Постанова № 48951389, 17.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 920/524/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Євтушенко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) -Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС", с. Дробишів Новгород-Сіверського району Чернігівської області (вх. № 4029 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.05.15 р. у справі №920/524/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС", с. Дробишів Новгород-Сіверського району Чернігівської області

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

про скасування рішення

та зустрічним позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС", с. Дробишів Новгород-Сіверського району Чернігівської області

про стягнення 68 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 р. у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.

Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" про стягнення до Державного бюджету України 68 000 грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 р. у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 травня 2015 року у справі № 920/524/15 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" на користь Державного бюджету України стоягнуто 68 000 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)-Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" подав на зазначене рішення господарського суду першої інстанції апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити та відмовити в зустрічному позові.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" посилається на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно в основу свого висновку про доведеність вчинення ТОВ «АСАС» порушення антимонопольного законодавства», передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» було покладено обставини правомірності винесення Інспекцією із захисту прав споживачів у Сумській області постанови від 19.02.2014 р. № 55/04-20 про застосування до ТОВ «АСАС» штрафних санкцій в сумі 45 846 грн., 94 коп. за реалізацію позивачем бензину автомобільного марки А-95 «Premium», який не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості.Технічні умови», які встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду України від 16.04.2014 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 р. у справі № 818/740/14 , а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014 р. у справі № К/800/44250/14.

В обґрунтування цих доводів Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" посилається на те, що як постанова Інспекції Інспекцією із захисту право споживачів у Сумській області від 19.02.2014 р. № 55/04-20, так і оспорюване рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 р. у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу ґрунтуються на висновках лабораторного дослідження випробувальної лабораторії ІБХН НАН України дослідження зразків бензину не етильованого, А-95 «Premium», влас В , оформлених протоколом дослідження показників якості № 090/13 від 15.11.2013 р., який не є належним доказом по справі, оскільки складений з порушенням вказаною Лабораторією дій щодо його складання, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" зазначає, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не надав вказаному рішенню господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14 належної правової оцінки як такому, що встановлює преюдиційний факт, що ТОВ «АСАС» внаслідок незаконних дій Лабораторії було позбавлено законного права на проведення повторних лабораторних випробувань арбітражних зразків бензину.

Окрім цього Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАС" зазначає, що прийняття господарським судом Сумської області рішення від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14, яким встановлено порушення при складанні протоколом дослідження показників якості № 090/13 від 15.11.2013 р., є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Сумського окружного адміністративного суду України від 16.04.2014 р., ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 р. у справі № 818/740/14 , ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014 р. у справі № К/800/44250/14 Натомість господарський суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" про зупинення провадження у даній справі до розгляду Сумським окружним адміністративним судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАС” про перегляд судового рішення від 16.04.2014 року у справі № 818/740/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАС” до Інспекції у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення штрафу № 55/04-20 від 19.02.2013 року.

Відповідач за первісним позовом - Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скрагу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на безпідставність доводів ТОВ «АСАС» про недоведеність фактів реалізації останнім продукції, яка не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості» , оскільки правомірність висновків Інспекції із захисту прав споживачів у Сумській області щодо невідповідності якості реалізованого ТОВ «АСАС» бензину автомобільного неетильованого , А-95 «Premium», клас В вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості» , викладених в постанові від 19.02.2014 р. № 55/04-20 про застосування до ТОВ «АСАС» штрафних санкцій в сумі 45 846 грн., 94 коп. підтверджено постановою Сумського окружного адміністративного суду України від 16.04.2014 р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 р. у справі № 818/740/14 , а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014 р. у справі № К/800/44250/14. У судових рішеннях, які пов’язані з розглядом даної справи, у томі числі й у рішенні господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. не встановлено факту відповідності реалізованого ТОВ «АСАС» бензину автомобільного неетильованого , А-95 «Premium», клас В вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості».

Зазначає, що встановлений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 р. у справі К/800/4’ 16186/14 факт недотримання Інспекцією із захисту прав споживачів строків проведення експертизи не спростовують факту вчинення з боку ТОВ «АСАС» порушення антимонопольного законодавства», передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» законодавства, оскільки в цій постанові колегія суддів зазначила, що акт відбору зразків продукції від 22.10.2013 р. відповідає встановленим законодавством вимогам, а згідно зі статтею 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб’єкт господарювання має право оскаржити їх у суді. При цьому відповідач за первісним позовом зазначає, що адміністративними судами у вищенаведених справах було встановлено, що ТОВ «АСА не був позбавлений права провести повторну експертизу, використовуючи зразок продукції, який у нього залишився, або оскаржити результати експертизи в судовому порядку.Проте ТОВ «АСАС» не скористався своїм правом на проведення повторної експертизи та в апеляційній скарзі жодним чином не спростовує встановлений вищенаведеними рішеннями судів факт реалізації бензину, який не відповідав вимогам ДСТУ 4839:2007» Бензини автомобільні підвищеної якості.Технічні умови».

Також відповідач за первісним позовом вказує на необґрунтованість посилання ТОВ «АСАС» про необхідність зупинення провадження у даній справі до перегляду вищенаведених рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами розгляду, оскільки такий перегляд не спричиняє неможливість розгляду даної справи, у зв’язку з чим господарський суд першої інстанції у відповідності до статті 79 ГПК України відмовив у клопотання ТОВ АСАС» про зупинення провадження у даній справі до розгляду Сумським окружним адміністративним судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАС” про перегляд судового рішення від 16.04.2014 року у справі № 818/740/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАС” до Інспекції у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення штрафу № 55/04-20 від 19.02.2013 року.При цьому Відповідач за первісним позовом зазначає, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. у справі № 881/740/14 залишено без задоволення заяву ТОВ «АСАС» про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року справі № 881/740/14 за нововиявленими обставинами, так само й ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. у справі № 825/1888/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «АСАС» про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 р. у справі № 825/1888/14.

Сторони представників для участі в судове засідання не направили.

Від Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання (вх. № 11834 від 12.08.2015 р.), в якому він просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відпусткою його представника у період з 17.08.2015 р. по 04.09.2015 р.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки, відповідач за первісним позовом не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року, яке прийняте за результатами розгляду справи № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу:

- дії Товариства з обмеженою відповідальністю “АСАС”, що полягали у поширенні інформації про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”, яка не відповідала дійсності, були визнані порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб’єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб’єкта господарювання.

- на підставі статті 21 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” за вчинене порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення № 3 від 30.01.2015).

Первісні позовні вимоги про скасування вказаного рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 р. у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу ТОВ «АСАС» обґрунтовані тим, що зазначене рішення прийнято відповідачем при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та з невідповідністю висновків, викладених у оспорюваному рішенні, обставинам справи.

Позивач за первісним позовом -ТОВ «АСАС» зазначає зокрема на те, що, купуючи у ТОВ «Дорпостач» бензин автомобільний А-95 «Premium», клас В , він не знав та не міг знати про те, що цей бензин не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості.Технічні умови», оскільки ТОВ «Дорпостач» при поставці цього товару було додано сертифікат, що підтверджував відповідність цього товару зазначеним вимогам ДСТУ і термін цього Сертифікату не вийшов, а тому, реалізовуючи отриманий у ТОВ «Дорпостач» бензин, ТОВ «АСАС законно та правомірно розмістило на інформаційному табло АЗС відомості щодо основних властивостей товару –відповідність вказаним вимогам ДСТУ.

Окрім цього ТОВ «АСАС» зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14 було визнано незаконними дії Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України по прийому його випробувальною лабораторією зразків проби бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В, якій надійшов на лабораторні дослідження 08.11.2014 р., по проведенню цих лабораторних досліджень та по складанню протоколу дослідження показників якості № 090/13 від 15.11.2013 р., а порушення строку проведення експертизи вказаного товару встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 р. у справі № К/800/46186/14.В зазначених рішеннях суди зазначили, що в результаті незаконних дій Випробувальної лабораторії Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України, ТОВ «АСАС» був позбавлений можливості провести повторну експертизу, оскільки зберігання зразку бензину автомобільного закінчився.

З огляду на це, позивач за первісним позовом зазначає, що покладений в основу рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 р. у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу висновок лабораторного дослідження проби бензину, виконаний Інститутом біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України та оформлений протоколом № 090/13 від 15.11.2013 р. не може бути належним і допустимими доказом, оскільки складений з порушенням чинного законодавства, що підтверджено вступившим в законну силу рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісниї позовних вимог та задоволення зустрічного позову, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються зазначеним Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно із ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції. Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділенняАнтимонопольного комітету України оскаржуються до господарських

судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процессуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Статтею 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.

Статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», яка міститься у главі 3 цього Закону (створення перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції) передбачено таку форму недобросовісної конкуренції як поширення інформації, що вводить в оману.

Так, відповідно до частини першої цієї статті поширенням інформації, що вводить в оману є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Частиною другою цієї статті передбачено, що інформацією, яка вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітній рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої-сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Частиною 6 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, вчинення ТОВ «АСАС» порушення антимонопольного законодавства, передбаченого статтею 15-1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб’єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб’єкта господарювання, а саме дій, що полягали у поширенні інформації про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”, яка не відповідала дійсності,, підтверджується обставинами справи.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Сумській області (надалі - Інспекція) листом від 09.12.2013 року № 2864/04-12 повідомила відповідача, що за результатами лабораторних випробувань, отриманих у ході планової перевірки зразків продукції, яка реалізовувалася позивачем на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, було виявлено невідповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”.

Згідно з протоколом дослідження показників якості від 15.11.2013 року № 090/13, складеного випробувальною лабораторією Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України (далі - ІБХН НАН України) зразок бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, не відповідав вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови” за такими показниками: детонаційна стійкість, густина, вміст сірки, об’ємна частка вуглеводнів (ароматичних), об’ємна частка бензолу, фракційний склад.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність твердження позивача про здобуття доказів реалізації неякісного бензину з порушенням процесуальних норм. Так, Інспекцією була проведена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів позивачем при реалізації нафтопродуктів на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А. За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 22 жовтня 2013 року № 000563 та Акт відбору зразків продукції від 22 жовтня 2013 року № 000100, відповідно до яких відібрано зразок бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, виробництва Akcina bendrova “ORLEN” Lietuva” (Judodeikiai LТ-89467 Маzeikiai, Lietuva), Литва, який реалізовувався позивачем на зазначеній АЗС.

Правомірність висновків Інспекції щодо невідповідності якості бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, який реалізовувався позивачем на вищезазначеній АЗС, визначено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2014 року у справі № 818/740/14, у задоволенні позову ТОВ “АСАС” про скасування постанови Інспекції від 19.02.2014 року № 04-20 було відмовлено. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.08.2014 року К/800/44250/14 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача у справі № 818/740/14.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 825/1888/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року К/800/46186/14, в задоволенні позовних вимог позивача до Інспекції про визнання протиправними дій, які пов’язані з проведенням перевірки якості бензину, було відмовлено.

Вказані рішення суду є такими, що набрали законної сили.

Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. у справі № 881/740/14 залишено без задоволення заяву ТОВ «АСАС» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року справі № 881/740/14, а ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. у справі № 825/1888/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «АСАС» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 р. у справі № 825/1888/14.

Згідно з частиною третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином факт невідповідності якості бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, який реалізовувався позивачем на вищезазначеній АЗС вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови” не потребує повторного доказування при вирішенні даної справи.

Посилання позивача на встановлений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року № К/800/46186/14 факт недотримання Інспекцією строків проведення експертизи та на встановлений рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2015 р. у справі № 920/2069/14 факт незаконності дій Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України по прийому його випробувальною лабораторією зразків проби бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В, якій надійшов на лабораторні дослідження 08.11.2014 р., по проведенню цих лабораторних досліджень та по складанню протоколу дослідження показників якості № 090/13 від 15.11.2013 р. не спростовують вказаного преюдиційного факту невідповідності якості бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, який реалізовувався позивачем на вищезазначеній АЗС вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”.

До того ж, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року № К/800/46186/14 колегія суддів зазначила, що факт недотримання Інспекцією строків проведення експертизи не спростовують факту порушення законодавства з боку позивача, оскільки акт відбору зразків продукції від 22 жовтня 2013 року № 000100, відповідає встановленим законодавством вимогам, а згідно статті 18 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб’єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.

Відповідно до частини третьої статі 18 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, суб’єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб’єктом господарювання, спір вирішується судом. При цьому адміністративними судами було встановлено, що позивач не був позбавлений права провести повторну експертизу, використовуючи зразок продукції, який у нього залишився, або оскаржити результати експертизи, проведеної за ініціативою контролюючого органу, в судовому порядку. У зв’язку з цим твердження позивача про те, що необхідною умовою доведеності факту порушення є наявність не менш як двох негативних результатів експертиз, які має провести Інспекція, суперечать нормам законодавства.

Крім того, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі № 818/740/14 встановлено, що посилання позивача на порушення строку надання проб на експертизу та, відповідно, порушення надання підприємству результатів проведення дослідження не спростовує факту невідповідності відібраного зразку бензину вимогам ДСТУ та не вплинуло на результати досліджень.

Також відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, суб’єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб’єктом господарювання, спір вирішується судом. На підставі цієї норми Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 24 липня 2014 року у справі № 825/1888/14 зроблено висновок, що ТОВ “АСАС” не було позбавлене права провести повторну експертизу, використовуючи зразок продукції, який у нього залишився, або оскаржити результати експертизи в судовому порядку.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, за інформацією позивача, наданою листом від 9 квітня 2014 року № 52 на вимогу відповідача від 27 березня 2014 року № 02-10/663, на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, сертифікати та паспорти якості на нафтопродукти знаходяться на інформаційному табло АЗС, тим самим покупці постійно мають доступ до інформації про основні властивості нафтопродуктів, про вміст шкідливих речовин та відповідність встановленим стандартам.

На підтвердження цього позивачем надано копію сертифіката відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 та додаток до нього від 5 липня 2013 року, який підтверджує відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, усім обов’язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови” (термін дії сертифікату з 5 липня 2013 року до 2 липня 2014 року). Також позивачем надано копію накладної № 4, згідно якої 11 жовтня 2013 року ним отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорпостач” (16062, Чернігівська область., Новгород-Сіверський район, с. Горбове, вул. Шевченка, 29, ідентифікаційний код 38584699) 1200 літрів бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, що підтверджується підписом уповноваженої за довіреністю особи .

Отже, з вищенаведених фактичних обставин справи вбачається, що позивач повідомляв споживачів про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, усім обов’язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”, як це передбачено пунктом 9 Правил. Проте ця інформація була неправдивою, оскільки, як зазначалось вище, результати перевірки позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів підтверджують, що якість бензину, який реалізовувався споживачам на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, не відповідає за кількома показниками обов’язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”.

Наведені дії відповідають ознакам порушення антимонопольного законодавства, передбаченого статтею 15-1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб’єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб’єкта господарювання.

В пункті 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”, Вищий господарський суд роз’яснив, що для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як недобросовісної конкуренції не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13- 15 і 19 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”), або можливості настання зазначених наслідків у зв’язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”). В останньому випадку господарським судам необхідно з’ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб’єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Як зазначалось вище, згідно з визначенням у статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Недобросовісною конкуренцію, відповідно до статті 1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», передбачено таку форму недобросовісної конкуренції як поширення інформації, що вводить в оману.

З огляду на положення зазначених статей, поширення інформації, що вводить в оману як форма недобросовісної конкуренції обов’язково повинна відбуватись за умов наявності конкуренції.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, на ринку високооктанових бензинів у територіальних (географічних) межах Середино-Будського району Сумської області протягом 2013-2014 років існувала конкуренція між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Голд-Петролеум” (Сумська обл., смт. Ямпіль, вул. Заводська, 8/6, ідентифікаційний код - 31268958). Зазначене підтверджується листами позивача від 06.02.2014 року № 16 та від 12.02.2015 року № 19 та ТОВ “Голд-Петролеум” від 19.03.2014 року № 32 та від 11.03.2015 року № 6, відповідно до яких кожен суб’єкт господарювання визнав іншого своїм конкурентом у межах Середино-Будського району Сумської області.

ТОВ “АСАС” та ТОВ “Голд-Петролеум”, діючи на ринку роздрібної реалізації високооктанових бензинів та у територіальних межах Середино-Будського району Сумської області, зобов’язані змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над конкурентом виключно в рамках чинного законодавства та не вдаватися до вчинення дій, що визначені як недобросовісна конкуренція, зокрема, не поширювати інформацію, що вводить в оману, щодо якості бензину та його відповідності вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”. Внаслідок вчинення таких дій позивач міг отримати переваги у конкуренції на ринку, оскільки інформація про підвищену якість бензину А-95 “Premium” приваблювала потенційних споживачів та спонукала їх до придбання цього товару саме у позивача.

Наявність у позивача сертифікату відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 та додаток до нього від 5 липня 2013 року не може переважати реалізації права інших осіб (у тому числі потенційних споживачів) на одержання достовірної інформації про товар (його основні характеристики), який фактично реалізовувався ним на АЗС у м. Середина-Буда у жовтні 2013 року.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету міністрів “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10 травня 1993 року № 46-93 (у редакції, чинній до 2014 року), відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Проте, результати лабораторних досліджень свідчать про невідповідність вказаним у сертифікаті відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 вимогам саме того товару, який реалізовувався безпосередньо позивачем на АЗС (Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А ) 22 жовтня 2013 року.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як безпідставні доводи позивача за первісним позовом про те, що його дії не можна кваліфікувати як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції через те, що він не міг знати про те, що якість отриманого від постачальника бензину не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”, пославшись на те, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

Вказана правова позиція відповідає правовій позицій Вищого господарського суду України, викладеній в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”.

До того ж, відповідно до чинного законодавства позивач за первісним позовом повинен був перевіряти відповідність поставленого товару вимогам вказаного ДСТУ.

Так, Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв’язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496).

Згідно з пунктом 5.4.1 цієї Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об’єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об’єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Отже, приймаючи бензину у постачальника (ТОВ “Дорпостач”), позивач був зобов’язаний перевірити відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. При цьому позивач зазначає, що він, купуючи у ТОВ “Дорпостач” бензин, не знав і не міг знати про те, що цей бензин не відповідає вимогам ДСТУ.

Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі дизельним паливом, а також вимоги дотримання прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів визначено Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 14 Правил, суб’єкт господарювання повинен дотримуватися вимог Закону України “Про захист прав споживачів”. Відповідно до частини 1 статті 6 цього закону продавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. За визначенням у пункті 13 частини 1 статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Відповідно до пункту 8 Правил, відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в’їзді та біля оператора АЗС.

Окрім цього, пунктом 9 Правил передбачено обов’язок суб’єкта господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов’язковій сертифікації в Україні).

Враховуючи викладене вище, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії позивача за первісним позовом, які полягають у поширенні інформації про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 “Premium”, клас В, вимогам ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови”, яка не відповідала дійсності, правомірно кваліфіковано відповідачем за первісним позовом як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб’єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб’єкта господарювання.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Листом від 20.01.2015 року № 9 позивач повідомив відповідача, що його дохід від операційної діяльності за 2014 рік склав 22 млн. 136,5 тис. грн. Отже, накладена відповідачем, згідно з оспорюваним рішенням, сума штрафу дорівнює 0,3 % від отриманого позивачем у 2014 році доходу.

Адміністративною колегією відповідача під час розгляду справи № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, було встановлено в діях позивача склад порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону Україні “Про захист від недобросовісної конкуренції”, що було підтверджено належними доказами.

Таким чином, підстави для скасування оспорюваного рішення, визначені статтею 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” відсутні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої , що позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступні підстави, на які суд обґрунтовано послався в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов’язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Згідно частини третьої статті 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, копія рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отримана уповноваженим представником позивача 10.02.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 81).

Отже, кінцевим терміном сплати позивачем штрафу є 14.04.2015 року, проте станом на дату подання зустрічного позову (22.04.2015 року) нараховані штрафні санкції позивачем сплачено не було.

Згідно з пунктом 8 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на день розгляду спору штраф позивачем не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином позивач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ухилився від сплати, накладеного на нього штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф в судовому порядку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.05.2015 р. у справі №920/524/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.08.15 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.