Постанова № 48954195, 14.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 р. Справа № 805/3014/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 21.05.2015 року №0007801705 про застосування штрафних санкцій та сплату пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 21.05.2015 року №0007801705 про застосування штрафних санкцій та сплату пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем 21.05.2015 року винесено рішення про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0007801705, яким позивачу за період з 23.09.2014 року по 28.11.2014 року нараховано штрафні санкції у розмірі 49640,5 грн. (10%) та пеню у сумі 13796,13 (0,1%). Вважає, що при винесенні спірних рішень відповідачем не враховано приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, оскільки відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються. Вказує на те, що, оскільки Слов’янське регіональне виробниче управління комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, воно звільнене від сплати єдиного внеску на час проведення АТО в розумінні зазначеної норми Закону. Крім того, зазначив, що заявою від 05.11.2014 року Слов’янське РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до відповідача із заявою про звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Також, підприємством отримано Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1201 від 29.10.2014 року та №1735 від 25.11.2014 року. З огляду на зазначене, вважає, що спірне рішення винесено відповідачем неправомірно, просить визнати дії відповідача щодо прийняття спірного рішення протиправними та скасувати рішення від 21.05.2015 року №0007801705.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву. У своїх запереченнях відповідач зазначив, що на позивача у справі покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми податків, зборів та обов'язкових платежів, рішення, яке оскаржується, прийняте по факту встановленого порушення, тому, як вважає відповідач, підстав для його скасування немає. Також, вказує на неможливість врахування при винесенні судового рішення по справі обставин винесення Ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року щодо визнання нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р», оскільки навіть в разі скасування судом касаційної інстанції розпорядження КМУ від 05.11.2014 року №1079-р його дію буде зупинено лише з моменту винесення судом відповідного рішення. Крім того, зазначив, що Державною фіскальною службою України 05.12.2014 року надано роз’яснення щодо однозначного тлумачення та застосування норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого платники, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов’язані виконувати всі встановлені Законом №2464 функції. Закон України «Про тимчасовві заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону №2464. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України №2464 за невиконання, несвоєчасне виконання. Виконання не в повному обсязі обов’язків платників єдиного внеску у період з 14.04.2014 року до закінчення АТО, які подали до контролюючого органу заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України не застосовуються. При цьому, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась АТО, або було оголошено військовий стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати та сплачувати заробітну плату, зобов’язані виконувати всі функції Закону №2464.

Сторони не заперечували проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 00191678).

Відповідач – Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

21.05.2015 року відповідачем було прийнято рішення №0007801705, яким позивачу за період з 23.09.2014 року по 28.11.2014 року нараховано штрафні санкції у розмірі 49640,5 грн. (10%) та пеню у сумі 13796,13 (0,1%).

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 09.07.2015 року №5916/10/05-90-10-03-12-1 рішення Слов’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 21.05.2015 року №0007801705 залишено без змін.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

За для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем були розроблені тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом з тим, Законом №1669 було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

З огляду на аналіз зазначених норм початком проведення АТО є 14 квітня 2014 року, зазначений правовий факт сторонами не заперечувався.

Водночас, суд зазначає, що 30.10.2014 року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція». Відповідно до Додатку до Розпорядження місто Красноармійськ внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р» було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015року по справі №826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року щодо визнання нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р»

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість застосування при вирішення спору Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року №1053-р, яким затверджено перелік міст, що відносяться до території проведення антитерористичної операції, у зв’язку із зупиненням його дії, оскільки основною задачею Закону України №1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, тобто така правова позиція фактично унеможливлює реальну дію зазначеного Закону.

Відповідно до ст.10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Водночас, суд зазначає, що позивачем на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 отримано Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1201 від 29.10.2014 року та №1735 від 25.11.2014 року, якими позивачу засвідчили настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. На момент видачі сертифікатів (висновків) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо..

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Оскільки, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території Донецької області де здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, нормою прямої дії Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону № 1669-VII за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, сертифікат про підтвердження форс-мажорних обставин позивачем отриманий, суд вважає, що, приймаючи оскаржене рішення, відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Як наслідок, нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є неправомірним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, спірне рішення контролюючого органу від 21.05.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено відповідачем всупереч приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття рішення №0007801705 про застосування штрафних санкцій та пені суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту. Правові наслідки створює рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 21.05.2015 року №0007801705, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірно заявлене позивачем у складі позовних вимог та визнане судом таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення від 21.05.2015 року №0007801705 про застосування штрафних санкцій та сплату пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.05.2015 року №0007801705, винесене Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» за період з 23.09.2014 року по 28.11.2014 року нараховано штрафні санкції у розмірі 49640,5 грн. (10%) та пеню у сумі 13796,13 (0,1%).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.