Ухвала суду № 49011317, 18.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11509/14ц Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 22-ц/780/3324/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 18.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Іванової І.В.

суддів - Олійника В.І., Коцюрби О.П.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру в житловому будинку, про припинення права спільної часткової власності на частку в житловому будинку,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що сторони є співвласниками житлового будинку по вул. Тургенєва, 41 в м. Борисполі. Їм належить по 51/200 частці, кожному, а відповідачці ОСОБА_4 49/100 часток.

Позивачі, посилаючись на те, що до набуття ними права власності на їх частки в житловому будинку ухвалою Бориспільського районного суду від 2 березня 1988 року була затверджена мирова угода про поділ цього житлового будинку на дві відокремлені частини, проте право власності на ізольовані квартири зареєстровано не було, тому позивачі просять визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру №1 в спірному житловому будинку та припинити їх право спільної часткової власності з відповідачкою на цей житловий будинок.

Відповідачка ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що у неї відсутні грошові кошти для реєстрації за нею права власності на ізольовану квартиру в житловому будинку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Посилаються, що судом не враховано те, що право власності на виділену в натурі 51/100 частину виникло у них у 2010 році, а закон передбачає припинення права часткової власності на виділене майно.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 2 березня 1988 року була затверджена мирова угода про поділ житлового будинку по вул. Тургенєва, 41 в м. Борисполі (а.с.5).

Згідно з цією мировою угодою у власність ОСОБА_5 були виділені обєкти нерухомого майна, які складали 49/100 в житловому будинку.

Однак право власності на квартири за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано не було. Вони залишились співвласниками житлового будинку:, при цьому ОСОБА_5 належала 51/100 частка, а ОСОБА_6 49/100 часток в цьому обєкті нерухомого майна.

7 травня 1997 року ОСОБА_6 уклав з відповідачкою ОСОБА_4 договір (а.с.46-47), за яким ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар 49/100 часток в житловому будинку по вул. Тургенєва, 41 в м. Борисполі а.с.46-47).

14 квітня 2008 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом.

Оскільки на час смерті ОСОБА_5 належала 51/100 частка в спірному житловому будинку, а позивачі були спадкоємцями першої черги за законом, тому кожен з них набув право власності на 51/200 частку в будинку.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки право власності за позивачами на ізольовану квартиру не зареєстровано, що свідчить про те, що право спільної часткової власності на житловий будинок по вул. Тургенєва, 41 в м. Борисполі не припинилось.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з ч.3 цієї статті у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Позивачі, з позовом про виділ у натурі своїх часток до суду не звертались, тому підстави для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на їх частки в цьому обєкті нерухомого майна відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :