Ухвала суду № 48962053, 17.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 р.Справа № 820/5964/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Тітової А.В.

Представник позивача - Матофій Л.Я.

Відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/5964/15

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення незаконно отриманої допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 9487 грн. 18 коп. (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 18 коп.) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 10.12.2008 р. ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки НОМЕР_2. Згідно поданої заяви, відповідачу наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю. При проведенні звірки центра зайнятості було встановлено, що допомога по безробіттю була отримана відповідачем неправомірно, оскільки ОСОБА_2, під час перебування на обліку в центрі зайнятості не повідомив, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Таким чином, ОСОБА_2 під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітній належав до категорії зайнятого населення, чим порушив Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення". ОСОБА_2 було направлено лист - претензію про повернення коштів у сумі 9487,18 грн. До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про зайнятість населення», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248, ст.ст. 99, 100 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Відповідач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.12.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського міського центру зайнятості з письмовою заявою, в якій просив до вирішення питання про працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом №НТ081217 від 17.12.2008 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 17.12.2008 року по 11.12.2009 року.

Наказом №НТ091217 від 17.12.2009 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше пп. "13" п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом №НТ091217 від 17.12.2009 року ОСОБА_2 був знятий з обліку у зв'язку з невідвідуванням відповідачем центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин /а.с. 8/.

Харківським міським центром зайнятості відповідно до пункту 18 частини 2 статті 22 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248, на підставі службової записки від 17.03.2015 року з інформацією стосовно ОСОБА_2 була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2.

Під час проведення перевірки встановлено факт, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в міському центрі зайнятості, був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Для підтвердження даного факту Харківським міським центром зайнятості було направлено запит до Державної реєстраційної служби та 09.04.2015 року отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено дату запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - з 25.02.1999 року /а.с. 15/.

На підставі виявленого факту позивачем складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.04.2015 р. за № 115 ФОП /а.с. 12-13/.

На підставі виявлених порушень з боку відповідача, директором Харківського міського центру зайнятості винесено Наказ про повернення коштів №479 від 10.04.2015 р., в якому передбачено вжиття заходів по поверненню коштів у сумі 9487,18 грн., виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 17.12.2008 року по 02.11.2009 року /а.с. 9/.

В подальшому Харківським міським центром зайнятості відповідачу направлено Лист - претензію № ХМЦЗ-02-5034-26/15 від 10.04.2015 року, з попередженням, що у разі неповернення коштів у встановлений строк, питання щодо їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства /а.с. 11/.

Згідно наданої до матеріалів справи довідки Харківського міського центру зайнятості про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення ОСОБА_2, встановлено, що за період з 17.12.2008 року по 02.11.2009 року відповідачу виплачено допомоги в розмірі 9487,18 грн. /а.с. 10/.

На момент розгляду справи сума коштів в розмірі 9487,18 грн. виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 17.12.2008 р. по 02.11.2009 р. не повернута.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач належними доказами не довів факту повернення суми отриманої допомоги по безробіттю, а отже позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду. Частиною 2 статті 16 вищевказаного Закону передбачено, що кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 71 цього Закону. Харківський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до вимог пунктів 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли: під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Пунктом 4 вказаного порядку передбачено, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 5 Порядку визначено, що за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Як встановлено з акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №115-ФОП від 09.04.2015 року перевіряючими було виявлено факт, що ОСОБА_2 з 25.02.1999 року був зареєстрований як приватний підприємець. Вказане підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якого слідує, що відповідач був зареєстрований 25.02.1999 р. у якості фізичної особи-підприємця.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені дані про припинення фізичної особи-підприємця за власним рішенням відповідача.

Статтею 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особи відповідно до її здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення до Харківського міського центру зайнятості ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та не був позбавлений статусу фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим відносився до категорії зайнятого населення, а тому не мав права отримувати допомогу по безробіттю.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" під час призначення та отримання допомоги по безробіттю, своєчасно не повідомив Харківський міський центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати вказаної допомоги, а саме про те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з чим не може бути визнаний як безробітний.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно вимог пунктів 7, 8 Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як свідчать матеріали справи, на підставі виявлених порушень з боку відповідача, директором Харківського міського центру зайнятості винесено Наказ про повернення коштів №479 від 10.04.2015 р., в якому передбачено вжиття заходів по поверненню коштів у сумі 9487,18 грн., виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 17.12.2008 року по 02.11.2009 року.

В подальшому Харківським міським центром зайнятості відповідачу направлено Лист - претензію № ХМЦЗ-02-5034-26/15 від 10.04.2015 року, з попередженням, що у разі неповернення коштів у встановлений строк, питання щодо їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Згідно наданої до матеріалів справи довідки Харківського міського центру зайнятості про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення ОСОБА_2, встановлено, що за період з 17.12.2008 року по 02.11.2009 року відповідачу виплачено допомоги в розмірі 9487,18 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем вчинено дії щодо встановлення обставин, які впливають на порядок виплати матеріальної допомоги по безробіттю, прийнято рішення в межах повноважень та відповідно до встановленого порядку та з визначених законом підстав про повернення допомоги по безробіттю, яке надіслано відповідачу.

На момент розгляду справи сума коштів в розмірі 9487,18 грн. виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 17.12.2008 р. по 02.11.2009 р. не повернута.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту повернення суми отриманої допомоги по безробіттю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено ст.ст. 99, 100 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1ч.2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів дізнався 09.04.2015 року, саме після отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено дату запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

З даним позовом до суду позивач звернувся 10.06.2015 року, тобто в межах строків встановлених ст. 99 КАС України.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу не було відомо, що він не має права бути зареєстрованим як приватний підприємець, оскільки в заяві, яка підписана власноручно ОСОБА_2 на час звернення до Харківського МРЦЗ, зазначено "В даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року по справі № 820/5964/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/5964/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 20.08.2015 р.