Ухвала суду № 49011313, 20.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6772/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.Провадження № 22-ц/780/4769/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 20.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Коцюрби О.П.,

та секретаря Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС" та ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства ДГ "Чабани" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування її із незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства ДГ "Чабани" звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про передачу у власність земельної ділянки 12-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора та рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень приватного нотаріуса, визнати недійсним договору оренди земельної ділянки, скасувати його державну реєстрацію, а також витребувати з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «АДС» на користь держави спірні земельні ділянки.

Разом з тим, просив вижити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_2 та ТОВ «АДС», та заборонити будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню та передачі цієї землі іншим особам, а також заборонити проведення будь-яких будівельних робіт на вказаних земельних ділянках.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року клопотання про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на спірні земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_2 та ТОВ «АДС». У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 та ТОВ «АДС» подали апеляційні скарги, у яких просили її скасувати та постановити нову, якою у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та неповне з'ясування усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг зазначають, що підстави для накладення арешту на майно відсутні, оскільки заявником не було обґрунтовано наявність у нього права на звернення до суду із заявою про забезпечення позову, а суд, у свою чергу, на думку апелянтів, належним чином не пересвідчився, чи існує реальна загроза відчуження спірного майна та не мотивував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову зможе утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним відхилити апеляційні скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи дану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки між сторонами є спір з приводу зазначеного майна, то невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновку суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 рокурозглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду із позовом з приводу встановлення можливих порушень вимог земельного законодавства при наданні у власність відповідним громадянам спірних земельних ділянок, разом з чим ним було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що належать відповідачам (а. с. 1-13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу вищевказаного майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому вказана ухвала була постановлена з додержанням вимог ст. 151 ЦПК України.

Посилання апелянтів про те, що суд першої інстанції належним чином не мотивував свої висновки при постановлені даної ухвали, не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову, оскільки перебування спірного майна у власності відповідачів свідчить про можливу вірогідність його подальшого відчуження.

Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованості ухвали місцевого суду, то, в такому випадку, і не можуть бути підставою для її скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС" та ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: