Рішення № 48990514, 26.08.2015, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1514/15-ц

Провадження № 2/191/828/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гречко Ю.В.

при секретарі - Якимчук Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22.11.2010 року через систему інтернет-клієит-банкіиг ОСОБА_2 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір приєднання № VIX0АD40309121 від 22.11.2010 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору. Відповідно до укладеного договору № VIX0АD40309121 від 22.11.2010 року третя особа 22.11.2010 року отримала кредит у розмірі 39032,87 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.11.2013 року. У порушення норм закону та умов договору третя особа зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором третя особа станом на 27.03.2015 року має заборгованість - 42217,86 грн., яка складається з наступного: 18831,32 гри. - заборгованість за кредитом; 1763,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом: 344.60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом: -21278,03 гри. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і третя особа 22.11.2010 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави третя особа надала в заставу автомобіль Geely, модель: МR7151F, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належав на праві власності ОСОБА_2 (22000, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Малий Митник, ІПН НОМЕР_1).

В порушення вимог закону та умов договору третя особа зобов'язання за кредитним договором не виконує; предмет застави в заклад банку не передала. Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Вважає, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, - неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ КБ «Приватбанк». З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов'язок третьої особи передати предмет застави в заклад заставодержателя (ПАТ КБ «Приватбанк»), вважають вимогу позивача стосовно зобов'язання третьої особи виконати зобов'язання в натурі - законною і обґрунтованою.

В ході здійснення моніторингу даного кредиту було встановлено, що в порушення умов договору застави, ч.2 ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про заставу», без згоди банку третя особа реалізувала заставний автомобіль відповідачу - громадянину ОСОБА_1. ПАТ КБ «Приватбанк» згоду на відчуження рухомого майна третьою особою без збереження обтяження не надавав; відчуження належного третій особі автомобіля не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу, а тому зареєстроване обтяження зберігаю силу для нового власника - відповідача. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ПАТ КБ «Приватбанк» зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Просить суд вилучити у ОСОБА_1, що мешкає за адресою 52500.Днінроиетровська обл.., м Синельникове.вул. Куйбишева. буд. 38 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) : - предмет застави - автомобіль Geely, модель: MR7151F, рік випуску: 2008, тип легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, (АДРЕСА_1); -комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт - автомобіля Geely, модель: MR7151F. рік випуску: 2008, тин ТЗ: легковий седан, № кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власні відповідачу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1); В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № V1X0AD40309121 від І 22.11.2010 року в сумі 42217,86 грн.: -звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Geely, модель: MR7151F, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вуя. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; Стягнути з відповідача судові витрати.

До початку судового засідання відповідач надав заперечення в яких посилається на те, що вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною. По-перше, між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» немає ніяких правових відносин, він не укладав з вищеназваною установою банку договору кредиту, позики або застави. Автомобиль Geely MR7151F він придбав 10 грудня 2013 року (довідка-рахунок КІМ №398110 від 10.12.2013 року). На час продажу автомобіль був знятий з обліку для реалізації (облікова картка №29299738 від 31.10.2013 року). Тобто ніяких обтяжень на цей автомобіль зареєстровано не було. Відповідно п.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження, чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Наданий позивачем до суду договір застави не містить опису предмета застави, вказане лише марка автомобілю та державний номер. Але автомобілів такої марки в Україні напевно декілька десятків, а державний номер при знятті з обліку є недійсним. Характерними ознаками автомобілю є номери кузова та двигуна але вони в договорі застави не вказані. Він придбав автомобіль знятий з обліку, тому номерів на ньому не було. Доказів того, що він придбав саме автомобіль, який був під заставою, позивач не надав. Кредитор ПАТ КБ «Приватбанк», при укладанні договору застави, не оформив договір належним чином (відсутність опису предмету застави), тому, можливо, обмеження не були зареєстровані належним чином. Таким чином, він є добросовісний набувач на автомобіль Geely MR7151F.

Крім того, договір застави між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, був підписаний від імені ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4 Але самої довіреності суду надано не було, в якості доказу. Тому, договір застави, наданий позивачем, не може вважатися належним доказом. Також, 1 серпня 2015 року він зняв з обліку автомобиль Geely MR7151F, та продав його на запчастини. Не повідомив про це суд раніше, в зв'язку з відсутністю доказів про продаж, на час попереднього судового слухання. Довідку про зняття автомобілю з обліку він отримав 20 серпня 2015 року. На час придбання та зняття з обліку і продажу автомобілю він не знав про те, що він знаходиться під заставою. Продавець його про обмеження на продаж автомобілю, не попередив. Про те, що автомобиль знаходиться під заставою, він довідався з матеріалів суду, які отримав 04 серпня 2015 року. Таким чином, між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» немає ніяких правових відносін, предмету застави в його власності немає. Він перед ПАТ КБ «Приватбанк» ніяких зобов'язань не має. Крім того, 01 серпня 2015 року він зняв спірний автомобіль з обліку та продав його на запчастини. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

У відкрите судове засідання представник позивача не з'явився, але до його початку надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до початку відкритого судового засідання надав заяву про можливість слухання справи за його відсутності, прости позову заперечує повністю.

Третя особа в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Існування договірних зобов`язань між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 підтверджується договіром приєднання № VIX0АD40309121 від 22.11.2010, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі у розмірі 39032,87 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.11.2013 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010 р. укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_2 надав в заставу автомобіль Geely MR7151F, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належав на праві власності ОСОБА_2, 22000, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Малий Митник, ІПН НОМЕР_1.

Відповідно до ст..19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 27.03.2015 року становить - 42217,86 грн., яка складається з наступного:

18831,32 гри. - заборгованість за кредитом;

1763,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом:

344.60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом: -21278,03 гри. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст..20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається у порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Частиною 1 ст.20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року, справа № 3-139гс11).

Однак, згідно відповіді центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Красногвардійського, Ленінського районів м.Дніпропетрвоськ, Дніпропетровського та Солонянського районів, підпорядкований УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2015 року № 14/1ЦНПШ794, згідно коп'ютерної бази даних Дніпропетровського ЦНП № 1201 транспортний засіб: Geely, модель: MR7151F, рік випуску: 2008, кузов НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 20.12.2013 року було знято з обліку для реалізації 01 серпня 2015 року.

Сам відповідач зазначив, що після зняття автомобіля з обліку транспортний засіб був проданий ним на запчастини.

Суд вважає, що оскільки у відповідача відсутній предмет спору, то позовні вимоги банку не можуть бути задоволені у зв'язку з неможливістю виконання судового рішення про звернення стягнення на автомобіль.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати по справі стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: Ю. В. Гречко