Постанова № 4899896, 09.02.2009, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

2-а-30/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2009 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чернецький В.А.

при секретарі Купрєєнко А.С.

за участю: позивача ОСОБА_1.

представника відповідача Якубовой Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа головне Управління державного казначейства України у Донецькій області, про стягнення як інваліду війни недоотриманої щорічної допомоги до 05 травня, -

УСТАНОВИВ:

08 грудня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій відповідача протиправними та стягнення на його користь як інваліду війни до 05 травня боргу за період с 2004 по 2007 рік включно з річної одноразової грошової допомоги, вказуючи наступне.

Він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з участю у ліквідацій наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має статус інваліда війни. Згідно ч.5 ст.13 цього закону щорічно до 5 травня інвалідам війни третьої групи виплачується разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відповідач ухиляється від сплати йому вказаних коштів в повному обсязі, сплативши цю грошову допомогу в розмірах, встановлених відповідними законами про державний бюджет України: в 2004 році - 130грн., в 2005 та 2006 роках - по 270грн., в 2007 році - 300грн.. Оскільки розмір цих виплат не відповідає розміру мінімальної пенсії за віком у відповідні періоди, просив визнати вказані дії відповідача протиправними та стягнути на його користь недоотриману щорічну разову грошову допомогу за 2004-2008 роки в розмірі 11602 грн. у відповідності до наведених в позові розрахунків.

Крім того, позивач визначив, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом третьої групи, і має право у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач ухиляється від сплати йому вказаних коштів в повному обсязі, проводив виплати за постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року в сумі 21 грн. 50 коп. за 2004 рік, в сумі по 90 грн. з 2005 по 2006 роки включно, у 2007р. - 120 грн., а всього 321 грн. 50 коп.. За його розрахунком відповідач повинен був сплатити йому за вказаний період часу усього 5376 грн. В зв'язку з тим, що вказані дії відповідача є протиправними, просив стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 5054,5 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та їх підстави, вказані у позовній заяві.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (надалі УПСЗН) Піскунова М.І. підтвердила, що позивач дійсно знаходиться на обліку в УПСЗН як інвалід-чорнобилець третьої групи та прирівняний до інвалідів війни. Позов не визнала та пояснила наступне. Відповідач є бюджетною установою і здійснює виплату інвалідам війни до 05 травня щорічної допомоги в межах затверджених кошторисом асигнувань. Відповідно до п. 1 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до використання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України №228 від 28 лютого 2002р., кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків. Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до Законів про Державний бюджет України на відповідний рік є головним розпорядником коштів "Щорічна разова допомога ветеранам війни". Таким чином Міністерством праці доводяться до Головного управління праці та соціального захисту населення лімітні асигнування по зазначеній виплаті та затверджує кошторис, відповідно до якого проводяться виплати. В розділі Ш Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі Закону) визначено, що виплати грошової допомоги відповідним категоріям громадян провадиться відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік. Тому вважала, що виплата разової щорічної допомоги до дня перемоги позивачу у 2004-2007 роках проведена законно і підстав для задоволення позову немає.

Також не визнала вимоги про стягнення недоотриманих сум по допомозі на оздоровлення, посилаючись на те, що виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2004 році в розмірі 21 грн.50коп., а в 2005-2007 роках в розмірі по 90грн. на рік, здійснені у відповідності до вимог ст.ст.48,62,63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому враховувалось, що у відповідності до ст.62 вказаного закону роз'яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. Згідно з п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ч.4ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена на 2006 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Ця ж норма була встановлена на 2007 рік пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Тобто, компенсаційні виплати позивачу призведені у встановлених урядом розмірах. Крім того, наполягала на тому, щоб суд, якщо прийде до висновку, що вимоги позивача правомірні, застосував для даних правовідносин річній строк позовної давності у відповідності до ст. 99ч.2 КАС України.

Суд залучив до справи у якості заінтересованої особи Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, але представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмово просив розглянути справу у їх відсутність

Суд, заслухав сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1. є інвалідом 3 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни як постраждалий внаслідок Чорнобильській катастрофи. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і 3 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і 3 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ас. 4, 6-7, 52-54), що було визнано сторонами.

Згідно довідки відповідача, позивачу сплачувалася щорічна грошова допомога до 05 травня:

- за 2004 рік в розмірі 130 грн. (16.04.2004 року);

- за 2005 рік в розмірі 270 грн. (13.04.2005 року);

- за 2006 рік в розмірі 270 грн. (19.04.2006 року);

- за 2007 рік в розмірі 300 грн. (18.04.2007 року),

всього загальна сума сплаченої допомоги за вказаний період часу до дня Перемоги складає 970 грн. (а.с. 55).

Ст. 13 ч.5 спеціального Закону встановлена щорічна разова виплата до 5 травня інвалідам війни 3 групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Але Законами України "Про Державний бюджет України" на 2004-2007 роки була зупинена на відповідні роки дія частини 5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разова грошова допомога до 05 травня за 2004 рік в розмірі 130 грн. встановлена ст.44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"; разова грошова допомога за 2005-2006 роки в розмірі 270 грн. встановлена ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»; разова грошова допомога за 2007 рік в розмірі 300 грн. встановлена ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Так, відповідачем позивачу виплачена така допомога: у 2004 році - 130 грн., у 2005-2006 роках - по 270 грн.; у 2007 році - 300 грн. (а.с. 55).

Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни III групи - 130 гривень. Враховуючи те, що Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 1 грудня 2004 року, а ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено отримання разової грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, то підстав для задоволення вимог щодо стягнення недоотриманої допомоги за 2004 рік немає.

Норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», що стосуються виплати щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни, до теперішнього часу не визнані Конституційним судом України неконституційними і підстав для визнання дій відповідача в цій частині протиправними немає.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни ОСОБА_1 слід визнати протиправними лише при виплаті такої допомоги за 2007 рік. При цьому суд керується рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, згідно якому визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до спеціального Закону здійснюється у таких розмірах: інвалідам третьої групи - 300 гривень; а також пункт 13 статті 71 цього ж закону, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 ст.13 спеціального Закону.

Відповідач сплатив позивачу допомогу до 05 травня у квітні 2007р. у розмірі 300 грн. Тому відповідач повинен був після ухвалення рішення Конституційним Судом перерахувати позивачу суму допомоги та доплатити йому щорічну допомогу до 05 травня до 30 вересня 2008 року відповідно до спеціального Закону, але це не зробив. Згідно Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” мінімальна пенсія на час виплати складала 406 грн.. Відповідач у 2007 році повинен був сплатити позивачу разову допомогу у розмірі 2842 грн. (406 х 7), сплатив 300 грн., недоплата по допомозі до 5 травня склала 2542 грн.

Згідно довідки відповідача, позивачу сплачувалася щорічна грошова допомога на оздоровлення:

- за 2004 рік в розмірі 21 грн. 50 коп. (25.11.2004 року);

- за 2005 рік в розмірі 90 грн. (17.11.2005 року);

- за 2006 рік в розмірі 90 грн. (05.04.2006 року);

- за 2007 рік в розмірі 90 грн. (21.03.2007 року),

всього загальна сума сплаченої допомоги за вказаний період часу на оздоровлення складає 291 грн. 50 коп. (а.с. 56).

Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі - Закон) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

З 2004 по 2007 роки відповідач сплачував позивачу передбачену частиною 4 статті 48 Закону щорічну допомогу на оздоровлення, але у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При виплаті позивачеві щорічних сум на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону, відповідачем не були враховані вказані положення Конституції України, та вимоги ст. 48 Закону, відповідно до яких сплаті за виниклих правовідносин підлягала щорічна допомога у розмірі 4 мінімальних заробітних плат на момент виплати й будь-який інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення Законом не встановлювався.

Відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції - є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2004-2005, 2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України до липня 2005 року будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005, 2007 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Законом України „Про Державний бюджет на 2004 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: з 01.01.2004 року по 01.09.2004 року - 205 грн. на місяць, з 01.09.2004 року - 237 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01.01.2005 року - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 року - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 року - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 року - 332 грн. на місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.01.2007 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 року - 420 грн. на місяць, з 01.07.2007 року - 440 грн. на місяць, з 01.10.2007 року - 460 грн. на місяць,

Тобто, на час виплат позивачу допомоги розмір мінімальної заробітної плати складав: у грудні 2004р. - 237 грн., у листопаді 2005р. - 332 грн., у травні 2007р. - 420 грн., але усього за 2004-2005, та 2007 р.р. відповідачем було сплачено - 291 грн. 50 коп.

Таким чином, допомога на оздоровлення повинна була складатися з наступних сум:

- за 2004р. в розмірі 948 грн. (237 х 4);

- за 2005р. в розмірі 1328 грн. (332 х 4);

- за 2007р. в розмірі 1680 грн. (420 х 4),

а всього за вказані роки - 3956 грн..

Суд не бере до уваги 2006 рік, бо Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, тому за 2006 рік сума допомоги нарахована вірно.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії відповідача по зменшенню сум щорічної допомоги позивачу за 2004-2005, 2007 роки є неправомірними і позивач повинен був отримати допомогу на оздоровлення за вказані роки у визначених вище розмірах.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення разової грошової допомоги інваліду війни та на оздоровлення є обґрунтованими і саме цей відповідач зобов'язаний сплатити за рахунок Державного бюджету недоплачені суми допомоги, оскільки статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України і Управління є розпорядником коштів Державного бюджету України.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Виплата щорічної допомоги ло 05 травня є щорічною та виплачується до 30 вересня відповідного року. Тому, про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Позивач звернувся до суду 08 грудня 2008 року, тоді як річний строк позовної давності сплинув 30 вересня 2008р. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому, пропуск такого строку є підставою для відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відповідних сум допомоги до 05 травня за 2004 - 2007 роки та на оздоровлення за 2004 -2006 роки.

До 31 грудня 2007 року відповідач не провів повний розрахунок з позивачем по сплаті допомоги на оздоровлення за 2007р. не зважаючи на рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення недорахованої щорічної суми цієї допомоги за 2007р. підлягають задоволенню як заявлені у строках позовної давності.

На підставі викладеного в іншій частині позову слід відмовити за пропуском позивачем строків позовної давності.

Визнавши вказані вище дії відповідача протиправними, слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік за рахунок Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 95, 116, 117 Конституції України, ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної захищеності", ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної допомоги - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007 році.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити ОСОБА_1 недоотриману ним допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1590 (одна тисяча п'ятьсот дев'яносто) гривень шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35213023001529, КПК 2501250, КЕКВ 1341 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428.

В решті позову відмовити за пропуском строків позовної давності.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя