Постанова № 48953137, 21.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 серпня 2015 р. Справа № 802/2471/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору військова частина А 1603

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору військова частина А 1603 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Лєбєдєвича В.В. № 47395353 закінчено виконавче провадження з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Так, державним виконавцем встановлено, що рішення суду виконано частково, а саме у частині нарахування вартості речового майна, що підлягало видачі стягувачу до 11 березня 2000 року та із 22 травня 2008 року по 09 липня 2013 року, виплата грошової компенсації за не отримане речове майно не проводилась, через те, що згідно кошторису на 2015 рік по КПВК 2101020/3КЕКВ 2210 стаття 0636/3 кошти не передбачені. Позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, оскільки обставини, на які посилається держаний виконавець, є необґрунтованими.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте в позовній заяві зазначив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження. Окрім того, зазначила, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Представник відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Окрім того, зазначив, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Представник військової частини А 1603 в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Окрім того, зазначив, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано військову частину А0853 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію замість речового майна, яке підлягає видачі йому за період з 22 травня 2008 року по день звільнення з військової служби. Постанова набула законної сили.

На виконання зазначеної постанови Вінницьким окружним адміністративним судом 12 січня 2015 року видано виконавчий лист.

28 квітня 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Лєбєдєвичем В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47395353 з виконання виконавчого листа № 802/2980/13-а виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 12 січня 2015 року та зазначено боржнику самостійно виконати рішення суду до 05 травня 2015 року.

06 травня 2015 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій в зв'язку з тим, що від боржника надійшла заява про те, що він не своєчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та не мав змоги виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

13 травня на адресу відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції надійшов лист про те, що виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно станом на момент отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 47395353 неможливо, через те, що згідно кошторису на 2015 рік по КПВК 2101020/3 КЕКВ стаття 0636/3 кошти не передбачені, однак сума яка підлягає виплаті ОСОБА_1 нараховано. 13.05.2015 року державним виконавцем складено акт про часткове виконання рішення суду.

26 червня 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Лєбєдєвичем В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47395353 з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Положення частини 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Норми ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав, з яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

В оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження № 47395353 зазначено, що рішення суду виконано частково, а саме у частині нарахування вартості речового майна, що підлягало видачі стягувачу до 11 березня 2000 року та із 22 травня 2008 року по 09 липня 2013 року, виплата грошової компенсації за не отримане речове майно не проводилась, через те, що згідно кошторису на 2015 рік по КПВК 2101020/3КЕКВ 2210 стаття 0636/3 кошти не передбачені на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, виконання виконавчого листа в частині виплати грошової компенсації за не отримане речове майно не проводилось, через те, що згідно кошторису на 2015 рік по КПВК 2101020/3КЕКВ 2210 стаття 0636/3 кошти не передбачені свідчить про протиправну бездіяльність відповідача при виконанні виконавчого листа № 802/2980/13-а.

При цьому, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб'єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо неможливості виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно через те, що згідно кошторису на 2015 рік по КПВК 2101020/3КЕКВ 2210 стаття 0636/3 кошти не передбачені. Така позиція суду базується на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року № 63134/00, в якому зазначено, що, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак відповідач не довів суду підстав для закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 802/2980/13-а.

Частиною 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Наведене свідчить, що внаслідок скасування постанови про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження підлягає відновленню, під час здійснення якого державний виконавець зобов'язаний виконати вимоги виконавчого документа в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваної постанови, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження № 47395353 по виконанню виконавчого листа № 802/2980/13-а виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 15 січня 2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 47395353 по виконанню виконавчого листа № 802/2980/13-а виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 15 січня 2015 року.

Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та відділ державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції здійснити процесуальні дії по виконанню виконавчого листа № 802/2980/13-а виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 15 січня 2015 року у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна