Вирок № 48995039, 25.08.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

25.08.2015

Справа №639/11802/14-к

Провадження №1-кп/639/267/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Кіся Д.П., за участю секретаря Мельнікової А.В., сторін кримінального провадження: прокурора Кравченко Є.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/11802/14-к (в ЄРДР №12014220500001845 від 24.09.2014 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який працював викладачем у ТОВ «СІ «Автомобіліст», на даний час офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 на підставі трудового контракту №4/14 від 09 січня 2014 року з 10 січня 2014 року був прийнятий на роботу в ТОВ «СІ «Автомобіліст», по професії викладача правил дорожнього руху та спеціальних дисциплін. Згідно п.5 трудового контракту №4/14 від 09.01.2014 року робітник повинен провести навчання водіям транспортних засобів, згідно програми підготовки.

16.10.2014 року ОСОБА_1, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме: за прийняття рішення, щодо отримання ОСОБА_3 посвідчення водія категорії А, А1, без проходження практичних занять, без складання внутрішніх іспитів, без необхідних обстежень лікарів отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 4000 грн. Після цього громадянин ОСОБА_4, не проходячи практичні заняття, без складання внутрішніх іспитів, без необхідних обстежень лікарів отримав посвідчення водія ВХХ 261825 за категоріями А, А1.

Крім того, 28.10.2014 року ОСОБА_1, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме: за прийняття рішення, щодо отримання ОСОБА_5 посвідчення водія категорії А, А1, без проходження практичних занять, без складання внутрішніх іспитів, без необхідних обстежень лікарів, отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 4700 грн., після чого, був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч.2 ст.369-2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, та пояснив як скоїв його при вищезазначених обставинах, зокрема, що дійсно у жовтні 2014 року отримав від гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 8700,00 грн., для передачі їх третій особі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у питанні отримання водійських посвідчень без складання внутрішніх іспитів та необхідних обстежень лікарів.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення та захисник.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження всіх доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо розяснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме: 1) змістом протоколів огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 16.10.2014 року та 28.10.2014 року; 2) змістом протоколу огляду місця події від 28.10.2014 року, згідно якого проведено огляд за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях,169, відповідно до якого в приміщенні автошколи «Автомобіліст» вилучені грошові кошти у сумі 4020 грн., 4700 грн., змиви з долоней рук ОСОБА_1; 3) протоколами огляду помітки та вручення грошових коштів від 16.10.2014 року та 28.10.2014 року; 4) висновком судово-хімічної експертизи №168 від 09.11.2014 року, згідно якої на поверхні грошових купюр сумою 4700 грн., на марлевих тампонах зі змивами з долоней рук ОСОБА_1, на поверхні ксерокопії документів присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює блакитним кольором; 5) висновком експерта №410 від 21.11.2014 року, відповідно до якого, надані на дослідження грошові знаки Національного банку України номіналом 500, 200, 100 гривень відповідають аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України; 6) змістом протоколів про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) від 17.10.2014 року, 24.10.2014 року та від 29.10.2014 року (к/п, а.с.28-37, 62-71, 143-147, 150-157, 172-190).

Аналізуючи зібрані та досліджені, з урахуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, та враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_1 фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі предявленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст.369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має серцево-судинне захворювання «дилатація лівого шлуночка, вегетативно-судинна дистонія», не одружений, має вищу освіту, працював викладачем у ТОВ «СІ «Автомобіліст», за місцем роботи характеризувався позитивно як кваліфікований спеціаліст, на даний час офіційно звільнений із займаної посади, має постійне місце мешкання, за яким також характеризується позитивно, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався (к/п а.с.19-27, 202-208).

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, відсутність його тяжких наслідки, обставину, що помякшує покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Суд, з урахуванням розяснень, наданих в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 року, та твердження обвинуваченого про можливість сплати штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.369-2 КК України, як альтернативний вид основного покарання поряд з позбавленням волі на певний строк, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1, попередження скоєння ним нових злочинів, та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому, можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу.

При цьому, враховуючи, що обвинувачений на теперішній час не працює, наявну помякшуючу покарання обставину, дані про особу обвинуваченого, його стан здоровя, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі нижньої межі санкції ч.2 ст.369-2 КК України.

Щодо обовязкового додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України у виді спеціальної конфіскації, то відповідно до вимог ч.5 ст.96-2 КК України, п.5 ч.9 ст.100 КПК України, оскільки грошові кошти загальною сумою 4700 грн. були добровільно передані громадянином ОСОБА_5, тому зазначені кошти підлягають поверненню йому як законному власнику. При цьому, місцезнаходження грошових коштів у сумі 4000 грн., які були передані ОСОБА_1 від гр. ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено. Згідно показань ОСОБА_1 фактично вказані кошти були ним витрачені на придбання ліків, які на теперішній час використані, тому питання про відшкодування спричиненої шкоди у вказаній частині може бути вирішено в порядку цивільного судочинства. Жодних доказів, що інші вилучені грошові кошти у сумі 4020 грн. були отримані ОСОБА_1 злочинним шляхом матеріали кримінального провадження не містять, у звязку з чим суд вважає за можливе не застосовувати спеціальну конфіскацію.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. штрафу, без спеціальної конфіскації.

Речові докази по кримінальному провадженню: 1) протоколи про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) від 17.10.2014 року, 24.10.2014 року та від 29.10.2014 року разом із цифровими накопичувачами МSDHC №263, 264, 265, 266, 268, 269нт залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження; 2) грошові кошти загальною сумою 4700 грн., а саме: 8 купюр номіналом 500 гр. з серійними номерами ЗГ 7824458, МГ 0232403, ВХ 6572824, ВГ 0047342, ЛД 7303286, ВЖ 0172354, ЛД 5561839, ВЗ 5329283, три купюри номіналом 200 грн. з серійними номерами ЕЩ 1134785, ВФ 3000009, МБ 6331050, одна купюра номіналом 100 грн. серійний номер ГФ 6891967, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області повернути ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, як законному власнику та особі, якою були надані зазначені грошові кошти згідно протоколу від 28.10.2014 року; 3) два марлевих тампона зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1, чистий (контрольний) ватний тампон, зразок спеціального люмінесцентного препарату у паперовому згортку які передані на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, після набрання судовим рішенням законної сили знищити; 4) журнал учнів автошколи, який передано на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю«Автомобіліст» як законному власнику (к/п а.с.62-67, 175-176, 181-183, 187-194).

Процесуальні витрати в сумі 1130,22 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 22 коп.) на залучення експертів стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 залишити раніше обраний - у вигляді особистого зобовязання, після чого вважати таким що припинив свою дію.

У разі подальшого призначення покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою, в порядку визначеному ст.72 КК України, з моменту його фактичного затримання до моменту звільнення з під варти, тобто з 28.10.2014 року до 30.10.2014 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь