Постанова № 48954168, 13.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 р. Справа № 805/1954/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської міської ради до Державного реєстратора Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Сіволіна Михайла Юрійовича, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14348219 від 10.07.2014 року), визнання незаконними дії щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська міська рада звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Сіволіна Михайла Юрійовича, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14348219 від 10.07.2014 року), визнання незаконними дії щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Маріупольської міської Ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1. Разом із зазначеною заявою третьою особою надано, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.07.2014 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 року, відповідно до яких ОСОБА_3 належить нежитлова будівля - торгівельний павільйон, розташований за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1. Підставою для проведення державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме визначене заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 червня 2014 року у цивільній справі № 264/2200/14ц, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на низку об'єктів, в тому числі на торгівельний павільйон за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1. Проте, ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 серпня 2014 року по справі № 263/8126/14-ц, винесеною на підставі заяви Маріупольської міської ради про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 03 червня 2014 року було скасовано. Рішенням Ради від 27 лютого 2015 року № 6/46-5191 ОСОБА_3 відмовлено у погодженні місця розташування земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1 для обслуговування будівель торгівлі. Також, позивач вказує не те, що ОСОБА_3 лише 17 липня 2014 року звернувся до Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку; у власність чи користування ОСОБА_3 або ОСОБА_5 земельна ділянка не передавалась; торгівельний павільйон збудований самовільно. Таким чином, вважає, що спірним в даній справі рішенням та діями відповідачів порушені права Маріупольської міської ради як представницького органу територіальної громади міста, уповноважного здійснювати управління комунальним майном, розпоряджатися земельною ділянкою за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 не виділялась, а розташований на ній об'єкт- торгівельний павільйон не введений в експлуатацію. У зв'язку з цим просить визнати незаконними дії відповідачів щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно - торгівельний павільйон, розташований за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14348219 від 10.07.2014 року.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмову заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1, представник відповідача 2 та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їхньої участі до суду не надали.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Позивач - Маріупольська міська рада Донецької області (ідентифікаційний код 33852448) є органом місцевого самоврядування, зареєстрована в якості юридичної особи 21 травня 1997 року, про що 06 грудня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений відповідний запис.

Відповідач - Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції діє у складі Маріупольського МУЮ, є його структурним підрозділом, який забезпечує реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби, що визначено п.1 Положення про реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції, затвердженого начальником Реєстраційної служби Маріупольського МУЮ 22 жовтня 2013 року за погодженням з головою Державної реєстраційної служби України та начальником реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області, (далі - Положення про Реєстраційну службу).

Згідно з п.3 Положення про Реєстраційну службу до основних завдань Реєстраційної служби належить забезпечення реалізації державної політки у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до закону; надає інформацію про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до закону; приймає та видає документи, пов'язані з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна, надаванням інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до законодавства, що визначено пп.4.15-4.18 п.4 Положення про Реєстраційну службу.

З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2014 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області у справі №263/2200/14-ц (провадження №2/263/1448/2014р.) постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено, а за ОСОБА_3 в рахунок погашення суми позики визнано право власності, зокрема, на торгівельний павільйон, розташований за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало законної сили 13.06.2014 року.

10.07.2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача 2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна - торгівельного павільйону, розташованого за адресою: Донецька обл.. м. Маріуполь, АДРЕСА_1.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24071291 від 10.07.2014 року вбачається, що Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна М.Ю. від 10.07.2014 року №14348219 проведено державну реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, що розташований за адресою: Донецька обл.. м. Маріуполь, АДРЕСА_1 за суб'єктом - ОСОБА_3 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (номер запису про право власності 6287456, реєстраційний номер нерухомого майна 403988714123).

17.07.2014 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону площею 0,00418 га, розташованого за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1. на умовах оренди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.08.2014 року заяву Маріупольської міської ради про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 03.06.2014 року (справа №263/8126/14-ц) задоволено. Скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду від 03.06.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Листом Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 08.09.2014 року №5275/46-16, наданим на заяву позивача від 20.08.2015 року, зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.08.2014 року скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду від 03.06.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, а не рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, тоді як рішення суду про скасування рішень державного реєстратора, яке у відповідності до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року. п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 року, є підставою для скасування рішення державного реєстратора, до Реєстраційної служби не подано.

27 лютого 2015 року позивачем прийнято рішення №6/46-5191 «Про дозвіл розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в Іллічівському, Орджонікідзевському, Приморському, Жовтневому районах міста громадянину ОСОБА_3С.»., відповідно до п. 2.4 ч.2 якого ОСОБА_3 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування тимчасових споруд торгівельного призначення - торгівельних павільйонів) по АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м. Маріуполя

Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, що визначено ч.4 ст.182 ЦК України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 17 жовтня 2013 року.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визначення і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Засади державної реєстрації прав визначені ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав; держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пп.1 п.1 ч.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

При цьому, абз.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.3 п.4 Порядку № 868 передбачено, що право власності на будівлю, споруду може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі на будівлі і споруди.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.1 п.4 Порядку № 868 якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Ч.2 ст.331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 ЦК України).

За правилами ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з вимогами п.10 Порядку прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 31 грудня 2013 року, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

П.п.1, 5 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

П.п.1, 2, 9 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п.3 Порядку № 868 рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор прав не нерухоме майно.

Частиною 4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Процедура проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначена ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

За правилами ч.4 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, встановлених цим Законом (абз.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом із заявою про державну реєстрацію прав у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, їх копії, засвідчені в установленому порядку (абз.1 ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Ч.4 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та записів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Згідно з ч.7 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особи, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи також - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб (абз.1 ч.11 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підстави для проведення державної реєстрації прав визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Пунктом 36 Порядку № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пп.10 п.36 цього Порядку).

Суд зазначає, що ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року та від 20.07.2015 року, зокрема, у Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області було витребувано реєстраційно-облікову справу щодо нерухомого майна 403988714123 - торгівельного павільйону літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1, м. Маріуполь, Донецька обл., проте на виконання зазначених ухвал відповідачем 2 до суду зазначені документи не надано.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 71 КАС України в разі ненадання суб'єктом владних повноважень на пропозицію суду без поважних причин доказів в підтвердження обґрунтованості обставин справи, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З урахуванням приписів зазначеної норми, суд вирішує справу на основні наявних в матеріалах справи доказів.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 року №24071291 вбачається, що спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2014 року №14348219 прийнято на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 року по справі № 263/2200/14-ц.

Беручи до уваги те, що судове рішення, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на торгівельний павільйон, літ. А-1, розташований за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, скасовано в судовому порядку, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2014 року №14348219.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Маріупольської міської ради в зазначеній частині.

Стосовно позовних вимог Маріупольської міської ради про визнання незаконними дій держреєстратора Сіволіна М.Ю. щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту. Правові наслідки створює рішення про державну реєстрацію прав від 10 липня 2014 року №14348219, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірно заявлене позивачем у складі позовних вимог та визнане судом таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольської міської ради підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольської міської ради до Державного реєстратора Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Сіволіна Михайла Юрійовича, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14348219 від 10.07.2014 року), визнання незаконними дії щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 липня 2014 року №14348219, прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Сіволіним Михайлом Юрійовичем.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 33852448) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.