Постанова № 4895534, 29.05.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2009 року cправа № 2а-762/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.

при секретарі Скорій Н.Д.

за участю:

представників позивача : управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області Скрипака М.О., Василів Р.П.

представників відповідача : відкритого акціонерного товариства «Калуська автобаза» Симків О.М., Палашовського І.П.

прокурора : Гоголя В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Калуська автобаза» про стягнення заборгованості в розмірі 120 442, 73 гривень, -

ВСТАНОВИВ :

10.03.2009 року прокурор Калуського району Івано-Франківської області звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області (далі - позивач) до відкритого акціонерного товариства «Калуська автобаза» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 120 442, 73 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статей 18, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не погашено заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 66 114, 36 гривень, штрафних санкцій в розмірі 19150,47 гривень, пені в розмірі 9 164,44 гривень, нарахованих за своєчасно не сплачені суми страхових внесків, а також в порушення частини 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодовано виплачені його працівникам суми пільгових пенсій призначені відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 26013,46 гривень.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав вказаних в позовній заяві, суду пояснили, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 23 554, 16 гривень у відповідача виникла за період з 18.07.2003 року до 01.01.2004 року, заборгованість в розмірі 42560,2 виникла за період з 01.01.2004 року до 01.04.2009 року. Заборгованість по сплаті фінансових санкцій та пені виникла на підставі рішення за №318 від 13.06.2008 року.

Прокурор позов підтримав з підстав вказаних в позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення заборгованості щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року в розмірі 43 444, 82 гривень та стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 26 013, 46 гривень визнали. Проти позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 18.07.2003 року до 01.01.2004 року в розмір 23 554, 16 гривень та заборгованості по сплаті фінансових санкцій та пені в розмірі 28 314, 91 гривень заперечили, мотивуючи тим, що вказана заборгованість визначена позивачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що діяв у відповідності до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2003 року про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Калуської міської ради народних депутатів 02.08.1996 року відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області як платник страхових внесків.

Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 18.07.2003 року до 01.04.2009 року не здійснена сплата страхових на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вказані обставини підтверджуються актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 13.06.2008 року, розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, здійснених відповідачем, копіями карток особового рахунку страхувальника за вказані періоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 66 114, 36 гривень.

Як встановлено судом, сума заборгованості з сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року в розмірі 43 444, 82 гривень, позовні вимоги про стягнення якої визнаються відповідачем, ним, під час розгляду справи, погашена. Вказана обставина визнається представниками сторін, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, а тому на підставі частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України дана обставина не потребує доказуванню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 66114,36 гривень підлягають до часткового задоволення, в сумі непогашеної частини таких внесків в розмірі 22 669, 54 гривень.

Судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ту обставину, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача розрахована після винесення ухвали Господарського суду про порушення справи про банкрутство від 18.07.2003 року, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. Оскільки, у відповідності до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання боржника, що виникли до моменту порушення справи про банкрутство.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій та пені на суму 28 314,91 гривень, застосованих позивачем до відповідача за здійснення несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає, що стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 9 статті 106 вказаного Закону України визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року відповідачем отримано рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за №318 на суму 28 314, 91 гривень за період з 20.02.2004 року до 20.11.2006 року (а.с.64).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які виникли внаслідок несплати фінансових санкцій та пені. В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувались і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Калуська автобаза» заборгованості в розмірі 28 314, 91 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині таким, що підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представниками відповідача позовні вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 26 013, 46 гривень визнані повністю.

Відповідно до статей 51, 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Зважаючи на те, що такі дії представників відповідача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, суд на підставі частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України приймає визнання адміністративного позову відповідачем в цій частині позовних вимог.

Частиною 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 26 013, 46 гривень таким, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що несплата відкритим акціонерним товариством «Калуська автобаза» страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 18.07.2003 року до 01.01.2004 року в розмірі 22 669, 54 гривень, несплата фінансових санкцій та пені застосованих за своєчасну не сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 28 314, 91 гривень, а також несплата понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в розмірі 26013,46 гривень є протиправними та вчинені всупереч частини 6 статті 20, статті 106, частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 6, 9, 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, а позовні вимоги про стягнення вказаних сум є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Калуська автобаза», 77300, вулиця Литвина, 13, місто Калуш, Івано-Франківська область, ідентифікаційний номер 01268673 на користь управління Пенсійного фонду України в місті Калуші, 77300, вулиця Лесі Українки, 18Б, місто Калуш, Івано-Франківська область, ідентифікаційний номер 20551096, заборгованість з сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені, відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в розмірі 76 991 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 91 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Остап'юк

Постанова в повному обсязі складена 29.05.2009 року.