Постанова № 48951246, 18.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа№ 910/9142/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Григоренко О.С. ( довір. від 28.08.14);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р.

у справі № 910/9142/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь"

до Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

про стягнення 1 516 663, 53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. у справі №910/9142/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" 1 110 708 грн. 25 коп. боргу зі сплати відсотків за користування кредитом, 71 250 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 142 750 грн. 14 коп. - 3% річних, 26 494 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позичальник в порушення умов кредитного договору не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків, а п.3.4 договору передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту, відсотки на суму кредиту нараховуються і за період прострочення до моменту погашення кредиту. У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті кредиту, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував збитки від інфляції та 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, індексу інфляції та 3% річних не перевірив достовірність розрахунку позивача.

Скаржник зазначає й про те, що п.2.1 договору, яким встановлена відсоткова ставка за користування кредитними коштами у розмірі 23% річних, не можу бути застосована до правовідносин сторін та породжувати виникнення у них нових прав та обов'язків після 24 травня 2010р., оскільки вона встановлена сторонами в кредитному договорі лише на термін з 01 січня 2009 та по 24 травня 2010р. Розмір відсотків після закінчення строку дії договору, тобто після 24 травня 2010 року, сторонами у кредитному договорі не визначений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 18.08.2015р.

В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився позивача.

Враховуючи те, що позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить список згрупованих відправлень за 09.07.15р. та результат пошуку відстеження пересилання поштових відправлень, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача судова колегія встановила.

24.01.2006 між Акціонерним банком "Київська Русь", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "Київська Русь" та Закритим акціонерним товариством "Завод будівельних конструкцій", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Завод будівельних конструкцій", як позичальником, укладено кредитний договір № 905-20/6-1, відповідно до п. 2.1 якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1 000 000,00 грн. строком з 24.01.2006 по 24.01.2008 зі сплатою 20% річних.

Між сторонами підписані договори про внесення змін до кредитного договору, а саме від 07.06.2007, від 22.11.2007, від 31.01.2008, від 01.07.2008 та від 21.11.2008.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору в редакції договору про внесення змін до договору від 21.11.2008 Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію в розмірі 3 780 000,00 грн. строком з 24.01.2006 по 24.05.2010 зі сплатою з 01.12.2008 - 21 % річних, з 01.01.2009 - 23 % річних.

У відповідності до умов кредитного договору з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору відсоткову ставку встановлено з 24.01.2006 у розмірі 20,0 % річних, з 07.06.2007 - 18,0 % річних, з 01.07.2008 - 20,0 % річних.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору в редакції договору про внесення змін до договору від 22.11.2007 кредитна лінія відкрита строком по 24.05.2010.

Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 4 340 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів, а саме № 71 від 25.01.2006, № 5030 від 12.06.2007, № 6578 від 12.07.2007, № 4366 від 23.11.2007, № 8969 від 28.11.2007 та № 9034 від 31.01.2008.

Згідно з п. 3.2. кредитного договору нарахування банком відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку по день повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. В розрахунку суми відсотків приймається 360 днів в році.

Відповідно до п.3.3. кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період включно з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно, до останнього робочого числа поточного місяця та одночасно з повним погашенням кредиту.

Відповідно до пункту 5.2.2. кредитного договору в редакції договору про внесення змін до кредитного договору від 22.11.2007 позичальник зобов'язаний використати кредитні кошти на цілі, передбачені даним договором і повернути одержані кошти в строк не пізніше ніж 24.05.2010 згідно з графіком зменшення кредитної лінії.

Згідно з п. 5.2.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом згідно з пунктом 3.2., 3.3. та 3.4. даного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 27.01.2006 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 193, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 5011-27/5037-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Закритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 27.01.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 193, а саме, на нерухоме майно: майновий комплекс загальною площею 10 394,30 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, який належить Публічному акціонерному товариству "Завод будівельних конструкцій" для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в сумі 8 606 344,83 грн., з яких, зокрема:

- 2 375 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006;

- 999 727,79 грн. - відсотки за період з 01.06.2009 по 31.12.2011;

- 277 950,00 грн. - інфляційні нарахування за період з 01.06.2010 по 31.03.2012;

- 145 077,27 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.05.2010 по 12.04.2012;

- 37 416,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 по 12.04.2012 за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-27/5037-2012, у зв'язку з фактично повним його виконанням.

Пунктом 3.4. кредитного договору визначено, що у випадку прострочення погашення кредиту, відсотки на суму кредиту нараховуються і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник в порушення умов кредитного договору не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 1 110 708,25 грн. за період прострочення з 13.04.2012 по 14.04.2014.

Відповідача звернувся з заявою про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені, інфляційних втрат, яку відповідач обгрунтовує тим, що строком виконання зобов'язання за кредитним договором є 24.05.2010, а позовна заява датована 24.04.2014, отже, на думку відповідача позивач звернувся до суду з позовом за межами встановлених строків.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Факт невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006 є доведеним, а отже права та законні інтереси позивача є порушеними.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач звертався до суду за захистом своїх порушених прав з позовом до відповідача про звернення стягнення боргу за кредитним договором, в тому числі відсотків за користування кредитом, на предмет іпотеки в межах строку, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, що свідчить про переривання строку та початок його перебігу заново, а отже строк позовної давності у даній справі за вимогою про стягнення боргу за відсотками не сплив.

Умовами кредитного договору (з врахуванням договору про внесення змін від 21.11.2008) встановлено обов'язок відповідача повернути кредит з нарахованими відсотками по 24.05.2010, при цьому відсотки нараховуються з 01.09.2009 - 23% річних.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що розмір відсотків після закінчення строку дії договору, тобто після 24 травня 2010 року, сторонами у кредитному договорі не визначений до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки з урахуванням п.п. 3.4., 5.2.3. кредитного договору, якими врегульовано порядок нарахування відсоткової ставки за користування кредитом, сторонами погоджено нарахування відсотків в розмірі 23% річних з 01.01.2009, та вказана відсоткова ставка діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, оскільки іншого розміру річної відсоткової ставки, ніж 23% річних сторони не погоджували.

З огляду на те, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів до моменту фактичного повернення кредиту, місцевий господарський суд обгрунтовано зазначає про те, що позовна давність щодо стягнення процентів нарахованих за період з 13.04.2012 по 14.04.2014 на момент звернення з позовом до суду не сплинула, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1 110 708,25 грн. обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по сплаті процентів за користування кредитом не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 8.1. кредитного договору за несвоєчасну сплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитною лінією, Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Разом з цим, згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) законом встановлена скорочена позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Оскільки позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 181 093,75 грн., нарахованої за період прострочення з 13.04.2012 по 12.10.2012, та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10 861,39 грн., нарахованої за період прострочення з 01.05.2012 по 31.10.2012, а звернувся з позовом до суду 14.05.2014 (штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва), мсісцевий господарський суд дійшов обгрунтованогот висновку про те, що вимоги позивача про стягнення нарахованих сум пені не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень пунктів 3.4. та 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Судова колегія перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних вважає його обґрунтованим, а тому рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині 71 250,00 грн. інфляції та 142 750,00 грн. - 3% річних є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р. у справі №910/9142/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9142/14.

Повний текст постанови складено та підписано 25.08.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Сітайло