Ухвала суду № 48984742, 31.12.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4168/14-к

пр.№ 1-кп/464/377/14

У Х В А Л А

31.12.2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борейка С.В.

з участю: прокурора Скіб'як Р.А.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

секретаря судових засідань ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України,-

в с т а н о в и в:

у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, яке надійшло із апеляційного суду Львівської області на новий розгляду, у звязку із скасуванням вироку Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2014 за ч.2, ч.3 ст.190 КК України; запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 тримання під вартою залишити без змін.

Прокурор у попередньому судовому засіданні заявив клопотання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, оскільки відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, а відтак клопотання заявлене, у відповідності до ст.331 КПК України, просить задовольнити повністю.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий підтримав думку прокурора.

У підготовчому судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечили проти продовження строку тримання під вартою, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, а тому можна застосувати більш мякий запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Судом встановлено, що при обранні та продовженні запобіжного заходу тримання під вартою, враховано особу обвинуваченого та тяжкість вчинених злочинів, адже ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.190 КК України та згідно із ст.12 КК України, один із яких є тяжким злочином (ч.3 ст.190 КК України) за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; враховуючи наявність відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, а також обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, а тому обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання останнім процесуальних обовязків.

Із врахуванням наведеного, а також обставини, що обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою останньому необхідно продовжити на два місяці, а клопотання прокурора задовольнити.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш мякий, у звязку із наявністю постійного місця проживання обвинуваченого, то такі суд оцінює критично, оскільки така обставини не виправдовує тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 315, 331, 372 КПК України, суд, -

п о с т н о в и в:

клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 01 березня 2015 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий