Рішення № 4904116, 12.02.2009, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 2-50/09р.

20.01.2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2009 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого - судді Кошелюк Л.О.,

при секретарі Сулеві Н.С.,

за участю позивачів: прокурора Старовижівського р-ну Хомича Ю.В. і пр-ка

служби автомобільних доріг у Волинській області- Янчука М.П.,

відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за позовом прокурора в інтересах держави- Державної служби автомобільних доріг України ( Укр- автодор) в особі Служби автомобільних доріг у Волинській області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

4.07.2003 року відповідач ОСОБА_1 придбав у ЗАТ „Старовижівська фабрика Вижівка” приміщення лісопильного цеху в смт.Стара Вижівка по вул. Незалежності для реконструкції під житло. А рішеннями Старовижівської селищної Ради від 26.12.2002 року № 199 і від 25.09.2003 року № 150 йому дано дозвіл на складання проектів відведення 2-х земельних ділянок для реконструкції приміщення під житловий будинок у розмірі 0,15 га. та для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,12 га.

За рішенням цієї ж ради від 10.06.08р. № 17/13 земельні ділянки передано у власність відповідача та зобов'язано дотримуватись вимог ст. 91 ЗК і оформити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Прокурор в інтересах Служби автомобільних доріг у Волинській області у позові до ОСОБА_1 покликається на те, що останній без отримання державного акта розпочав зводити огорожу з капітальних матеріалів з вулиці Привокзальної, зайнявши самовільно 0,0044 га території землі, належної Службі автомобільних доріг у Волинській області, що надана позивачу для обслуговування автодороги територіального значення Т-03-08 „ Любомль-Стара Вижівка -Буцинь-М-19”.

Просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у попередній стан.

У судовому засіданні прокурор і пр-к позивача Янчук М.П. позов підтримали з вище наведених підстав.

Відповідач ОСОБА_1 з позовом не погодився і пояснив, що при наданні земельних ділянок йому вказали на межу ділянки по вулиці Привокзальній лише в одній точці зі сторони приміщення статистики, по якій, на всю довжину ділянки понад узбіччям дороги, залив у землю фундамент і поставив металеві стовпи. Не заперечив, що Державного акта про право власності на землю немає. Ствердив, що до початку роботи по спорудженню забору також не просив показати межу ділянки. Визнав, що весною 2008 року за ці порушення двічі притягався до адмінвідповідальності.

-2-

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про під ставність позову з слідуючих міркувань.

Відповідно до вимог ст.ст. 125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З пояснень відповідача з'ясовано, що йому межа ділянки по вул. Привокзальній не встановлювалася, а представниками установи, що виготовляє проектну документацію, зі сторони приміщення статистики вказана одна точка по якій вздовж земельної ділянки у грудні 2007 року розпочав заливати у землю фундамент (розмірами = 30 см глибина, 40 см ширина) з металевими стовпами.

Правдивість його пояснень доводиться слідуючими доказами: рішенням від 10.06.08р. про передачу 0,27 га землі у приватну власність, що є підставою для виготовлення державного акта про право власності на цю землю, і якого на даний час відповідач не виготовив. А з представленої ним технічної документації із землеустрою (2008р.) слідує, що державний акт на землю лише у стадії розробки.

Наведене свідчить, що він приступив до використання своєї ділянки до встановлення йому меж у натурі. За що у березні-травні 2008 року інспектором з контролю за використанням і охороною земель двічі притягався до адмінвідповідальності.

Крім цього, з показань свідків ОСОБА_2 (спеціаліста управління держкомзему в Старовижівському р-ні) і ОСОБА_3(селищного голови) з'ясовано, що територія фабрики „Вижівка” огороджена суцільним дерев'яним парканом з часу існування ( з 50-х років), і землі її за межі цієї огорожі не виходять.

Судом встановлено, що саме з цих земель і виділялися 0,27 га відповідачеві.

А з показань свідків ОСОБА_4 ( керівника установи по виготовленню в р-ні державних актів) і ОСОБА_5 землевпорядника селищної ради ) з'ясовано, що при виготовленні проектної документації по землеустрою ОСОБА_1 теж попередня межа вказана по старому паркану фабрики „Вижівки”.

При виході суду на місце слідує, що дійсно, паркан старий існує і на даний час. А вздовж нього на землі є в занедбаному стані (місцями побита) тротуарна пішохідна доріжка,; є опори лінії електропередачі. Однак по тротуару (місцями) залитий фундамент з металевими у ньому стовпами. Цей фундамент знаходиться за старою огорожею фабрики.

Представником позивача пред'явлено суду технічний паспорт на автодорогу Т-03-08 „ Любомль -Стара Вижівка-Буцин”, складений станом на 1.01.99р.

З пояснень Янчука М.П. встановлено, що дорога і прилегла до неї земля перебуває у користуванні Служби доріг та відноситься до загальних доріг 4-ї категорії. Згідно техпаспорта її ширина з прилеглою ділянкою повинна бути з існуючою смугою відводу 18-19м. Тоді як при огляді дороги на місці на вимогу суду проведені виміри складали (від осьової лінії до залитого фундаменту) в середньому 8,6-8,9 м.

З показань свідків ОСОБА_3та ОСОБА_2 і пояснень Янчука М.П. встановлено, що дана дорога існує з 60-х років і раніше реконструювалася.

А згідно зі ст. ст. 9,43 Закону України „ Про автомобільні дороги” від 8.09.05 року (з послідуючими змінами) складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття... та

- 3 -

 засоби призначені для забезпечення безпечних і зручних умов руху (освітлення і т.д.) І вони повинні забезпечувати безпеку дорожнього руху.

У ході огляду судом спірної ділянки зроблено фотознімки.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки за парканом бувшої фабрики „Вижівка”, і ця ділянка підлягає поверненню за рішенням суду на підставі ст. 212 ЗК України.

Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати згідно зі ст.ст. 81,88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України, ст. ст. 125,126,211-212 ЗК України,

суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку землі, що знаходиться АДРЕСА_1. А саме: протягом 1 (одного) місяця з дня набрання чинності рішення суду, вздовж старого паркану фабрики „Вижівка” демонтувати металеві стовпи.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати : 1) судовий збір у сумі 8(вісім) грв. 50 коп. ( р/р 31415537700376 місцевий бюджет, код 21740451); 2) за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 ( сім) грв 50 коп. (р/ 31210259700376, ГУДКУ у Волинській області, 803014, Старовижівський р-н 22050000, 21740451).

Рішення набирає чинності через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить заява до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд про апеляційне оскарження та послідуюча апеляційна скарга протягом 20 днів.

ГОЛОВА СУДУ Л.О.КОШЕЛЮК