Постанова № 48953823, 06.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 р. Справа № 804/530/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості у сумі 194752, 59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості в сумі 194752, 59 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 194752,59 грн., який утворився у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов'язань та складається із: 179978,10 грн. - основного платежу, 7054,69 грн. - штрафних санкцій та 7719,80 грн. - залишку несплаченої пені. Вказана сума податкового боргу є узгодженою, податкова вимога була надіслана відповідачеві. З огляду на те, що сума податкового боргу не сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 відкрито провадження у справі № 804/530/15 та призначено її до розгляду на 12.02.2015. Останнє судове засідання відбулося 06.03.2015.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Відповідач зазначив, що податкові зобов'язання, визначені у податковій декларації з податку на додану вартість від 11.07.2013 № 9041323263 на суму 222116,00 грн. не підлягають сплаті до бюджету, оскільки виникли під час процедури банкрутства відповідача та у зв'язку з продажем його майна, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спрямовуються на задоволення вимог кредиторів і не підлягають перерахуванню до бюджету. Більш того, положеннями зазначеного Закону сплата податку на додану вартість до бюджету не передбачена. Відповідач вказав, що податкова декларація з податку на додану вартість від 11.07.2013 № 9041323263 подана ліквідатором помилково, а тому підприємством подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 09.02.2015 № 9011588811, в якому зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податковій декларації № 9041323263 від 11.07.2013 на суму у розмірі 222116,00 грн. Таким чином, у підприємства податковий борг відсутній.

Представник відповідача також надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» (далі - ПАТ «Підстепбуд») (код ЄДРПОУ 01374435), зареєстроване як юридична особа 16.11.1995, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.11.2014 № 19615053, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, взято на облік органами державної податкової служби 19.11.1995 за № 59, перебуває на обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.11.2013 № 1304141400025, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що у відповідача наявний податковий борг на суму 194752, 59 грн., який утворився у зв'язку з наступним.

11.07.2013 ПАТ «Підстепбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9041323263, в якій самостійно задекларовано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222166,00 грн.

15.11.2013 за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПАТ «Підстепбуд» на підставі акту від 15.11.2013 № 103/151/01374435, були прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013: № 000327414 (форми «Ш») на суму 1100,00 грн. та № 000325414 ( форми «Ш») на суму 5954, 69 грн. Зазначені податкові повідомлення - рішення отримані повноважною особою відповідача, про що свідчить відповідна відмітка на корінцях оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Вказані суми підприємством відповідача не оскаржувалися, а тому є узгодженими.

29.10.2013 по податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2013 № 9066429751 нарахована сума у розмірі 6668,00 грн. та 29.12.2013 по податковій декларації від 19.12.2013 № 9082061801 нарахована сума у розмірі 812,00 грн. Окрім того, на підставі ст.129 Податкового кодексу України податковим органом нарахована пеня у сумі 2666, 21 грн.

01.10.14 відповідачу нараховано податковий борг по податковій декларації з податку на додану вартість від 22.09.2014 № 9054330628 у сумі 992,00 грн. та 31.10.2014 нараховано податковий борг по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.10.2014 № 9060001396 у сумі 124,00 грн. Окрім того, податковим органом нарахована пеня у розмірі 75, 04 грн. та 29.04.2014 нараховані проценти за користування розстроченням у сумі 4978,55 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Підстепбуд» звернулося до позивача із заявою про надання розстрочення податкового боргу у сумі 210898, 82 грн. з періодами сплати: лютий - грудень 2014 року. До вказаної суми боргу увійшла також частина непогашеної суми грошових зобов'язань з ПДВ, що визначена у податковій декларації з податку на додану вартість № 9041323263 від 11.07.2013.

Отже, відповідач погодився із наявною сумою податкового боргу у вказаному розмірі, у зв'язку із чим просив податковий орган розстрочити існуючий податковий боргу з податку на додану вартість.

Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 31.01.2014 № 1 про розстрочення (відстрочення податкового боргу) на суму 210898,82 грн. з 26.02.2014 по 26.12.2014.

На підставі означеного рішення, між позивачем та ПАТ «Підстепбуд» укладений договір про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 № 1 на загальну суму у розмірі 210898, 82 грн. під проценти строком з 26.02.2014 по 26.12.2014.

26.02.2014 відповідачем було сплачено суму у розмірі 20000,00 грн.

25.03.2014 за результатами розгляду заяви ПАТ «Підстепбуд» позивачем було винесено рішення № 1/1 про перенесення раніше визначених термінів розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань ( податкового боргу) з 27 березня 2014 по 15 грудня 2014 року.

В подальшому, у зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язань за договором про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 № 1, а саме: не сплатою в повному обсязі чергових часток розстроченого податкового боргу за термінами сплати 28.04.2014 у сумі 19172,62 грн. та процентів, нарахованих за фактичний термін користування розстрочення, 29.04.2014 податковим органом винесено рішення № 1/1 про скасування розстрочення (відстрочення) податкового боргу.

Під час розгляду справи представник відповідача зазначив, що ПАТ «Підстепбуд» з липня 2009 року по липень 2013 року перебувало у стані банкрутства згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 № Б26/172 - 09.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Представник відповідача звертав увагу суду на той факт, що податкова декларація з ПДВ від 11.07.2013 № 9041323263, в якій задекларовано суму грошових зобов'язань у розмірі 222116,00 грн., подана ліквідатором в особі арбітражного керуючого Лукашуком М.В. під час проведення процедури ліквідації ПАТ «Підстепбуд». Вказана сума ПДВ задекларована у зв'язку з продажем майна боржника 27.06.2013 на користь ОСОБА_3 на суму 74119,08 (в т.ч. ПДВ - 12353, 18 грн.) та ТОВ «Юкрейн мінералс» на суму 1258576,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 209762,67 грн.), що вбачається з додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року та підтверджує факт видачі вказаним контрагентам податкових накладних.

Суд на підставі аналізу положень ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначає, що відповідач дійшов хибного висновку, що нібито при продажу майна боржника в процедурі ліквідації податок на додану вартість не сплачується, з огляду на наступне.

Особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, втрачає статус платника податку у випадках, передбачених статтею 184 Податкового кодексу України «Анулювання реєстрації платника податку».

Юридична особа втрачає статус платника ПДВ, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута (підпункт (д) пункту 184.1. Податкового кодексу України).

Тобто, у банкрутів - платників податку - юридичних осіб підставою для анулювання реєстрації платника податку є ухвала суду про їх ліквідацію. Ухвалу ж про ліквідацію юридичної особи - банкрута господарський суд виносить після затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (абзац 12 частини першої статті 46 Закону) у випадку, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна (частина друга статті 46 Закону).

Такої підстави як прийняття господарським судом постанови про визнання боржника - юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість статтею 184 Податкового кодексу України не передбачено.

Таким чином, від моменту відкриття ліквідаційної процедури і до її завершення боржник (як юридична, так і фізична особа), який зареєстрований як платник податку на додану вартість, залишається платником цього податку, зобов'язаний його нараховувати та сплачувати при продажу майна в процедурі ліквідації відповідно до норм Податкового кодексу України. При продажу майна такого боржника його вартість вказується з урахуванням податку на додану вартість. На користь цього, зокрема, свідчить і вимога вказувати в оголошенні про проведення аукціону про можливість надати переможцю податкову накладну (ч. 1 ст. 59 Закону). Також, на користь цього свідчить і вказівка в ч. 1 ст. 38 Закону на те, що у банкрута не виникає жодних «додаткових» зобов'язань, тобто зобов'язань, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією процедури ліквідації боржника.

З матеріалів справи встановлено, що провадження у справі про банкрутство було припинено 31.07.2013 шляхом укладання мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2013 у справі № Б 26/172-09.

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами (ч. 1 ст. 77 Закону).

Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 81 Закону).

В той же час судом, згідно інформації з офіційного сайту Державної фіскальної служби України встановлено, що ПАТ «Підстепбуд» було зареєстроване платником податку на додану вартість з 1997 року, на підставі свідоцтва від 03.07.1997 № 3549414, яке анульовано 08.10.2013, у зв'язку з перереєстрацією платника через зміну місцезнаходження, в той же день відповідач отримав нове свідоцтво № 200144021 від 08.10.2013, яке дійсне на момент розгляду означеного позову. Отже, ПАТ «Підстепбуд» безперервно було платником податку на додану вартість, починаючи з 1997 року.

У відповідності до ст. 41 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, аналізує фінансове становище банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута (ч. 2 ст. 41 Закону). З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (ч. 3 ст. 41 Закону).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 36.1., п.п. 36.2. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ліквідатором ПАТ «Підстепбуд» було правомірно задекларовано в декларації з податку на додану вартість № 9041323263 від 11.07.2013 суму грошового зобов'язання з означеного податку у розмірі 222116,00 грн., за операціями з продажу майна боржника, оскільки вказані операції підлягають оподаткуванню та саме ліквідатор під час процедури ліквідації є тією особою, яка повноважна подавати до контролюючих органів податкову звітність підприємства, що перебуває в стані ліквідації.

За наведених обставин судом не приймаються доводи відповідача про те, що ним самостійно було виявлено помилку у вказаній податковій декларації та подано позивачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язано з податку на додану вартість від 09.02.2015 № 9011588811 (після подання зазначеного позову до суду), в якому зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у податковій декларації № 9041323263 від 11.07.2013 на суму 222116,00 грн.

Відповідно до пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом передбачені статтею 203 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Підпунктом 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПК України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, сума грошового зобов'язання ПАТ «Підстепбуд» у розмірі 194752, 59 грн. є податковим боргом.

Відповідно до пункту 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідачу направлялася податкова вимога від 25.04.2014 № 719 - 04 на суму 38730,98 грн. рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, яка отримана повноважним представником відповідача 22.05.2014, про що свідчить відмітка на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не вчинено заходів, спрямованих на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 194752,59 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь - яке майно такого платника з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пунктів 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості в сумі 194752, 59 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків платника податків - Публічного акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» (ідентифікаційний код юридичної особи 01374435; 53855, Дніпропетровська область, Апостолівський район, сел. Гранітне) у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість кошти в сумі 194752 (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 59 коп., на користь державного бюджету, які підлягають перерахуванню за наступними реквізитами: р/р 31119029700036, код бюджетної класифікації 14010100, отримувач: УДКС України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, ОКПО 37837093, банк одержувача: ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова