Постанова № 48958360, 19.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"19" серпня 2015 р. № 820/5016/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Судді Зінченко А.В., Чудних С.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним рішення Міністерства доходів і зборів України, прийняте у формі наказу № 193-о від 16.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області та скасувати цей наказ;

2. Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно наказу Міністерства доходів і зборів України № 193-о від 16.03.2015 р. позивача було звільнено з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі п.7-2 частини першої ст. 36 Кодексу Законів про Працю України, ч.3 ст.4 Закону України «Про очищення влади».

Позивач з зазначеним наказ № 193-о від 16.03.2015 року не погоджується та вважає його таким, що винесений з порушенням чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Судом встановлено, що Наказом ДФС України, яка виступає правонаступником Міндоходів, від 24,02.15 № 117 "Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" стосовно посадових і службових осіб Міндоходів" з 02.03.15 (останнім днем для подання заяви було 11 березня 2015 року) розпочато перевірку відповідно до Закону України "Про очищення влади" стосовно керівників, їх перших заступників та заступників керівників головних управлінь Міндоходів в областях.

26.02.2015 вказаний наказ надійшов до ГУ Міндоходів у Харківській області і в цей же день ОСОБА_1, як керівна посадова особа територіального органу Міндоходів, ознайомилася з цим розпорядчим документом та проставила на ньому відповідну резолюцію - стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

На сторінці 2 наказу ДФС України від 24.02.15 № 117 ОСОБА_1 власноручно вчинено запис та скріплено його підписом про те, що вона як посадова особа територіального органу Міндоходів 02.03.2015 ознайомилася з даним розпорядчим документом.

02.03.15 та 03.03.15 (понеділок та вівторок) ОСОБА_1 перебувала на роботі.

Також судом встановлено та зазначений факт не заперечувався сторонами по справі, що з 04.03.2015 р. по 23.04.2015 р. позивачка згідно лікарняних листів перебувала на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з діагнозом «гострий коліт» та рядом інших захворювань.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.03.15 № 193-0 звільнено 16 березня 2015 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ГУ Міндоходів у Харківській області) з підстави, передбаченої п. 7 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) та ч. З ст. 4 Закону України "Про очищення влади", а саме з підстав, що у встановлений ч.2 ст.4 Закону України "Про очищення влади" позивачка у 10-ти денний термін не подала заяву у якій повідомити про те, що до неї застосовуються заборони, визначені ч. З або 4 ст. 1 цього Закону, або повідомити про те, що до нєї не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону

Також судом встановлено та зазначений факт не заперечувався сторонами по справі, що 24.04.2015 р. позивачка після виходу з лікарняного на роботу невідкладно подала відповідну заяву.

Проте в той же день - 24.04.2015 р. позивачку було повідомлена про те, що вона звільнена, надана копія відповідного наказу і трудова книжка.

Ч.2 ст.1 Закону України "Про очищення влади" визначено, що вона здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про очищення влади" встановлено обов'язок осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч. 1 ст. 2 цього Закону подати безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення особи з посади (ч. 4 ст. 5 Закону), власноручно написану заяву, у якій повідомити про те, що до них застосовуються заборони, визначені ч. З або 4 ст. 1 цього Закону, або повідомити про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

За приписами частини 2 ст. 4 Закону України "Про очищення влади" заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону України "Про очищення влади" неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви.

Суд аналізуючи зміст вище зазначених положень Закону України "Про очищення влади" приходить до висновку, що законодавець визначив, що не подання відповідної заяви у строк є умисною дією особи, коли вона мала змогу та усвідомлювала наслідки не вчинення нею відповідної дії та все-таки не написала відповідну заяву отже це є факт волевиявлення особи відносно його права написання відповідної заяви згідно Закону України "Про очищення влади".

У відповідності до п.8 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених 4.3-4 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 563, особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу у разі незастосування заборон, передбачених 4.3-4 ст. 1 Закону:

- власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені 4.3-4 ст. 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

- копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація).

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі позивачка не мала змоги зібрати всі вказані документи, які до того ж мали бути засвідчені у встановленому порядку та не могла подати вище зазначену заяву в 10 денний термін, з незалежних від неї підстав, а саме: знаходження на стаціонарному лікування з 04.03.2015 по 24.03.2015 року, а тому посилання відповідача про те, що позивач мала можливість направити відповідні документи поштою суд вважає безпідставним.

Крім цього суд зазначає, що згідно ч.3 ст.40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.92 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (ч. З СТ.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі наказ про звільнення позивачки було винесено під час її знаходження на лікарняному.

Враховуючи вищевикладене, оскільки як було встановлено судом позивачка не мала фізичної можливості в встановлений Законом термін надати відповідну заяву та документи в рамках Закону України "Про очищення влади", а також звільнення позивачки відбулось під час її знаходження на лікарняному, суд приходить до висновку, що наказу Міндоходів України № 193-о від 16.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача, що звільнення позивача можливе під час її знаходження на лікарняному оскільки положеннями Закону України "Про очищення влади" така підстава, як звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з реалізацією положень Закону України "Про очищення влади", в ст. 40 не зазначена, то зазначене твердження суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається з наданих суду документів і заперечень відповідача, звільнення позивача відбулося на підставі п.7-2 ч.і ст.36" КЗпП (а.с.37). Розрахунки з позивачем були проведені згідно зі ст.47 КЗпП (а.с.38). Тобто сам відповідач не заперечує того, що на спірні правовідносини поширюються вимоги КЗпП, а звільнення позивача мало відбуватися з дотриманням його трудових прав, передбачених Конституцією і КЗпП. Тому відповідач при звільненні позивача мав дотриматися всіх умов і обмежень, встановлених трудовим законодавством, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Закон України «Про очищення влади» не містить прямої вказівки на те, що працівник може бути звільнений з відповідних підстав у період його тимчасової непрацездатності.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Щодо позовних вимог, а саме: поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як було встановлено судом згідно Головне управління Міндоходів у Харківській області на час розгляду справи не ліквідовано та згідно штатного розпису на 2015 рік ГУ Міндоходів у Харківській області яке діє на час розгляду справи посада позивача зберігалась, а отже суд враховуючи вище викладене приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області з дня звільнення.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України № 193-о від 16.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Зінченко А.В.

Чудних С.О.