Ухвала суду № 48991670, 25.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2980/15-ц Головуючий в суді 1-ї

Провадження № 22-ц/774/1724/К/15 інстанції - Дехта Р.В.

Категорія № 26 (1) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.,

при секретарі: Петренко К.І.

за участю: представника відповідача ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» - Подопригора Дарї Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (надалі - ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод») та просив стягнути 701568 грн.на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - 14999 грн. 99 коп.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що суд при визначенні розміру моральної шкоди в сумі 14999,99 грн., не в повній мірі врахував характер та обсяг заподіяних йому моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу наслідків, які можуть вплинути на його здоров'я у майбутньому.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що суд не взяв до уваги той факт, що позивач при прийомі на роботу, був попереджений про наявність шкідливих та ризикових факторів, про їх вплив і негативні наслідки та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання відповідач не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за це. Робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем. Крім того, вважають вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди безпідставними, необґрунтованими та незаконними, оскільки позивачем не надано доказів та фактів, які потверджують нанесення йому моральної шкоди. При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд неправомірно послався на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не зазначивши, у чому саме полягає моральна шкода, яка заподіяна на думку суду, позивачу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» та ОСОБА_3 підлягають відхиленню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 з 19.12.1983 року по 11.03.2001 року працював обрубником сталефасонноливарного цеху підприємства відповідача (а.с. 38-41).

Відповідно до виписки Клініки Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 05.01.2001 року ОСОБА_3 Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 01 січня 2001 року було встановлене професійне захворювання: хронічна попереково-крижова полірадикулопатія з явними статико-динамічними порушеннями, больовий синдром, стаціонарний тип плину. Вібраційна хвороба першого ступеня від впливу локальних вібрацій. Синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії, у зв'язку з чим 18 січня 2001 року було складено акт розслідування професійного захворювання (а.с. 16-17).

Як вбачається з вищезазначеного акту, професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: протягом 16 років працював на ручному вібраційному інструменті (обрубний молоток), рівні локальної вібрації на якому перевищували допустимий на 4-11 дБ на частотах 16, 31, 63, 125 Гц. Причина професійного захворювання - робота на недосконалому обладнанні.

Згідно Витягу із акту огляду у ЛТЕК від 20 лютого 2001 року ОСОБА_3 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності (40% по радикуліту, 15% по вібраційній хворобі) з 19.02.2001 року по 01.03.2002 року. Рекомендовано лікування в неврологічному відділенні, профілакторії, санаторно-курортному лікуванні (а.с. 18).

Відповідно до повторних висновків МСЕК від 14.02.2002 року, 24.02.2004 року, 13.08.2006 року, 11.02.2008 року відсоток втрати професійної працездатності не змінився, позивачу встановлена третя група інвалідності (а.с. 19-22). Рекомендоване санаторна-курортне лікування, медикаментозне лікування, ВМП, ЛФК, масаж.

Згідно довідки МСЕК від 28.01.2010 року встановлений ОСОБА_3 з 01.02.2010 року встановлено безстроково 55% втрати професійної працездатності (30% по радикулопатії, 25% по вібраційній хворобі) (а.с. 23).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Колегія погоджується з висновком суду про те, що пошкодження здоров'я позивача є тривалими, а тому до спірних правовідносин потрібно застосовувати цивільне законодавство, що визначенні в статті 4 Цивільного кодексу України, яка діє на час розгляду справи в суді.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Так, судом першої інстанції встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач працював тривалий час, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом першої інстанції, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд, на думку колегії, дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з втратою ним професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з достатнім урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

У зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо його незгоди з зазначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди та посиланням на те, що в повній мірі врахував характер та обсяг заподіяних йому моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу наслідків, які можуть вплинути на його здоров'я у майбутньому.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: