Постанова № 48953868, 04.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р. Справа № 804/7806/15 Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

суддів Коренева А.О., Степаненка В.В.,

при секретарі Зоідзе Т.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів 1 і 2 Савчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення суми вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2) в якому просить:

- дії відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати вихідної допомоги визнати протиправними;

- стягнути з відповідачів на його користь недовиплачену вихідну допомогу без сплати податку в сумі виходячи з розміру місячного заробітку 10859,28 грн. за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді.

В обґрунтування позову зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2762-Vl «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. На підставі зазначеної постанови наказом Бабушкінського районного суду від 31 грудня 2010 року за №171-К «Про відрахування судді ОСОБА_1», позивач відрахований зі штату Бабушкінського районного суду з 31 грудня 2010 року у зв'язку з виходом у відставку з виплатою вихідної допомоги у розмірі двадцяти восьми місячних заробітків. Вихідна допомога передбачена ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) була виплачена позивачу частково в сумі 133717,59 грн., що стало приводом для звернення до суду. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 р. по справі № 804/1307/13-а Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу було видано Довідку Б-с-2716 від 17.11.2014 року, згідно якої заробітна плата позивача на момент його звільнення складає 10859,28 грн. Тобто, розмір заробітної плати із якого мала нараховуватись та виплачуватись вихідна допомога у зв'язку з виходом у відставку складає 10859,28 грн. Між тим, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області відмовляється провести йому перерахунок розміру вихідної допомоги, виходячи із заробітку - 10859,28 грн., у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправними дії відповідачів щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати вихідної допомоги та стягнення не виплаченої вихідної допомоги виходячи з розміру місячного заробітку 10859,28 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача 1 - Державної судової адміністрації України проти задоволення позову заперечувала, суду пояснила, що вихідна допомога при звільненні позивачу була виплачена в повному обсязі у відповідності до вимог п. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», у зв'язку із чим, відсутні підстави для донарахування та будь - яких виплат на даний момент. Крім того, зазначила, що у зв'язку із змінами, які відбулись в законодавстві, на сьогоднішній день Законом України «Про судоустрій і статус суддів» взагалі не передбачено виплату суддям при виході у відставку вихідної допомоги, тому у Державної судової адміністрації України такі статті видатків відсутні.

Відповідач 2 - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 21-22). В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що вихідна допомога при звільненні була виплачена позивачу Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області відповідно до норм ст.43 Закону України «Про статус суддів» у повному обсязі без порушення строків її виплати. Розрахунок суми вихідної допомоги було здійснено виходячи з величини місячного заробітку позивача за останньою посадою у розрахунку за кожен повний рік роботи на посаді судді. У 2014 ропі Позивачем на адресу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було надано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 р. у справі № 804/1307/13-а, за якою ТУ ДСА України в Дніпропетровській області зобов'язано провести перерахунок і виплату надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Відповідачем - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області проведено зазначений перерахунок і виплату надбавки та надано Позивачеві довідку для подання до УПФ України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Загальна сума заробітної плати у зазначеній довідці була збільшена на суму не донарахованої та невиплаченої надбавки та вислугу років, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційною адміністративного суду від 09.09.2014 р. та складала 10859,28 грн. Вважають, що у ТУ ДСА України в Дніпропетровській області відсутні підстави для донарахування та виплати позивачу вихідної допомоги відповідно до нової довідки про розмір заробітної плати станом на грудень 2010 року, оскільки вихідна допомога була йому виплачена в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийнятті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2762-Vl «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на момент виходу у відставку складав 28 років 6 місяців та 12 днів.

Наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.12.2010 р. №171-к «Про відрахування судді ОСОБА_1» позивач був відрахований зі штату Бабушкінського районного суду з 31.12.2010 р. у зв'язку із виходом у відставку з виплатою вихідної допомоги у розмірі двадцяти восьми місячних заробітків.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачу було нараховано розмір вихідної допомоги при виході у відставку з посади судді в розмірі 157317,16 грн., але фактично було виплачено вихідну допомогу в розмірі 133719,59 грн. (утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 23597,57 грн.) (а.с. 32 -34).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі № 2а/0470/9157/11 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, стягнення суми вихідної допомоги, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 92117,21 грн. вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку з посади судді (а.с. 12-13).

Як свідчить з тексту постанови суду від 22.03.2012 р., розмір вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку з посади судді розраховувався виходячи з розміру заробітної плати позивача за грудень 2010 р. - 8065,60 грн. та повинен був складати 225836,80 грн. (8065,60 грн. х 28 міс. = 225836,80 грн.). Оскільки, позивачу було виплачено при виході у відставку вихідну допомогу у сумі 133719,59 грн., з Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області було стягнуто вихідну допомогу у розмірі 92117,21 грн., яка була недовиплачена при виході у відставку (225836,80 грн. - 133719,59 грн. = 92117,21 грн.).

В судовому засіданні сторони не заперечували проти того факту, що вихідна допомога в розмірі 92117,21 грн. була виплачена позивачу.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 р. по справі № 2а/0470/13074/13-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22.05.2008 р. по 31.12.2010 р. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області провести перерахунок і виплату довічного грошового утримання за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2010 р. ОСОБА_1, з урахуванням перерахованої надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин (а.с. 6-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведено суд зазначає, що судовим рішенням по справі №2а/0470/13074/13-а, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено невірне нарахування надбавки за вислугу років позивачу, яке не потребує доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

На виконання зазначеного судового рішення Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області позивачу була видана Довідка Б-с-2716 від 17.11.2014 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2010 р. складає 10859,28 грн. (а.с. 14), тобто на 2793,68 грн. більше, ніж було зазначено в рішенні суду від 22.03.2012 р. по справі № 2а/0470/9157/11 (8065,60 грн.).

Судом також встановлено, що 08.06.2015 р. позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області із заявою в якій просив перерахувати та виплатити вихідну допомогу без сплати податку виходячи із розміру місячного заробітку 10859,28 грн. за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді (а.с. 10).

19.06.2015 р. за вих. № 6155/15 на адресу позивача Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області було надано відповідь на його звернення від 08.06.2015 р. з тексту якого свідчить, що ТУ ДСА у Дніпропетровській області не вбачає підстав для перерахунку та виплати йому вихідної допомоги (а.с. 11).

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо перерахування та виплати вихідної допомоги при виході у відставку з посади судді протиправною, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи дотримання суб'єктом владних повноважень при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах вимог ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Пунктом 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862 - XII, в редакції, чинній на час спірних правовідносин (втратив чинність 01.01.2011 р.), було передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453 - VI (далі - Закон № 2453 - VI), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України, визначено частинами 1 і 6 ст. 151 Законом № 2453 - VI.

Згідно з п.п. 11 п. 5 Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Голови Державної судової адміністрації України від 05.04.2011 р. № 82, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату суду.

Як було встановлено судом, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 р. по справі № 2а/0470/13074/13-а, позивачу було перераховано розмір заробітної плати за останньою посадою, яка станом на грудень 2010 року складала 10859,28 грн. (а.с. 14). Тобто, розмір вихідної допомоги, який повинно було бути нараховано та виплачено позивачу при виході у відставку складає 304059,84 грн. (10859,28 грн. х 28 міс. = 304059,84 грн.).

Відповідачем 2 в судовому засіданні не заперечувалось, що з урахуванням розміру заробітної плати за останньою посадою 10859,28 грн. та сум, виплачених при виході у відставку та за рішенням суду від 22.03.2012 р., позивачеві підлягає виплата вихідної допомоги у розмірі - 78223,04 грн. (304059,84 грн. - 133719,59 грн. - 92117,21 грн. = 78223,04 грн.) (а.с. 34).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачами 1 і 2 протиправно не здійснено нарахування та виплату вихідної допомоги при виході у відставку з посади судді із розрахунку заробітної плати за останньою посадою в розмірі 10859,28 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог стосовно стягнення з відповідачів - Державної судової адміністрації України і Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області не виплаченої в повному обсязі вихідної допомоги, виходячи із розміру місячного заробітку 10859,28 грн., суд зазначає, що оскільки у відповідності до Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, то суми недовиплаченої вихідної допомоги підлягають стягненню з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході розгляду справи відповідачами було доведено правомірність дій у спірних правовідносинах лише частково, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити з урахуванням вимог ч. 1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення суми вихідної допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 78223,04 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті двадцять три грн.. 04 коп.), вихідної допомоги у зв'язку виходом у відставку з посади судді.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1( 49000, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Судді І.В. Тулянцева А.О.Коренев В.В.Степаненко