Рішення № 49001420, 20.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/865/14-ц Провадження № 22-ц/773/1168/15 Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В. Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

пр-ка позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

його представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради, реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 та його представників - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

31.10.2014 року (згідно відмітки поштового штампа) ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, позовні вимоги по якому в ході розгляду справи збільшувала, посилаючись на те, що після смерті її батьків: ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року відкрилася спадщина на належне їм майно, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1. Після смерті батьків єдиними спадкоємцями першої черги за законом є вона та брат - відповідач ОСОБА_3.

Позивач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки своїми діями у вигляді обробітку присадибної земельної ділянки, здійснення ремонтних робіт у будинку та фактичним проживання у ньому висловила свій намір на прийняття спадщини разом із братом, який проживав та був зареєстрований у спірному будинковолодінні.

Спадщину не оформляла, знаючи, що її права не порушені, оскільки ніхто не претендував на спадковий будинок і технічної документації на нього не було.

Восени 2012 року їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_3, не повідомивши її, оформив на себе право власності на спадковий будинок, а саме: на підставі рішення Світязької сільської ради № 193 від 25.10.2007 року про оформлення права власності на житловий будинок отримав свідоцтво про право власності на спадковий будинок та провів його державну реєстрацію.

Враховуючи наведене, просила визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті обох батьків, а саме - на ? частину будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1 визнати незаконними та скасувати рішення Світязької сільської ради № 193 від 25.10.2007 року про оформлення права власності на житловий будинок, свідоцтво про право власності на житловий будинок та його державну реєстрацію на ім'я ОСОБА_3.

Рішенням Шацького районного суду від 17 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 25 жовтня 2007 року № 193 про оформлення права приватної власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 на цей житловий будинок, яке зареєстроване у Комунальному підприємстві Волинське обласне бюро технічної інвентаризації, електронний реєстраційний номер 21497943, вхідний номер 312 від 06.06.2008 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Світязької сільської ради Шацького району Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1593,83 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 2000 грн..

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та його представники просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважають, що судом допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні відповідач та його представники апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили та просять її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування в частині задоволених позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довела, що прийняла спадщину після смерті у 1987 році своєї матері, але довела прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року свого батька, якому належало ? в будинковолодінні на АДРЕСА_1 а тому слід визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті батька на 3/8 частки у даному будинковолодінні та відповідно підлягають скасуванню рішення сільської ради і свідоцтво про право власності на будинковолодіння на ім'я брата ОСОБА_3, як такі що прийняті та видані з порушенням прав позивача, як співвласника будинковолодіння.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті матері сторонами не оскаржується, а тому відповідно і не переглядається апеляційним судом.

До спадкових відносин, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом застосовуються норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини. У даному випадку застосуванню підлягають норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно з положеннями статей 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.553 зазначеного Кодексу).

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подання заяви до нотаріальної контори виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на спадкове майно, як на встановлений факт прийняття нею спадщини після смерті батька і відповідно не ставить питання про встановлення судом такого факту, хоча спір щодо цього з відповідачем існує (т.1 а.с.3-4).

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач скористалася своїм правом і збільшила лише позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішення сільської ради від 25.10.2007 року № 193, свідоцтва про право власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_3 та реєстрацію за ним права власності на будинок (т.2 а.с.38, 67-68).

Суд першої інстанції, в порушення зазначених норм процесуального права, встановлював факт прийняття позивачем спадщини без заявлення про це позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька в суді не доведений.

Батько сторін - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що стверджується відповідним свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.66) і в спірному будинковолодінні був зареєстрованим та залишився проживати його син - ОСОБА_3, що стверджується довідками Світязької сільради та даними з погосподарських книг (т.1 а.с.5-12, 63, т.2 а.с.94-96).

Позивач як на даний час, так і на час смерті батька проживала та була зареєстрована у с.Підманево Шацького р-ну Волинської області.

Шестимісячний термін для прийняття спадщини для позивача, яка не була зареєстрована і не проживала разом із спадкодавцем сплив 05.08.1990 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.08.1990 року Любомльською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 120 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 (т.2 а.с.113-116).

Дана справа відкрита за заявами сторін, поданими 07.08.1990 року.

Колегія суддів вважає підставними пояснення позивача, що її заява (т.2 а.с.114) в частині відмови від спадщини не може бути взята до уваги, оскільки подана понад 6-місячний строк після відкриття спадщини.

Разом з тим, зміст цієї заяви про те, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька і її особистий підпис, яким стверджується дана обставина свідчить про те, що остання сама ж підтвердила про неприйняття спадщини після смерті батька.

Зазначена заява, яка фактично подана і підписана на другий день після закінчення строку прийняття спадщини є доказом, який спростовує покликання позивача у позовній заяві про прийняття нею спадщини.

Одночасно в цей же день нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом - на належний померлому грошовий банківський вклад і зазначено, що єдиним спадкоємцем майна померлого є син ОСОБА_3 (т.2 а.с.116).

Прийняття частини спадкового майна вважається прийняттям всього спадкового майна, належного померлому.

Позивач, знаючи про видачу відповідачу цього свідоцтва про право на спадщину за законом - не оскаржила його.

Проживання позивача зі своєю сім'єю у спірному будинку після 07.08.1990 року, її підпис у погосподарській книзі в січні 1991 року - не є підставами для визнання за нею права власності на будинок, як на спадкове майно.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті батька.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У зв'язку з тим, що у позивача відсутнє право власності на спірне будинковолодіння як на спадкове майно, то відповідно і відсутні підстави для оскарження правомірності прийняття будь-яких рішень та видачі інших правовстановлюючих документів на це будинковолодіння в подальшому, так як ніяких прав позивача не порушено.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з тих підстав, що в апеляційній скарзі апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю, хоча фактично в судовому засіданні уточнили, що просять скасувати рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог. Оскільки рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується, то й відсутні підстави для його скасування в цій частині та ухвалення такого ж нового рішення.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 857 грн. 82 коп..

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 та його представників - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 червня 2015 року в даній справі в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради, реєстрації права власності та визнання права власності на спадкове майно після смерті батька - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 857 грн. 82 коп. (вісімсот п'ятдесят сім грн. 82 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді