Постанова № 48960862, 18.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач -

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року справа №805/574/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.

При секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

За участю сторін по справі:

Позивач: ОСОБА_2,

Відповідач1: Натолочна Н.П.

Відповідач2: не з'явився,

Відповідач3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року по справі № 805/591/15-а (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати накази №963 від 29.08.2014 року №1720о/с від 29.08.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади та в частині звільнення, поновлення на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС в Донецькій області з 29.08.2014 року, стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року №963 в частині звільнення старшого сержанта міліції з посади помічника дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та в частині звільнення його з органів внутрішніх справ, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1720 о/с від 29 серпня 2014 року в частині звільнення старшого сержанта міліції, помічника дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ; поновлено старшого сержанта міліції ОСОБА_2 на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 30 серпня 2014 року; зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 07 травня 2015 року виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 16 033,64 грн., але за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, нарахованих та виплачених позивачу після 29 серпня 2014 року. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження відповідач1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було звільнено позивача за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки службовою перевіркою та поясненнями самого позивача підтверджується факт скоєння останнім вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Посилання суду першої інстанції на порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, затв. наказом МВС України 12.03.2013 № 230, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за №541/23073, відповідач вважає безпідставним, оскільки звільнення позивача відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Крім того, судом першої інстанції невірно визначений розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

На адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від відповідача3 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Дзержинського міського відділу.

Представники відповідача2 та відповідача3 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та представника відповідача1, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом ГУМВС України в Донецькій області від 30.11.2009 року №436о/с позивач прийнятий на службу до органів внутрішніх справ у званні молодшого сержанта міліції; наказом МВС України №32 від 31 січня 2011 року позивачу присвоєно звання сержант міліції.

Останнє присвоєне позивачу за період проходження служби спеціальне звання - старший сержант міліції, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №32 о/с від 31.01.2013 року.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14.08.2013 року №335о/с позивача призначено на посаду помічника дільничного інспектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, на якій позивач перебував на час звільнення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року № 963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дзержинського МВ, Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 № 1720 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2014 року озброєними представниками так званої «ДНР» (далі - «ДНР») була захоплена адміністративна будівля Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Весь особовий склад Дзержинського МВ відмовився співпрацювати з членами вказаної організації. При цьому, частина особового складу Дзержинського МВ, залишила приміщення відділу. В будівлі, з метою забезпечення збереження службової документації та за для збереження можливості здійснювати виїзди за заявами і зверненнями громадян та припинення можливих правопорушень, за вказівкою керівництва Дзержинського МВ залишились члени слідчо-оперативної групи.

25 травня 2014 року представники «ДНР» залишили приміщення Дзержинського МВ.

8 липня 2014 року адміністративна будівля Дзержинського МВ знов була захоплена озброєними особами «ДНР», під час якого співробітники Дзержинського МВ, не маючи при собі зброї, не мали можливості чинити опір, як наслідок, були позбавлені волі; під погрозами застосування зброї були поміщені у камери ізолятору тимчасового утримання осіб, при цьому, особи, які здійснили захоплення відділу, вимагали від них письмової згоди про співпрацю з «ДНР», а у випадку, якщо останні відмовляться від співпраці, погрожували фізичною розправою як самих співробітників відділу, так і їхніх родичів.

Відповідно до пояснень позивача та висновку службового розслідування від 2 жовтня 2014 року позивач разом і з іншими співробітниками відділу під загрозою фізичної розправи над ними та їхніми рідними написав розписку про співпрацю з «ДНР».

Наведені обставини визнаються сторонами.

Згідно до пояснень позивача, при написанні розписки він усвідомлював, що зазначена розписка не має ніякої юридичної сили, не створює для нього ніяких зобов'язань, ніяких наказів керівництва «ДНР» він не збирався виконувати. В подальшому позивач продовжував виконувати свої посадові обов'язки, ніякої співпраці з «ДНР» він не здійснював, присяги на вірність зазначеній злочинній організації не складав .

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затв.Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (надалі Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, визначені статтею 12 Дисциплінарного статуту, серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

За змістом пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 вказаного Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, проте, факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача мало місце за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію», а також порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про міліцію» у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Згідно статті 17 Закону України «Про міліцію» працівники міліції складають присягу, текст якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 «Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України», за якою працівники міліції присягають з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У висновку службового розслідування від 29 серпня 2014 року, затв. міністром внутрішніх справ України 29.08.2014р., зазначено, що 07 липня 2014 року озброєні ополченці «ДНР» повторно захопили приміщення Дзержинського РВ блокувавши чергову частину та зібравши особовий склад примушували працівників міліції до співпраці. При цьому ряд працівників категорично відмовилися виконувати накази представників самопроголошеної «ДНР», а частина особового складу відділу співпрацювали з незаконним озброєним формуванням «ДНР», що підтверджується розписками про співпрацю та відмову виконувати і дотримуватись вимог законів України, присяги працівника ОВС України та наказів МВС України.

Позивач зазначив, що написав наведену розписку побоюючись не тільки за своє життя, а й за безпеку своїх рідних та близьких, при цьому, він був впевненим, що ці розписки не мають не якої юридичної сили та не можуть зобов'язати працівників міліції виконувати будь-які накази осіб, що захопили приміщення відділу.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Колегія суддів вважає, що надання озброєним ополченцям «ДНР» розписки про співпрацю та відмову виконувати і дотримуватись вимог законів України, присяги працівника ОВС України та наказів МВС України, є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, що в свою чергу призвело до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку та свідчить про скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Колегія суддів також зазначає, що службовим розслідуванням було також встановлено, що ряд працівників міліції категорично відмовилися виконувати накази представників самопроголошеної «ДНР», у яких озброєними ополченцями «ДНР» було вилучено службові посвідчення. У подальшому, зазначені відомості внесено до ЄРДР №12014050220001124. Тобто, ці особи не піддалися на психологічний тиск та погрози застосування вогнепальної зброї.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що службовою перевіркою та поясненнями позивача встановлений факт скоєння останнім вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а тому відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем приписів Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, затв. наказом МВС України 12.03.2013 № 230, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073, колегія суддів вважає помилковим оскільки, в даному випадку, звільнення позивача відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року по справі № 805/574/15-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року по справі № 805/574/15-а - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати накази №963 від 29.08.2014 року №1720о/с від 29.08.2014 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади та в частині звільнення, поновлення на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС в Донецькій області з 29.08.2014 року, стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 серпня 2015 року.

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.