Постанова № 49011685, 25.08.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3428/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Зємцова В.В.,

при секретарі Бондаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання незаконною бездіяльності та зобовязання вчинити дії.

Позивач позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона з 10.10.2000 року по 13.04.2011 року працювала у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області. Згідно п. 5.3 колективного договору на 2010-2013 роки, укладеного між виконавчим комітетом та трудовим колективом, відповідач взяв на себе зобовязання, при наявності коштів надавати працюючим матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати. У 2011 році вона не отримала матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань. Про порушення її права на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати дізналася лише в 2014 році. Таким чином, відповідач не виплативши самостійно дану матеріальну допомогу у відповідному розмірі, допустив незаконну бездіяльність.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині неповідомлення її про наявне в неї за колективним договором на 2010-2013 роки право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових проблем та в частині невиплати самостійно відповідачем їй в 2011 році вказаної матеріальної допомоги. Зобовязати ОСОБА_2 комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити їй за 2011 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Позивач ОСОБА_1 просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області - ОСОБА_3 просив справу розглянути без його участі.

Суд, встановлюючи зокрема обставини, на які було звернуто увагу Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 25 червня 2015 року, дослідивши надані суду докази, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з ч.2, 6 ст.33 ЗУ «Про державну службу», оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Пунктом 2.3. Постанови КМУ від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» передбачено, що керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці: надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Пунктом 5.3 Колективного договору на 2010-2013 роки, прийнятого на загальних зборах профспілкового комітету Автозаводського райвиконкому 20.04.2010 року, визначено, що при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2000 року працювала на посаді спеціаліста І категорії організаційного відділ по робот з населенням ОСОБА_2 комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області. 13.04.2011 року була звільнена з посади у звязку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію згідно ст. 18 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії АА № 093627.

Згідно розпорядження голови Автозаводської районної ради м. Кременчука № 120-0 від 24.10.2011 року «Про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука» спеціалістам І категорії надано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі мінімальної заробітної плати станом на 01.10.2011 року.

З листа ОСОБА_2 комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області № 01-29/1809 від 19.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік до відповідача не зверталася.

Із аналізу вказаних вище норм правових актів слід зробити висновок, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань повинна надаватися тому державному службовцю, який дійсно має обґрунтовану підставу для її отримання та не може власноруч подолати обставини, що виникли не з його вини.

Державні службовці мають право отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, при цьому вказуючи будь-яку підставу, яку вони на власний розсуд віднесли до соціально-побутової.

Оскільки потреба у вирішенні соціально-побутових питань може виникнути у державного службовця тому саме він має ініціювати питання про надання такої допомоги (надання допомоги повинно мати достатнє підґрунтя, вияв та заявлення потреби шляхом подання заяви довільної форми), отже необхідна ініціатива особи, яка має потребу у вирішенні таких потреб і заявляє про їх наявність та надання допомоги не повязано з настанням інших подій (відпустка, звільнення, тощо).

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення ухвали, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: