми судового збору, який підлягає сплаті за позов майнового характеру, а з сільської ради за позовні вимоги немайнового характеру.

З такими висновками та рішеннями суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони не грунтуються на належним чином досліджених та оцінених у сукупності доказах, суперечать вимогам закону, яким регулюються спірні правовідносини.

Апеляційним судом по справі встановлено:

У 1979 році у с. Сираї Козелецького району Чернігівської області за кошти колгоспу ім. Комінтерна було збудовано сільський будинок культури, який введено в експлуатацію на підставі рішення виконавчого комітету Козелецької районної ради № 575 від 19.12.1980 року «Про затвердження акту державної приймальної комісії про введення в дію клубу на 340 місць» ( а.с.90), Про існування та одночасне введення в експлуатацію у підвальному приміщенні спеціальних обєктів - захисних споруд, рішення не приймалось.

Четвертою сесією 5 скликання ОСОБА_6 сільської ради від 30.11.2006 року було прийняте рішення виставити на продаж на аукціоні приміщення Сираїваського сільського будинку культури , як обєкту, який не придатний для експлуатації а.с.22).

15.12.2006 року ОСОБА_6 сільська рада для оформлення права власності на не житлову будівлю будинку культури і реєстрації цього права у встановленому порядку з метою її продажу звернулась з заявою до МБТІ про оформлення технічної документації ( а.с.10)

З технічного паспорту будинку культури, виготовленого МБТІ 18.12.2006 року, вбачається, що будівля будинку культури розташована у с. Сираї по вул.. Київській, 42, має два поверхи, зазначені літерою А , площею 1595,2 кв.м. та підвальне приміщення Пд, площею 469,4 кв.м. У Журналі підрахунку площі підвального приміщення будинку культури, у графі «призначення приміщення», три кімнати №77, 77а та №86 площею18,2 ,22,6 та 96,9 м2 ( всього 135,7 кв.м.) були зазначені, як бомбосховища( а.с.11-21);

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №5 від 17.01.2007 року право комунальної власності на не житлову будівлю будинку культури, розташовану у с. Сираї, вул. Київська,42 оформлено за територіальною громадою сіл ОСОБА_6 сільської ради (а.с.23), право власності зареєстроване у встановленому порядку у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У свідоцтві про право комунальної власності на нерухоме майно територіальної громади сіл ОСОБА_6 сільської ради в описі об»єкта власності, також вказано:

не житлова будівля будинку культури с. Сираї, вул. Київська,42, загальна площа 2170,1 кв.м.; нежитлова будівля А 1600,1 кв.м., підвал Пд 469,4 кв.м., ганок-а, ганок а-1, ганок а-2, ганок а-3, ганок а-4, котельня Б 100,6 кв.м. Вартість об»єкту А вказана 961376,00 грн, загальна вартість всього нерухомого майна 963789 ,00 грн (а.с.24,26).

З протоколу №1 проведення аукціону від 23.04.2007 року вбачається, що на аукціоні продане майно ОСОБА_6 сільської ради , лот №5 : будівля А 1600,1 кв.м., підвал Пд 469,4 кв.м. , ганки а-1, а-2,а-3 ,а-4 та котельня Б, 100,6 кв.м., розташовані за адресою с. Сираї, вул. Київська,42. Переможцем аукціону став ОСОБА_3, як такий, що сплатив більшу ціну - 189000,00 грн, оплатив вартісь послуг проведення незалежної оцінки майна експертній установі ТОВ ЕКФ « Десна Екперт»( а.с.27,54), фактична вартість будівлі 176889,00 грн.

27.04.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, вчиненому за результатами аукціону, право власності на не житлову будівлю будинку культури у с. Сираї Козелецького району за адресою вул.. Київська,42 набув ОСОБА_3, це право зареєстроване у державному реєстрі 07.05.2007 року ( а.с.28,56).

Паспорт сховища ( протирадіаційного укриття) заповнений Позивачем 2 у 2010 році містить не повну, частково помилкову та частково недостовірну інформацію, яка не узгоджується з фактичними даними щодо адреси приміщення, його площі , власника, технічних характеристик, порівняно з даними, наявними у свідоцтві про право власності та технічному паспорті будівлі(а.с.32).

Такі ж недоліки має і облікова картка протирадіаційного укриття ( а.с.31), на яку посилався позивач та належним доказом визнав суд, ухвалюючи рішення, не звернувши уваги на те, що інший варіант цієї ж картки, на надої суду для огляну в оригіналі, за змістом не співпадає з копією,засвідченою прокурором та наявною у справі.

З оглянутого у судовому засіданні Журналу обліку захисних споруд цивільної оборони, розміщених на території Чернігівської області, де міститься запис про наявність на території ОСОБА_6 сільської ради захисної споруди, проте, адреса не співпадає, підстава внесення такого запису та інформація про наявність технічного паспорту у захисної споруди у Журналі відсутні, заповнення журналу розпочато лише з 2008 року .

З характеру спірних правовідносин вбачається, що вони регулюються Законом України « Про приватизацію державного майна» та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», у редакції , чинній до 23.04.2007 року. Пункт «в» ( а не „г ,як зазначив суд у рішенні) ч.2 ст.5 Закону України « Про приватизацію державного майна» до переліку обєктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації, включав дійсно „ захисні споруди цивільної оборони».

Відповідно до п.5 ст.5 зазначеного Закону, перелік об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, підлягав затвердженню Верховною Радою України, за поданням Кабінету Міністрів України.

Питання приватизації невеликих державних підприємств регулюються Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», ( далі - Закон про малу приватизацію), де визначено правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу та встановлено, що окреме індивідуально визначене майно також входить до об»єктів малої приватизації (у редакції , чинній до 23.04.2007 року тобто, з останніми змінами, внесеними Законом від 15.12.2005 року). В питаннях, не врегульованих Законом про малу приватизацію, застосуванню підлягає Закон України «Про приватизацію держаного майна»( п.2 ст.2 Закону).

Пунктом 3 Закону про малу приватизацію визначено, що будівлі, (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об»єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі( споруди, приміщення) в якій розташований об»єкт, що приватизується шляхом викупу, або, якщо не має прямої заборони відповідного Фонду державного майна України, Верховної ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Не можуть бути об»єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення), або їх окремі частини , які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 7 Закону про малу приватизацію перелік об»єктів комунальної власності, які підлягають продажу на аукціоні, підлягав затвердженню місцевими Радами, що узгоджується з ст.26 п.30 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні.

Отже, рішення сесії сільської ради від 30.11.2007 року про виставлення на продаж з аукціону будівлі будинку культури у с. Сираї по вул.. Київській,42 може розцінюватись, як таке, що прийняте відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.7 Закону про малу приватизацію.

Також, питання щодо визначення статусу захисних споруд, утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час були врегульовані Інструкцією щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженою Наказом № 653 від 09.10.2006 року Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в редакції, чинній на квітень 2007 року ( далі Інструкція № 653).

Зокрема, пунктами 1, 1.1, 4.3 Інструкції № 653 визначено єдині вимоги, які є обов»язковими для виконання всіма органами місцевого самоврядування та іншими установами і організаціями при утриманні захисних споруд цивільної оборони у мирний час.

Визначено поняття сховища та протирадіаційного укриття, які за своїми особливостями та призначенням суттєво різняться. Інструкцією передбачено також, що Статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначаються Паспортом сховища ( протирадіаційного укриття), підписаним керівником експлуатуючої організації та представником управління ( відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту. Для забезпечення належного утримання захисних споруд в організаціях і на об»єктах призначаються посадові особи, обов»язком яких є облік та організація утримання і забезпечення готовності цих захисних споруд до укриття людей.

Згідно Інструкції № 653 для забезпечення належного стану утримання захисної споруди цивільної оборони повинна бути заведена документація, яка підлягає реєстрації у канцелярії підприємства, Книги, журнали, формуляри пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Зміст Паспорта сховища ( протирадіаційного укриття) має відповідати Додатку № 1 до Інструкції. Отже, вищезазначені документи є офіційно визначеними документами, які засвідчують юридично статус захисної споруди ( сховища чи протирадіаційного укриття) . Заповнення та ведення і зберігання будь яких інших документів на захисні споруди цивільної оборони, на які послався суд ( зокрема облікові картки) Інструкція не передбачає.

З встановленого апеляційним судом вбачається, що таких документів на момент продажу будівлі будинку культури у с. Сираї, по вул. Київській,42 у 2007 році ні у сільській раді, ні у позивачів не існувало, а докази , на які послався суд першої інстанції (облікові картки, паспорти сховища, технічний паспорт будівлі ) з огляду на їх зміст, суперечливість даних і неузгодженість між собою та з іншими, наявними у справі доказами щодо статусу підвального приміщення) дають підстави лише для припущень, що не допускається згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України.

З оглянутого у суді оригіналу облікової картки, що має помітку „ Для службового користування та підлягає зберіганню в штабі цивільної оборони, в с. Сираї, Козелецького району за даними штабу цивільної оборони ( без зазначення адреси) , обліковувалось вбудоване протирадіаційне укриття на 350 чоловік, площа 300 м2, кількість входів один, що не відповідає, дійсній площі та конструктивним даним спірного підвального приміщення, визначених в офіційних технічних та юридичних документах ( підвал має площу 469,4 кв.м. та два входи). Не зазначено у картці ( стерта механічним шляхом) і інформація щодо підприємства, установи, якому належить чи підпорядковується будівля з проти радіаційним укриттям, хоча така інформація формою картки передбачена.

З наявної у справі копії такої картки (не відповідає оригіналу), вбачається, що у графі - кому належить приміщення, вказано „Колгоспу імені Калініна, адреса приміщення також не вказана ( а.с.31).

З наявної у справі копії паспорта сховища ( протирадіаційного укриття) № 92916 , виготовленого 20.08.2010 року зазначено, що укриття знаходиться у с. Сираї, Козелецького району по вул. Київська, 35 , будівля належить ФОП ОСОБА_3, площа 300 м2, кількість входів - один , проти прізвища керівника, який експлуатує установу зазначено ОСОБА_3, та проставлено підпис , який ОСОБА_3, як власний - заперечує ( а.с.33).

З наданого суду оригіналу паспорту сховища ( протирадіаційного укриття) № 92916 вбачається, що виготовлено паспорт 30.01.2015 року, адреса укриття зазначена вже інша адреса - с. Сираї, вул..Київська, 42, підпис ОСОБА_3, який зазначений, як власник будівлі, відсутній, цей паспорт сховища підписаний керівником відділу взаємодії з правоохоронними органами оборонної та мобілізаційної роботи РДА ОСОБА_7

Отже, єдиний офіційний документ, яким згідно з абз. 7 п.1 Інструкції № 653 визначається статус захисної споруди цивільної оборони на обєкт „підвальне приміщення у будинку культури по вул. Київській, 42 у с. Сираї, а саме - Паспорт сховища, станом на 2007 рік не заповнювався і не існував. У офіційних технічних та юридичних документах про право власності на вказану будівлю інформація про наявність у підвальному приміщенні захисної споруди протирадіаційного укриття , також була відсутня. Доказів, які б свідчили про існування компетентного рішення уповноважених органів про заборону відчуження підвального приміщення будівлі по вул. Київська, 42 у с. Сираї, Козелецького району, як те визначено законом щодо обєктів, які мають загальнодержавне значення, також суду не надано.

Виходячи з встановленого апеляційним судом, є достатні підстави вважати, що позов про визнання частково договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року недійсним у звязку з укладенням його з порушенням п.г ч.2 ст.5 Закону України „ Про приватизацію державного майна, не ґрунтується на наявних у справі доказах та суперечить положенням нормативних актів, якими регулюються спірні правовідносини. Також помилковим є посилання суду на п.2 ч.1 та ч.12 ст.ст.32 Кодексу цивільного захисту України, як на закон, якому, крім Закону України „Про приватизацію державних підприємств, суперечить договір, так як зазначений кодекс прийнятий 02.10.2012 року.

Крім того, аналізуючи правомірність позовних вимог та судового рішення про визнання аукціону недійсним, апеляційний суд виходить з такого.

На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ТОВ ТБ «Поліська», яка б могла бути відповідачем у справі за вимогами про визнання аукціону недійсним, як особа відповідальна за проведення аукціону, припинила свою діяльність за рішенням засновників, відомості про скасування реєстрації та правонаступників у реєстрі відсутні ( а.с.34), отже, відповідач за даними вимогами у позові не вказаний.

Можливість та підстави визнання аукціону недійсним, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» не передбачені. Порушення вимог ч.1 ст.20 Закону Про малу приватизацію, при підготовці та проведенні аукціону, відповідно до ч.2 ст. 20 Закону про малу приватизацію, можуть бути підставою для його припинення, або для зняття обєкту з торгів, і як наслідок, для визнання недійсним ,з підстав цих порушень , договору купівлі-продажу , вчиненого за результатами аукціону. Наведене свідчить про безпідставність позову в частині вимог про визнання аукціону недійсним, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушених прав чи інтересів держави.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Право на власність також гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, якою передбачено, що кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд послався на докази, при оцінці яких не було дотримано приписи ст.212 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про встановлення обставин, які мають значення для справи, але які не підтверджені належними доказами, не правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, таке рішення, відповідно до п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

У зв»язку із необґрунтованістю висновків суду у додатковому рішенні щодо ціни позову та розподілу судових витрат, та у звязку із скасуванням рішення суду в повному обсязі, скасуванню підлягає і додаткове рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України , ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року та на додаткове рішення від 26 травня 2015 року задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року та додаткове рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Департарменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сільської ради відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: