Ухвала суду № 48985838, 30.06.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-788/11Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І. Категорія - 57Доповідач - Ткач О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Ткач О.І.

Суддів: Бахметової В.Х, ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні в м. Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі на рішення Козівського районного суду від 14 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Козівського районного суду від 14 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рку, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року%;

зобовязано Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року № 2195, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, та 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням раніше сплачених сум;

стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі 37 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи р\р 31211659700282 найменування рахунку Козівський район 22050000, ОСОБА_1

одержувача -УДК у Козівському районі, МФО банку 838012, Код одержувача 23588148;

витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ в Козівському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УПФ в Козівському районі, в якому просить здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни в повному обсязі у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена Законом України Про соціальний захист дітей війнивід 18 листопада 2004 року № 2195-IV з липня 2007 року по день ухвалення судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління ПФУ в Козівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період чинності даної статті в редакції 2004 року, але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення вірно враховано чинність рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в справі № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року в справі № 10-рп/2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009 -2010 роках дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік включно, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року ОСОБА_2 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ в Козівському районі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в Козівському районі для виконання покладених на них обовязків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства, оскільки лише законом № 2748 від 02 грудня 2010 року було остаточно визначено процесуальний порядок розгляду даної категорії справ.

Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись абзацом 11 п. 1 Розділу ХІІ Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2748 від 02.12.2010 р.,ст. ст. 197, 198, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Козівському районі відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 14 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: