Постанова № 48951418, 18.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 917/114/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Карпової Н.А., довіреність № 14/20-63-15 від 07.05.2015 р.;

відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область (вх. № 4044 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від "10" червня 2015 р. у справі № 917/114/15

за позовом Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область.

про розірвання договору фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р., вилучення майна, стягнення 29932,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Державне Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро"(відповідача), в якому просив суд:

- розірвати Договір фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011 р.;

- вилучити у відповідача доїльну установку з молокопроводом УДМ- 200, зав. № 339, залишковою вартістю 83 946,08 грн. та передати ДПАТ "НАК "Украгролізинг";

- стягнути з відповідача заборгованості в сумі 25 932,96 грн., з яких 25 499,81 грн., - основна заборгованість за Договором фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р., 391,23 грн. - пеня та 41,92 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.2015 у справі № 917/114/15 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір фінансового лізингу від 17.11.2011р. №16-11-170 стс-фл/631, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро". Вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (ідентифікаційний код 33582194) доїльну установку з молокопроводом УДМ-200, зав. №339, залишковою вартістю 83 946,08 грн., та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (вул. Київська, 4-В, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область, 37044; ідентифікаційний код 33582194) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 30401456) 25 499,81 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 391,23 грн. пені, 41,92 грн. 3% річних та 3415,58 грн. судового збору.

Відповідач подав на вказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано факт перерахування відповідачем 25.05.2015 р. грошових коштів в сумі 25932,96 грн. на сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р.

Позивач у відзив на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що факт перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 25932,96 на сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р. було відображено в оскаржуваному рішенні суду, а саме встановлено, що вказані грошові кошти були перераховані відповідачем на погашення боргу за платежами № 3, 4, що підтверджено рішеннями господарського суду Полтавської області: від 03.12.2013 по справі № 917/2000/13 р., від 03.04.2014 р. по справі №917/466/14, від 16.09.2014 р. по справі № 917/1366/14.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття його представника через зайнятість в іншому судовому процесі.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-третьою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами та участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач по справі, лізингодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (відповідач по справі; лізиногоодержувач за договором) 17.11.2011р. був укладений договір фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 (далі -Договір) (а.с.38-45).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Лізингодавець (позивач по справі) зобов"язався передати Лізингоодержувачу (відповідачу по справі) у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній зобов"язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору .

Сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору, в якому вони визначили найменування, кількість, ціну і вартість Предмета лізинга, а саме: Доільна установка з молокопроводом УДМ-200;ціна без ПДВ -200944,17 грн., ПДВ-40188,83 грн.; ціна з ПДВ -241133 грн.

За умовами договору (п.п. 2.1), лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами.

На виконання умов договору позивачем передано в користування відповідачу майно, що є предметом лізингу - доїльну установку з молокопроводом УДМ - 200, зав. № 339 вартістю 241 133,00 грн., що підтверджується актом №8 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 26.12.2011р. (а.с. 48).

Згіждно з пунктами 1.1.,3.4.3. Договору до обов'язків лізингоодержувача віднесено своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10.0 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Пунктами 4.3. та 4.4. Договору погоджено, що з моменту підписання Акту Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. данного Договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

При укладенні договору відповідно до його розділу 4 сторонами було визначено графік погашення платежів

Згідно з графіком сплати лізингових платежів (а.с. 47) відповідач повинен проводити лізингові платежі двічі на рік.

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов"язань на виконання умов Договору не проводив сплату лізингових платежів у встановлені строки, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви у нього утворилась заборгованість на суму 25 449,81 грн. за платежами, які у Графіку визначено як платіж №6 від 26.12.2014р.

Наявність вказаної заборгованості та допущення відповідачем систематичних порушень щодо сплати лізингових платежів у встановлені Договором строки підтверджується рішеннями господарського суду Полтавської області: від 03.12.2013р. по справі №917/2000/13, від 03.04.2014р. по справі №917/466/14, від 16.09.2014р. по справі №917/1366/14, а також постановами державного виконавця про прийняття до виконання виконавчого провадження від 30.09.2014р., постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014р. (а.с.52-69).

Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування господарським судом першої інстанції факту перерахування відповідачем 25.05.2015 р. грошових коштів в сумі 25932,96 грн. на сплату лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р., оскільки вказаний факт не спростовує фактів наявності спірної заборгованості та порушення відповідачем передбачених Договром строків здійснення лізингових платежів.

Так, рішеннями господарського суду Полтавської області:від 03.12.2013 по справі № 917/2000/13 р., від 03.04.2014 р. по справі №917/466/14, від 16.09.2014 р. по справі № 917/1366/14 підтверджено, що перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 25932,96 грн. здійснювалось на сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р. за платежами, що визначені у Графіку під № № 3, 4, тоді як спірна заборгованість утворилась за платежами, які визначені у Графіку під № 6.

До того ж вказане перерахування відповідачем грошових коштів не спростовує преюдиційних фактів систематичного порушення відповідачем строків лізингових платежів, що встановлено наведеними вище рішеннями господарського суду Полтавської області.

Згідно зі ст.2 ЗУ "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, з урахуванням особливостей , що встановлюються цим законом.

Відповідно до п. 1 ст. 808 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем не сплачено спірну суму основної заборгованості в розмірі 25 499,81 грн., господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для її стягнення.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, відповідач не виконав свій обов'язок зі сплати лізингового платежу №6 в розмірі 25 499,81 грн. , строк якого настав, а тому він є боржником по договору, який прострочив виконання цього грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.1 Договору, за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Нараховання позивачем до стягнення пені в сумі 391,23 грн. за період прострочення з 27.12.2014 р. по 15.01.2015 р. відповідає п. 7.1. Договору та положенням статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо розміру та строку її нарахування, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення цих вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно на підставі зазначеної норми нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 41,92 грн. грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів в сумі 25932,96 грн. за період прострочення з 27.12.2014 р. по 15.01.2015 р. , у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив вказану вимогу.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору фінансового лізингу №16-11-170 стс-фл/631 від 17.11.2011р. та вилучення у відповідача предмету лізингу за цим Договром -доїльної установки з молокопроводом УДМ- 200, зав. № 339, залишковою вартістю 83 946,08 грн., колегія сдудів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Частиною 7 п.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг", у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані , в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 8.3 Договору передбачено право Лізингодавця відмовитись повністю або частково від Договору з підстав несплати Лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу.

В пункті 3.1.2. Договору передбачено право лізингодавця вимагати повернення предмету лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше ніж 30 календарних днів.

Як було наведено вище, істотне порушення відповідачем умов Договору підтверджено рішеннями господарського суду Полтавської області та не потребує повторного доказування при розгляді даної справи, а тому наявні передбачені ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України правові підстави для розірвання Договору в судовому порядку на вимогу позивачу та зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10 червня 2015 р. у справі № 917/114/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 21.08.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.