Постанова № 49020145, 20.08.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2716/15-а

провадження № 2-а/753/107/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ДРАГА .А.

сторін:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ПЕРЕПЕЛИЦІНА К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

адміністративну справу за адміністрати вним позовом ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА " КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання дій відповідача щодо неповного надання запитуваної інформації протиправними, суд -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду до відповідача КП « Київтранспарксервіс» з даним позовом, посилаючись на те, що на його запит від 10.05. 2014 року на ім»я відповідача, в якому просив:

-направити інформацію у межах якої територіальної зони (перебувають

паркувальні майданчики (1 і 2 згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2;

-надати інформацію щодо кількості сплачених до місцевого бюджету

коштів -зборів збору за місця для паркування транспортних засобів, платниками цього збору з паркувальних майданчиків 1 і 2 (згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. за останній базовий податковий (звітний) період;

-надати копію Статуту КП «Київтранспарксервіс», а також договорів,

укладених з КП «Київтранспарксервіс», на підставі яких юридичні або фізичні особи надають послуги з паркування по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, останній надав йому неповну інформацію, чим обмежив доступ до публічної інформації, у зв'язку з чим просить:

Визнати протиправними дії КП «Київтранспарксервіс», які полягають у неповному наданні запитуваної інформації.

Зобов"язати КП «Київтранспарксервіс», надати відповідь на запитувану інформацію № 2 від 10.05.2014 року у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_2.

Стягнути з КП «Київтранспарксервіс» на його користь судовий збір у розмірі 73 ( сімдесят три) гривні 08 копійок та витрати на правову допомогу, які складають 2 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі .

Представник відповідача Перепелицін К.М., який діє за довіреністю № 7 від 13.05. 2015 року позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення та пояснив, що надав позивачу повну інформацію, яка містить всю необхідну інформацію щодо умов постачання ( надання) послуг з паркування транспортних засобів та цін на них тобто КП « Київтранспарксервіс» виконало вимоги Закону України « Про доступ до публічної інформації в повному обсязі, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із матеріалів цивільної справи, 10.05.2014 року, позивач, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» направив Запит на інформацію № 2 до КП «Київтранспарксервіс», шляхом надсилання інформаційного запиту на офіційну електронну адресу відповідача, в якому просив: направити інформацію у межах якої територіальної зони (перебувають паркувальні майданчики (1 і 2 згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; надати інформацію щодо кількості сплачених до місцевого бюджету коштів -зборів збору за місця для паркування транспортних засобів, платниками цього збору з паркувальних майданчиків 1 і 2 (згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. за останній базовий податковий (звітний) період; надати копію Статуту КП «Київтранспарксервіс», а також договорів, укладених з КП «Київтранспарксервіс», на підставі яких юридичні або фізичні особи надають послуги з паркування по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ( а.с. 14-15).

На зазначений інформаційний запит позивач отримав відповідь за підписом КП «Київтранспарксервіс» № 720 від 16.05. 2014 року, в якому була дана відповідь тільки на п.1 його запиту ( а.с. 16) .

Так, згідно відповіді на запит на інформацію № 2 позивача, вбачається, що останній було розглянуто та опрацьовано в комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс» у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем своєю відповіддю запитувану інформацію у повному обсязі надано не було, дії відповідача щодо відмови в задоволенні запиту на інформацію у повному обсязі є протиправними.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не надано інформації на запитання № 2 та № 3 запиту, та таким чином неправомірно відмовлено в наданні інформації, а також неповно надано запитувану інформацію, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII (далі - Закон №2657) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення (ч.1 ст.6 Закону №2657).

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ( далі - Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч.3 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Закон № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За змістом ст.4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону №2939).

Згідно із ч.1 та ч.2 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно ж до ч.5 ст.6 Закону №2939 не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Запитувана інформація позивачем стосується саме стоянок, які перебувають на землях комунальної власності, оскільки вони включені у перелік паркувальних майданчиків у таблиці № 1 до додатку 3 « Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві» затвердженого Рішенням КМР від 23.06. 2011 № 242/5629 « Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві», які є об»єктами оподаткування ( площа земель), кошти з використання яких поступають до місцевого бюджету.

Таким чином, ані Закон №2939, ані Закон №2657 не встановлюють обмежень щодо надання запитуваної позивачем інформації

Отже, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування в м. Києві.

Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.13, ч.3 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вимоги цього Закону поширюються на комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» в частині оприлюднення та надання за запитами відповідної інформації щодо умов постачання (надання) послуг з паркування транспортних засобів та цін на них.

Керуючись вказаними нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» листом від 16.05.2014 № 720 надало позивачу на запит № 2 не повну інформацію щодо умов постачання (надання) послуг з паркування транспортних засобів та цін на них, а саме: «Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів та стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів (паркувального збору).

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює виробничу діяльність з надання послуг з паркування транспортних засобів на паркувальних майданчиках закріплених за підприємством згідно з переліком визначеним у таблиці № 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» та внесеними змінами. Даним рішенням за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» закріплені паркувальні майданчики: по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2.

Відповідно до меж територіальних зон платних засобів паркування визначених у таблиці № 2 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», вулиці Драгоманова та Олени Пчілки відносяться до III зони.

Послуги з паркування транспортних засобів на паркувальних майданчиках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, надаються у відповідності до Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва», інших нормативно-правових актів.».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас , позивачем в судовому засіданні наданий лист за підписом КП «Київтранспарксервіс» від 11.09. 2014 року за № 1424 про надання запитуваної інформації щодо кількості сплачених до місцевого бюджету коштів-збору за місця паркування транспортних засобів, платниками цього збору з паркувальних майданчиків 1 і 1 ( згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за останній базовий податковий ( звітний) період при повторному запиті від ОСОБА_5, в якому міститься відповідь на п.2 запиту позивача, який приєднаний до матеріалів справи .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги запиту позивача про надання інформації щодо кількості сплачених до місцевого бюджету коштів - збору за місця для паркування транспортних засобів, платниками цього збору з паркувальних майданчиків 1 і 2 (згідно графічного матеріалу) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за останній базовий податковий (звітний) період при наданні позивачу відповіді на запит комунальним підприємством не розглянуто.

Таким чином, в даній частині право позивача на доступ до публічної інформації є порушеним.

Згідно з п. 1, 3 рішення Київської міської ради від 15 березня 2007 року N 261/922 «Про створення комунального підприємства виконавчого органу Київ ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» вирішено створити комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» та віднести його до сфери управління виконавчого органу Київ ради (Київської міської державної адміністрації) та затвердити Статут комунального підприємства виконавчого органу Київ ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» згідно з додатком.

Відповідно до п. 1.2. Статуту підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Пунктом 1.3 Статуту передбачено, що підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Головному управлінню транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 5.2.3 Статуту підприємство відповідно до чинного законодавства України та в межах своєї компетенції має право на забезпечення цільового використання закріпленого за ним майна та виділення коштів з місцевого та державного бюджетів.

Пунктом 6.2 Статуту передбачено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за Підприємством на праві господарського відання.

Вимоги запиту позивача ОСОБА_2 про надання копії Статуту КП «Київтранспарксервіс», а також договорів, укладених з КП «Київтранспарксервіс», на підставі яких юридичні або фізичні особи надають послуги з паркування по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відносяться до видів інформації, розпорядником яких згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є комунальне підприємство, оскільки запит в цій частині не стосується умов постачання товарів, послуг та цін на них., а запитувана інформація не має статусу публічної.

Судом перевірено, що вищезазначене рішення Київської міської ради від 15 березня 2007 року N 261/922 та статут комунального підприємства виконавчого органу Київ ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс», запитуваний позивачем у п.3 його запиту оприлюднені та відкриті для безоплатного цілодобового доступу на офіційному сайті КП «Київтранспарксервіс», за електронною адресою: http:// parkservis. Kiev. ua/kiїvtransparkservis/ в порядку, встановленому Законом, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч. 5 статті ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що розпорядник інформації зобов'язаний у встановлений законом строк, надати відповідь на інформаційний запит або відмовити в його задоволенні.

В порушення вказаних вимог Закону комунальним підприємством не було надано жодних відомостей про відмову у наданні запитуваної інформації стосовно п. 2 та п. 3 запиту позивача з підстав невідповідності інформаційного запиту вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», як і не надано запитувану інформацію. Правову позицію з цього приводу викладено у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 30.09. 20134 року № 11 « Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI « Про доступ до публічної інформації», де у розділі « деякі питання визначення публічної інформації з обмеженим доступом» зазначено, що за змістом Закону України « Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно за умови, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину ( ч.5 ст. 6 Закону).

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України « Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб»єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч.1,2 ст. 13 цього Закону.

У розумінні ч.2 ст. 21 Закону України « Про доступ до публічної інформації» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб»єктів владних повноважень.

Отже, твердження відповідача про те, що КП « Київтранспарксервіс» листом від 16.05. 2014 року № 720 надало позивачу на запит № 2 повну інформацію щодо умов постачання ( надання) послуг з паркування транспортних засобів та цін на них, судом не може бути прийнята до уваги, оскільки у вказаному листі відсутня інформація щодо п.2 та п. 3 запитуваної інформації позивачем, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню щодо протиправних дій КП « Київтранспарксервіс» які полягають у неповному наданні запитуваної інформації.

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З приводу заявленої позивачем вимоги щодо відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвокатом по справі суд зазначає наступне.

Оскільки позивач не є фахівцем в галузі права та юридично не обізнаний, то для захисту своїх порушених прав і законних інтересів звернувся за правовою допомогою до адвоката, який має досвід роботи та може надавати юридичну допомогу.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 90 КАС витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом (ч. 1). У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України (ч. 2). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3).

Положеннями ст. 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон №4191) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст. 8 Закону України від 28.12.2014 р. №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, у зв'язку із чим розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487,2 грн. (40%) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Так, як встановлено судом, 20 травня 2014 року між позивачем та адвокатом Сарафанюк Олександром Петровичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 484, виданого на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.04. 2006 року ( а.с.9), укладений договір про надання правової допомоги від 20.05. 2014 року (а.с. 12), згідно письмового замовлення - додатку № 1 до договору № 20/05-1 від 20 травня 2014 року ( а.с.11).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 58 від 20.05. 2014 року за надання правової допомоги було сплачено кошти в сумі 2 250 ( дві тисячі двісті п»ятдесят ) гривень на підставі договору про надання правової допомоги № 20/05-1 від 20.05. 2014 року про надання адвокатом правової допомоги на рахунок адвоката ( а.с. 10) та актом виконаних робіт адвокатом від 20.05. 2014 року , який відповідає вимогам Закону України від 20.12. 2011 року за № 4191-VI " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" ( а.с. 13), з них: 5 ( п»ять) годин часу представництва інтересів позивача під час окремих процесуальних дій поза судовим засіданням ( юридична консультація з приводу порушених прав; підготовка та складання адміністративної позовної заяви ).

А тому, виходячи із встановлених обставин та беручи до уваги вимоги ч.1 ст. 94 КАС, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення судових витрат в частині витрат на правову допомогу у розмірі 2 250 ( дві тисячі двісті п»ятдесят ) грн.

В статті 55 Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

А тому підлягає стягненню з відповідача КП « Київтранспарксервіс»на користь позивача ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2 250( дві тисячі двісті п»ятдесят ) гривень.

Разом з тим, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73 ( сімдесят три) гривні 08 копійок також підлягають стягненню на користь позивача з відповідача КП « Київтранспарксервіс».

Враховуючи наведене, та керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 34, 40, 55,59 Конституції України ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 87, 90, 94, 168 КАС України, ст. ст. 1, 7, 13, 19, 20,21, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 30.09. 20134 року № 11 « Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI « Про доступ до публічної інформації»; ст. 5 ч.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII; ст. 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»; ст. 8 Закону України від 28.12.2014 р. №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА " КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання дій відповідача щодо неповного надання запитуваної інформації протиправними, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА " КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", які полягають у неповному наданні запитуваної інформації.

Зобов"язати КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО " КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" надати відповідь на запитувану інформацію № 2 від 10.05.2014 року у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_2.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА " КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", юридична адреса: м. Київ, вул. Леонтовича,6, фактичне місце знаходження м. Київ-04073, вул. Копилівська, 67, корпус 10, ідентифікаційний код 35210739 на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 73 ( сімдесят три) гривні 08 копійок, в решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2015 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК