Ухвала суду № 49011387, 25.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7299/14 Головуючий у І інстанції Борець Є. О. Провадження № 22-ц/780/3702/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 25.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,

при секретарі : Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами військової частини 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до військової частини № 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що 23 квітня 2009 року на території Пакистану вони зареєстрували шлюб. 13 січня 2011 року ОСОБА_4 прилетів в Україну для того, щоб відвідати свою дружину, проте посадові особи ОКПП «Київ» відмовили йому у перетинанні державного кордону України. В період часу з 13 січня 2011 року до 18 січня 2011 року він утримувався в залі очікування терміналу «Б» державного міжнародного аеропорту «Бориспіль». Лише після того, як 18 січня 2011 року посадові особи ОКПП «Київ» проставили в його паспорті штамп про заборону вїзду в Україну на один рік, він відлетів до Пакистану. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року дії посадових осіб ОКПП «Київ» визнано протиправними.

У звязку з такими діями позивачі зазнали матеріальних збитків в розмірі 16016,45 грн., а саме витрати на придбання авіаквитків - 10678,45 грн., витрати на оплату правової допомоги, повязаної з предявленням адміністративного позову - 3840 грн., витрати, повязані з перекладом документів - 929 грн. та витрати на пересилання довідки - 569 грн. Крім того, у такий спосіб їм була заподіяно моральну шкоду, яку вони оцінили у 80 000 грн., та яка виразилась у приниженні честі та гідності, погіршення стану здоровя, душевних стражданнях кожного з позивачів через неможливість возєднання сімї, а також негативних емоціях і переживання ОСОБА_2 з приводу перебування та проживання ОСОБА_3 протягом тривалого часу в непристосованих для цього місцях аеропорту. Тому, з метою відновлення порушеного права, позивачі просили суд стягнути з ОКПП «Київ» на їх користь вищевказані суми матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 10678,44 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України. Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2015 року доповнено резолютивну частину рішення абзацом такого змісту: «Стягнути з держави на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2152,64 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України».

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідач військова частина 1492 подали апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивачі зазнали матеріальних затрат саме у звязку з прийняття рішення ОКПП «Київ» про відмову ОСОБА_3 у перетинанні державного кордону України, яке не скасовано у встановленому законом порядку, а не в результаті дій працівників ОКПП «Київ», які полягали у забороні вїзду на територію України та поставленні в його паспорті відповідного штампу.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, та яке ухвалене без належної оцінки наданих доказів, ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На переконання позивача, суд безпідставно не врахував того, що позовні вимоги були предявленні позивачами як подружжям, тому окремо ділити їх вимоги не можливо. Вважає, що суд необґрунтовано частково задовольнив позов в частині відшкодування моральної шкоди та не надав належної оцінки всім обставинам справи та доказам, які наявні у матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що незаконними діями посадових осіб ОКПП «Київ» щодо відмови ОСОБА_3 у перетинанні державного кордону та проставленні в його паспорті штампу про заборону вїзду в Україну протягом року, позивачам було завдано матеріальну та моральну шкоду, яка повинна бути відшкодована шляхом списання коштів з Державного бюджету України

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 квітня 2009 року на території Пакистану позивачі зареєстрували шлюб.

З метою відвідати свою дружину ОСОБА_2, яка проживає в Україні, у січні 2011 року ОСОБА_4 придбав 2 авіаквитки сполученнями «Сайду-Шаріф Лахор» та «Лахор Бориспіль» вартістю 90 250 пакистанських рупій.

13 січня 2011 року ОСОБА_4 прилетів в Україну, проте у цей же день начальник другого відділу ОКПП «Київ» склав довідку про результати співбесіди та прийняв рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України, оскільки той не зміг підтвердити мети запланованого перебування на території України.

З матеріалів справи убачається та не заперечувалося сторонами, що в період часу з 13 січня 2011 року до 18 січня 2011 року ОСОБА_4 перебував в приміщенні залу очікування терміналу «Б» державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», а 18 січня 2011 року посадові особи ОКПП «Київ» проставили в його паспорті штамп про заборону вїзду в Україну на один рік.

Для того, щоб повернутись до Пакистану, ОСОБА_4 додатково витратив грошові кошти в розмірі 24 750 пакистанських рупій на придбання авіаквитка сполученням «Лахор Сайду-Шаріф».

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Із змісту ст. 1174 ЦК України випливає, що субєктом завдання шкоди за цією статтею є тільки посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року було визнано протиправними дії посадових осіб ОКПП «Київ», що полягають у забороні перетинанні ОСОБА_3 державного кордону та проставленні в його паспорті штампу про заборону вїзду в Україну протягом року.

Таким чином, встановивши наявність складу цивільного правопорушення у діях посадової особи органу державної влади під час виконання нею службових обовязків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до правовідносин між сторонами ст. 1174 ЦК України.

У звязку з протиправними діями посадових осіб ОКПП «Київ» ОСОБА_4 був позбавлений того, на що розраховував при придбанні авіаквитків та додатково був вимушений витратити грошові кошти для того, щоб дістатись додому. ОСОБА_5 ОСОБА_3 була заподіяна матеріальна шкода, розмір якої дорівнює вартості придбаних авіаквитків.

Так, загальна вартість авіаквитків становить 115 000 пакистанських рупій (90250+24750), що за офіційним курсом, згідно довідки першого заступника голови НБУ № 13-415/1041.3268 від 3 березня 2011 року, становило 10678, 44 грн. з розрахунку 9,2856 грн. за 100 пакистанських рупій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення з держави на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі, який підтверджений належними та допустимими доказами у справі.

Поруч з цим, суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти, які були сплачені позивачами за надання правової допомоги, повязаної з предявленням адміністративного позову не відносяться до матеріальної шкоди, вони відносяться до судових витрат та мають окремий механізм стягнення у межах конктретної справи.

Крім того, в квитанції від 10 лютого 2011 року, на яку посилаються позивачі як на підставу відшкодування 569 грн. витрат за пересилання довідки, відсутні відомості про особу, яка сплатила грошові кошти, тому в силу ст. 57-60 ЦПК України відсутні підстави для того, щоб включати такі затрати в склад матеріальної шкоди.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Також, відповідно роз'яснень даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановлено, що у звязку з забороною вїзду ОСОБА_3 в Україну позивачі не змогли зустрітись, вони зазнали душевні переживання, а відтак їм була заподіяна моральна шкода. Крім того, протягом 5 днів ОСОБА_4 утримувався в приміщенні залу очікування терміналу «Б» державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», у звязку з чим він зазнав значні незручності та додаткові переживання. Повернувшись додому, звертався до лікарів та перебуав на лікуванні з 1 по 10 лютого 2011 року (а.с.33, т.1).

З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, визначивши її розмір у 5 000 грн. ОСОБА_3 та 2000 грн. ОСОБА_2, оскільки характер та обсяг моральних страждань перенесених позивачами через незаконні дії посадових осіб відповідача є співрозмірними із стягненою сумою та є достатньою для відновлення порушених прав позивачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно із п.п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України № 460/2011 від 13 квітня 2011 року, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Під час вирішення спору суд першої інстанції встановив характер правовідносин між сторонами, дав належну оцінку доказам завдання майнової та моральної шкоди та дійшов обґрунтованого висновку про покладення обовязку відшкодування такої шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області з єдиного казначейського рахунку.

Доводи апеляційної скарги військової частини 1492 про те, що позивачі зазнали матеріальних затрат саме у звязку з прийняття рішення ОКПП «Київ» про відмову ОСОБА_3 у перетинанні державного кордону України є безпідставними, оскільки шкода була спричинена внаслідок дій працівників ОКПП «Київ», були предметом розгляду судом в адміністративному порядку, визнані судом протиправними та в силу положень ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Також не приймаються до уваги посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність розподілу задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди з огляду на те, що таку шкоду було завдано позивачам як подружжю, так як суду не доведено, що витрачені матеріальні ресурси мали спільний характер і належали їм на праві спільної власності подружжя. При цьому ступінь матеріальних затрат та моральних страждань кожного з позивачів значно різниться між собою та повинен оцінюватися, виходячи з наявного цивільного правопорушення щодо кожного з таких осіб окремо.

Отже, докази та обставини, на які посилаються сторони у своїх апеляційних скаргах були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 315, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги військової частини 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: