Постанова № 48957113, 25.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року

м. Полтава

Справа № 816/2766/15

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талєкріс" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талєкріс" про стягнення коштів на погашення податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 121 127,07 грн, посилаючись на несплату відповідачем у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ТОВ "Талєкріс" фактично було сплачено грошове зобов'язання в розмірі 121 127,07 грн згідно виписаного платіжного доручення №66 від 09.02.2015. Наголошував, що вказане платіжне доручення було відправлено в банк АТ "Фінанси та Кредит" м. Київ, МФО 300131 за допомогою "Клієнт - банк " 09.02.2015. На розрахунковому рахунку позивача було достатньо коштів для проведення вказаної операції. З огляду на вказане, відсутня вина позивача у тому, що кошти в розмірі 121 127,07 грн у встановлений строк не були перераховані банком на відповідний бюджетний розрахунковий рахунок.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 серпня 2015 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Талєкріс" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа 18.03.1999 , код ЄДРПОУ 30343410 /а.с.13-15 / та перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ з 06.04.1999 за №457527.

Як стверджував позивач, за особовим рахунком ТОВ "Талєкріс" обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 121 127,07 грн, що виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань згідно податкової декларації від 26.01.2015 №9079152136.

Оскільки, на думку Кременчуцької ОДПІ, відповідачем грошове зобов’язання у строки, визначені Податковим кодексом України, не сплачено у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам контролюючого органу, суд виходить з наступного.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового зобов’язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації з єдиного податку, не підлягає оскарженню, вважається узгодженим з моменту подання платником податків такої декларації та має бути самостійно сплачено протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання вказаної податкової декларації.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III).

Відповідно до п. 1.23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Суд зазначає, що пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом у ході розгляду справи та підтверджено її матеріалами, ТОВ "Талєкріс" з метою погашення самостійно задекларованої суми єдиного податку в розмірі 121 127,07 грн було виписано 09.02.2015 платіжне доручення №66 на сплату єдиного податку за IV квартал 2014 року (на суму 121 127,07 грн) та відправлено в банк АТ "Фінанси та Кредит" м. Київ, МФО 300131 за допомогою "Клієнт - банк" 09.02.2015 /а.с.23-26/.

Суд, дослідивши платіжне доручення №66 від 09 лютого 2015 року на суму 121 127 грн (плати єдиного податку за 4 квартал 2014 року), яке наявне у матеріалах справи, встановив, що на ньому наявна відмітка банку "одержано банком" 09 лютого 2015 року та наявні ознаки того, що банком було прийнято дане платіжне доручення до виконання.

Враховуючи те, що платіжне доручення було одержано банком та прийнято до виконання, суд вважає, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом не встановлено: здійснення Національним Банком України регулювання економічних нормативів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", які б призвели до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку; перебування банку в процесі ліквідації; здійснення процедури тимчасової адміністрації.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, тобто платник вчинив залежні від нього дії щодо сплати самостійно задекларованого грошового зобов'язання в розмірі 121 127,07 грн у встановлений законом строк.

Таким чином, підстави для стягнення з ТОВ "Талєкріс" заявленої суми відсутні.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В даному випадку позивач не довів обґрунтованості своїх вимог та не надав доказів в спростування викладеного вище, у той час як відповідачем надано докази на підтвердження своїх заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко