Ухвала суду № 48996758, 26.08.2015, Шевченківський районний суд Харківської області

Шевченківський районний суд Харківської області

9а м. смт. Шевченково Шевченківський район Харківська область Україна 63600

Справа № 637/321/15-ц

26.08.2015

№ 2-п/637/2/15

УХВАЛА

про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

26 серпня 2015 року сел. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

при секретарі Мороз В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Шевченківського району Харківської області від 09 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, були задоволені в повному обсязі.

04 серпня 2015 року відповідач по справі 637/321/15-ц (2/637/191/15) ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області із заявою про перегляд заочного рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що рішення суду винесене з порушенням процесуального та матеріального права.

При розгляді заяви про перегляд заочного рішення позивач по справі надав письмові заперечення (а.с.122-123) заперечував проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення, відповідач, в свою чергу, доводи заяви про перегляд заочного рішення підтримав і просив її задовольнити

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача за довіреністю, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше була призначена до розгляду у судове засідання на 21 квітня 2015 року відповідач викликався до суду згідно копії повістки про виклик до суду (а.с.49) та згідно рекомендованого листа з повідомленням, які повернулися у звязку із закінченням терміну зберігання (а.с.63,64), так на розгляд справи відповідач не зявився.

Справа була відкладена судом на 28 квітня 2015 року на 10.00 годину, відповідач знову викликався до суду відповідно до копії судової про виклик в матеріалах справи (а.с.53) та згідно рекомендованого листа з повідомленням, які повернулися у звязку із закінченням терміну зберігання (а.с.68,69).

В звязку з цим справа знову була відкладена судом на 09 червня 2015 року, відповідач викликався до суду на судове засідання, що підтверджено копією судової повістки про виклик до суду (а.с.57), однак на розгляд справи відповідач знову не зявився і про причини неявки не повідомив. Згідно рекомендованого листа повідомлення, повернулося також у звязку із закінченням терміну зберігання (а.с.88,89).

Посилання відповідача на той факт, що він не знав і не міг знати про судовий процес являються необґрунтованими, так як суд належним чином відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України повідомляв останнього про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до норм ЦПК України.

Оскільки від відповідача не надійшло до суду повідомлення про причини неявки, то суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і довести свою невинуватість по справі у судових засіданнях.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причин ухилення від участі в судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем. Що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Також відповідачем і при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для справи, а лише посилається на Закон «про захист позивачів», що банк не міг надавати кошти в іноземній валюті, так як на території України, грошовою одиницею є гривня.

Крім того, відповідач отримав кредит в іноземній валюті відповідно до договору в 2008 році, а зміни до Закон «про захист позивачів», про заборону на валютне кредитування фізичних осіб були внесені в 2011 році.

Банк на заперечення відповідача надав банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції та інші фінансові послуги в національній валюті, дозвіл і додаток до дозволу, дана ліцензія видана Національним банком України (а.с.124-126).

Отже банк має право здійснювати операції з надання кредиту в іноземній валюті (п.2 ст.5 Декрету про валютне регулювання).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України, а саме сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Така правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду України від 12.05.2010 року, наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. (ухвала № 6-2751св10), та відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 7 жовтня 2010 року ВСУ також зазначив, що при наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи, що заочне рішення може бути скасоване по заяві лише за наявності лише двох умов передбачених ч.1 ст.232 ЦПК України, поважності причини неявки в судове засідання та встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач мають істотне значення для вирішення справи, суд вважає, що представником відповідача не надано вищезазначених доказів тому залишає заяву ОСОБА_1 без задоволення оскільки відсутні обидві умови.

Керуючись ст. 210,231 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Строк на апеляційне оскарження заочного рішення починається з дня винесення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: С.М. Стеганцов