Ухвала суду № 48961000, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/2280/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання неправомірними дій по спонуканню позивача обліковуватись як платника податків за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта; зобов'язання обліковувати позивача - віруючу людину, як платника податків, за її прізвищем, ім'ям, по-батькові згідно даних паспорта без застосування комбінованого ідентифікатора (2 букви серія паспорта та 6 цифр номера паспорта).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано дії ДПІ у Шевченківському районі неправомірними. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі обліковувати позивача, як платника податків та обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2015 року заяву ДПІ у Шевченківському районі про зміну способу виконання судового рішення залишено без задоволення.

На ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2015 року ДПІ у Шевченківському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про зміну способу виконання судового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві ДПІ у Шевченківському районі від 29.04.2015 р. про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, відповідач просив змінити зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі обліковувати позивача як платника податків та обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання на зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі обліковувати позивача як платника податків за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

В обґрунтування такої заяви відповідач посилався на те, що виконання судового рішення є неможливим, оскільки починаючи з 01 січня 2011 року облік фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби - ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номеру облікової картки. Отже, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та має в паспорті громадянина України відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втрачає таке право, починаючи з 21 січня 2011 року, тобто, з дати втрати чинності наказу ДПА України від 27 січня 1998 року № 43«Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків».

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по даній справі встановлено, що згідно відмітки у паспорті позивача від 29 квітня 2010 року, внесеної у відповідності до чинного на час внесення такої відмітки законодавства, позивач має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зміна прізвища позивача та зміна паспорта громадянина України не позбавляє її права здійснювати будь-які види платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання). Є протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі щодо зобов'язання позивача обліковуватись в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки та подання необхідних документів у відповідності до розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, оскільки такі дії вчинені без врахування надання позивачу права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера у відповідності до чинного на час надання такого права законодавства (Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»), яке не передбачало облік такої категорії громадян за серією та номером паспорта, а також необхідності зобов'язання відповідача обліковувати позивача за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання).

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Аналогічні положення закріплені статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Під встановленням або зміною способу чи порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку та в спосіб, раніше встановлений судом.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Однак, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів неможливості належного виконання судового рішення.

При цьому, позивачем надано суду копії постанов про закінчення виконавчого провадження ВП № 43270141 від 13.06.2014 р., ВП № 42435854 від 21.07.2014 р., ВП № 46450926 від 03.03.2015 р., ВП № 43388939 від 09.07.2014 р., постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 45890984 від 19.12.2014 р., ВП № 45891964 від 19.12.2014 р., з яких вбачається, що на підставі аналогічних судових рішень видавались та виконувались виконавчі документи з вимогами про зобов'язання податкових органів вести облік визначених фізичних осіб, як платників податків та інших обов'язкових платежів за прізвищем, іменем та по батькові, за місцем проживання, роком народження, без застосування ідентифікаційного коду, або серії та номеру паспорта.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе за певних умов, а тому підстави для зміни способу виконання судового рішення відсутні.

Також, необхідно зазначити, що змінюючи або встановлюючи порядок чи спосіб виконання рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення та змінювати спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи. Проте, задоволення заяви про зміну способу виконання постанови у спосіб, визначений заявником, призведе до зміни резолютивної частини зазначеної постанови, що є виключними повноваженнями суду апеляційної або касаційної інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2015 року - без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 25.08.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.