Рішення № 48963326, 20.08.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1869/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 29 січня 2013 року між ним та відповідачем був укладений договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за НОМЕР_1 та додаткова угода до договору за №1, відповідно до яких банк надав останньому на споживчі потреби кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в 20 000 грн., а відповідач зобов'язався вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, остаточно повернувши його в строк до 28 січня 2015 року, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 32 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту.

Наслідками невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань є обов'язок ОСОБА_1 сплачувати неустойку - пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної процентної ставки, встановленої договором, а також на вимогу банку достроково повернути кредит.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 15 квітня 2015 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 43 255,68 грн., в тому числі:

- прострочена заборгованість по кредиту - 19 057,06 грн.;

- заборгованість по процентам в загальному розмірі - 6 081,76 грн.;

- нарахована пеня за порушення строків повернення кредиту - 9 030,84 грн.;

- нарахована пеня за порушення строків сплати процентів - 1 451,74 грн.;

-інфляційні втрати внаслідок порушення строків повернення кредиту - 5 987,92 грн.;

-інфляційні втрати внаслідок порушення строків сплати процентів - 1 155 грн.;

-3 % річних за неправомірне користування чужими (кредитними) коштами - 423,32 грн.;

-3 % річних за неправомірне користування чужими коштами внаслідок виникнення заборгованості по процентам - 68,05 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, проте надіслала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. При цьому проти факту його знаходження в договірних відносинах з позивачем та отримання кредитних коштів не заперечував. Проте просив врахувати, що з листопада 2004 року по теперішній час він є військовослужбовцем, а тому в зв'язку з запровадженням на території України особливого стану та проведенням мобілізації нарахування йому банком за період з 18 березня 2014 року по 15 квітня 2015 року процентів, неустойки, інфляційних втрат та процентів за неправомірне користування чужими коштами є незаконним, оскільки суперечить положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VII.

Також, вказуючи на те, що сплачені ним після 17 березня 2014 року в порядку виконання умов договору кошти в розмірі 1 687,84 грн. банк безпідставно зарахував в якості оплати позичальником процентів, а тому ОСОБА_1 просив вказані кошти перерахувати в якості повернення кредиту (тіла кредиту) та стягнути з нього виключно заборгованість по кредиту (залишок тіла кредиту) в розмірі 17 369,22 грн., в іншій частині позову відмовити.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали містять достатньо відомостей для вирішення справи.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 29 січня 2013 року між сторонами був укладений договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за НОМЕР_1 та додаткова угода до договору за №1, відповідно до яких банк надав ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в 20 000 грн., а відповідач зобов'язався вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, остаточно повернувши його в строк до 28 січня 2015 року, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 32 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту.

Наслідками невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань є обов'язок ОСОБА_1 сплачувати неустойку - пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної процентної ставки, встановленої договором, а також на вимогу банку достроково повернути кредит.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним як до 17 березня 2014 року, так і після цієї дати належним чином не виконував, а саме періодично допускав прострочку (що підтверджується наданими розрахунком та випискою з особового рахунку позичальника) в зв'язку з чим утворилася заборгованість, нарахована банком станом на 15 квітня 2015 року.

Проте судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2004 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині А2920 та знаходиться на посаді помічника командира з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення.

Указом Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» (який набрав чинності 18 березня 2014 року) оголошено часткову мобілізацію.

В зв'язку з прийняттям зазначеного Указу 20 травня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (який набрав чинності 08 червня 2014 року).

Підпунктом 3 пункту 4 розділу 1 вказаного Закону статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, який настає з моменту

оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення

його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту

введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та

охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період

після закінчення воєнних дій.

Пунктом 3 розділу 2 Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (Прикінцеві положення) передбачено, що дія підпункту 3 пункту 4, розділу І цього Закону поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення (діючого) на час ухвалення закону особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби, тобто встановлено зворотню дію в часі цього Закону.

З вищевказаного вбачається, що дія підпункту 3 пункту 4 розділу 1 цього Закону відносно військовослужбовців починається з 18 березня 2014 року.

Таким чином нарахування позивачем після 17 березня 2014 року процентів за користування кредитом, а також неустойки (пені) суперечить вимогам закону.

Тому заборгованість підлягає перерахунку з врахуванням того, що після 17 березня 2014 року позичальником було внесено два платежі в загальному розмірі 1 116,06 грн. (532,45 грн. + 583,61 грн.), які були неправомірно зараховані банком в порядку погашення нарахованих після цієї дати процентів. Доводи відповідача щодо внесення ним в цей же період ще двох платежів в загальному розмірі 571,78 грн. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, вказані кошти були зараховані в якості погашення процентів, нарахованих до введення особливого періоду.

В зв'язку з цим та з врахуванням положень п. 16 додаткової угоди №1 від 29 січня 2013 року (якими передбачено послідовність погашення існуючої заборгованості по кредитному договору) сплачені позичальником та неправомірно зараховані банком кошти в якості процентів в розмірі 1 116,06 грн. підлягають перерозподілу в порядку погашення заборгованості по кредиту (тілу кредиту).

Тому до стягнення підлягає:

-прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 17 941 грн. (19 057,06 грн. - 1 116,06 грн.);

-заборгованість по процентам станом на 18 березня 2014 року - відсутня;

-пеня за порушення строків повернення кредиту, нарахована банком до 18 березня 2014 року - 127,36 грн.;

-пеня за порушення строків сплати процентів, нарахована банком до 18 березня 2014 року - 97,40 грн.

Що стосується нарахованих банком згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат кредитора та 3 % річних, то суд виходить з наступного.

Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, проведеному Верховним Судом України нараховані відповідно до ст. 625 ЦК інфляційні втрати кредитора та 3% річних за неправомірне користування чужими коштами мають компенсаційний, а не штрафний характер і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Разом з тим проценти, передбачені ст. 625 ЦК, за вищевказаних підстав за своєю природою також відрізняються й від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченими статтями 536, 1048, 1054, 1056-1, 1061 ЦК.

Така компенсація здійснюється незалежно від вини боржника.

З вищевказаного вбачається, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не підпадає ні під жодне з обмежень, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування банком інфляційних втрат та процентів за неправомірне користування чужими коштами під час особливого періоду є правомірним.

З врахуванням наведеного з відповідача на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» підлягає стягненню в межах нарахованого періоду (позовних вимог):

-3 % річних за весь період неправомірного користування чужими (кредитними) коштами, проте з врахуванням зробленого судом перерахунку по тілу кредиту, що становить 413,14 грн.;

-3 % річних за весь період неправомірного користування чужими коштами внаслідок виникнення заборгованості по процентам, нарахованим банком до 18 березня 2014 року, що складає 9,60 грн.;

-інфляційні втрати за весь період порушення строків повернення кредиту, проте з врахуванням зробленого судом перерахунку по тілу кредиту, що становить 5 761,48 грн.;

- інфляційні втрати за весь період порушення строків сплати процентів, нарахованих банком до 18 березня 2014 року, що складає 65,47 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості до стягнення становить 24 415,45 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь бюджету згідно розміру задоволених вимог також підлягають стягненню судові витрати, а саме 244,15 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованість за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за НОМЕР_1 від 29 січня 2013 року, що утворилася станом на 15 квітня 2015 року, а саме заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 17 941 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) гривня, пеню за порушення умов договору в загальному розмірі 224 (двісті двадцять чотири) гривні 76 копійок, а також 422 (чотириста двадцять дві) гривні 74 копійки в якості плати за неправомірне користування чужими коштами та 5 826 (п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 95 копійок інфляційних втрат, а всього в загальному розмірі 24 415 (двадцять чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 244 (двісті сорок чотири) гривні 15 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (р/р 31210206700113, банк ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв