Рішення № 48971539, 21.08.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№2/263/1598/2015

№263/4174/15ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Томіліна О.М.,

при секретарі Григорьєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання припиненим (розірваним) договору довічного утримання, укладеного 17.09.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлим 29.04.2014р., та посвідченого нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 6/7410.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 17.09.1993 року вона уклала зі своїм сином ОСОБА_4 договір довічного утримання, згідно з яким позивачка передала сину у власність квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 в свою чергу зобовязався довічно повністю утримувати позивачку, надаючи необхідне харчування, одяг, побутові послуги, забезпечувати надійний догляд та необхідну допомогу. Після смерті ОСОБА_4 29.04.2014р. спадщину прийняли позивачка як мати померлого та його діти відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Проте відповідачі відмовилися від матеріального утримання позивачки та не мають таких намірів, внаслідок чого вона переживає з приводу подальшого свого життя, так як фактично лишилася свого житла та необхідної допомоги.

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги, в кінцевому варіанті просила розірвати вищевказаний договір довічного утримання у звязку зі смертю набувача, визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, скасувати заборону на відчуження даної квартири, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна за номером 2194589, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна вказаний запис.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала, пояснила, що претензій до ОСОБА_4 за його життя не мала, проте відповідачі від надання будь-якої допомоги відмовляються. Зазначила, що до смерті сина та на даний час мешкає в Криму, від прийняття спадщини після смерті сина не відмовлялася. Крім того вказала, що після поховання сина отримала від матері ОСОБА_2 1000грн. для оплати послуг адвоката. В подальшому надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала.

Представник позивачки в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що допомоги ОСОБА_1 з дня похорон батька він не надавав, проте після поховання мати давала ОСОБА_1 гроші в сумі 2000грн. та допомагала оформлювати спадкові документи. Від прийняття спадщини після смерті батька він не відмовлявся.

Відповідач ОСОБА_3, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що допомоги ОСОБА_1 з дня похорон батька він не надавав, оскільки вона про це не просила. Крім того зазначив, що він є студентом, отримує невелику стипендію та йому

матеріально тяжко утримувати бабку. Вважає, що для надання матеріальної допомоги позивачці на даний час необхідно переглянути умови договору, оскільки в країні змінилися економічні умови, курс гривні до долару США тощо. Від прийняття спадщини після смерті батька він не відмовлявся.

В подальшому відповідачі в судове засідання не зявлялися, проте про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, тому справу розглянуто в їх відсутність.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є матірю ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_4 позивачка прибула до міста Маріуполя та свідок допомагала їй з похоронами та оформленням документів, зокрема надала 2000грн. для оплати послуг адвоката та нотаріуса. Вказала що їй невідомо, чи допомагав матеріально ОСОБА_3 ОСОБА_1, проте відомо, що ОСОБА_2 позивачці не допомагав, оскільки вона не потребувала якоїсь допомоги.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з договором довічного утримання від 17.09.1993 року, посвідченого нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 6/7410, позивачка передала ОСОБА_4 у власність квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 в свою чергу зобовязався довічно повністю утримувати позивачку, надаючи необхідне харчування, одяг, побутові послуги, забезпечувати надійний догляд та необхідну допомогу, а також зберегти по життєве користування квартирою за ОСОБА_1 Відповідно до договору накладено заборону на відчуження даної квартири, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна за номером 2194589 (а.с.40-41).

Також встановлено, що ОСОБА_4 помер 29 квітня 2014 року в місті Маріуполь, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.10).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, проте спадщину оформлено не було, оскільки нотаріусу було не зрозуміло, як необхідно розділити спадкове майно, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.43-53).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача не підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 757 ЦК України, що обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що відповідачами після смерті батька та фактичного прийняття спадщини належним чином не виконуються умови договору довічного утримання від 17.09.1993 року, суд приходить до висновку, що зазначений договір підлягає розірванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 257,30грн., по 128,65грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.755,756 ЦК України, ст.ст.10,11,88,174,209,212,214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, посвідчений 17 вересня 1993 року нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 6/7410, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлим 29.04.2014року.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, проведену на ім'я ОСОБА_4 відповідно до договору довічного утримання від 17.09.1993 року за №6/7410.

Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна за №2194589.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис №2194589 про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на сплату судового збору по 128 грн. 65 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М.Томілін