Ухвала суду № 48953121, 19.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

19 серпня 2015 р. Справа № 802/1911/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Волощук А.М.,

представника позивача: Ткачук О.С.,

представника відповідача: Сердюка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рекомендацій в частині, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 3-6, 8, 18 рекомендацій Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, викладених в аудиторському звіті № 234/3/15А від 21.03.2015 року, а також визнання незаконними дій відповідача, які полягають у наданні висновку щодо нецільового використання коштів в сумі 31 250,10 грн., витрачених на закупівлю комплектуючих частин для комп'ютера.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2015 року після усунення позивачем недоуків позовної заяви відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом з призначенням справи до судового розгляду.

18.08.2015 року від представника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки, як вважає відповідач, справу не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства. Клопотання обґрунтоване тим, що висновки та рекомендації аудиторського звіту не містять владних приписів та за своєю суттю не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин чи іншим актом індивідуальної дії, який може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просить суд його задовольнити. Наполягає на тому, що вимоги позивача не підлягають розгляду в суді. При цьому представник не зміг пояснити, яким чином, у випадку задоволення клопотання, може бути виконано приписи частини 2 статті 157 КАС України щодо обов'язку суду роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, яка закривається.

Представник позивача у судовому засіданні клопотання відповідача заперечила, оскільки вважає його безпідставним. Просить врахувати, що кожен має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду, тоді як відповідач заявленим клопотанням намагається це право обмежити.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши думки учасників процесу, суд доходить висновку, що підстав для закриття провадження у даній справі немає.

Так, в силу положень пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 157 КАС України).

Заявляючи клопотання про закриття провадження у цій справі з вищезазначених підстав, відповідач посилається на те, що оскаржувані висновки та рекомендації аудиторського звіту спрямовані на усунення підконтрольним суб'єктом виявлених аудитом недоліків та порушень, однак не містять обов'язкових до виконання приписів та не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, зокрема в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зауважує, що згідно з ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України у справі громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи від 25.11.1997 року частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).

Зміст вищевказаної конституційної норми відображений і у частині 1 статті 6 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, а відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, забороняється.

У цьому зв'язку суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Церква села Сосулівка проти України" від 28.02.2008 року, яким констатовано порушення гарантованого статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини права заявника на доступ до суду у зв'язку з відмовою національних судів розглянути його скаргу по суті.

Відтак, на переконання суду, закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України без роз'яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, є недопустимим.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач не зазначає, до суду якої юрисдикції повинен звернутися позивач у випадку закриття провадження в адміністративній справі.

Водночас характер спірних правовідносин та склад їх учасників вказують на те, що судове оскарження рішень (дій, бездіяльності) Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, неможливе в порядку іншого судочинства, ніж адміністративне.

З огляду на викладене клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 8, 157, 165, 186, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі № 802/1911/15-а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Сало Павло Ігорович