Постанова № 48951199, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року Справа № 904/3248/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.

при секретарі Мудрак О.М.

за участю представника відповідача: Попова К.В., довіреність №5 від 22.07.15, представник;

представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі № 904/3248/15

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", с. Ілляшівка, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі-продажу № 13245 від 12.03.2014 року частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015р. у справі № 904/3248/15 (суддя Колісник І.І.) в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що договір купівля-продажу № 13245 від 12.03.2014р. є договором приєднання, розробленим та встановленим ТОВ «Агросфера», а тому СТОВ «Аквавіка» при його укладанні та підписанні не мав права наполягати на зміні його змісту та запропонувати свої умови.

Також скаржник посилається на те, що умови спірного договору, передбачені п.п. 4.6, 4.7 та 4.8 цього договору, є недійсними через їх невідповідність положенням ст. 188, ч.2 ст. 198 ГК України, а також тому, що є несправедливими, оскільки передбачають зміну ціни товару в односторонньому порядку без узгодження із покупцем товару.

Окрім іншого, в апеляційній скарзі скаржник зауважує, що визначені п.п. 7.2 і 7.3 договору наслідки невчасного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу і визначені у вигляді збільшення відсоткової ставки за користування несплаченими коштами 35% та 350% за своєю правовою вимогою підпадають під визначення пені, тобто судом може бути стягнуто пеню, нараховану за цей самий період на підставі п.7.1 договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позмвача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 19.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - Продавець, Відповідач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" (далі - Покупець, Позивач) був укладений договір купівлі-продажу № 13245 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (далі - товар) відповідно до умов даного договору (додаткових умов та специфікацій до нього).

Згідно з пунктом 3.1. договору конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні згідно з розділом 4 цього договору.

Зокрема, пунктом 4.1. договору сторони встановили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

Згідно з пунктом 4.2. договору товарний кредит з відстрочкою платежу за даним договором надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит, наданий продавцем покупцю у межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації, є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватися товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно з пунктом 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно з пунктом 7.3. договору.

За умовами пункту 4.6. договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться у гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар у межах періоду часу, що вказаний у пункті 4.7. договору та згідно способів, викладених у пунктах 4.7, 4.8 договору.

Пункт 4.7. договору передбачає зміну ціни на товар у наступному порядку.

Якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні за договором, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (A1 / A0) х СП = ПСП, де:

А1 - офіційний курс гривні до долара США на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

АО - це:

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США, визначений у специфікації до договору;

- (при кожній черговій індексації) - це офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника А1.

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця;

- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку наступну, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації, як строку погашення товарного кредиту.

ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Відповідно до пункту 4.8. договору якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у пункті 4.7. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "Актабанк", чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з урахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долару США (курс продажу) за наступною формулою:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1 / А0) х СП = ПСП, де

- М1 - міжбанківський курс гривні до долару США (курс продажу) на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

- А0 - це :

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США, визначений у специфікації до договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника М1.

- СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від покупця (оплата за договором) зараховані на розрахунковий рахунок продавця;

- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку наступну, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації, як строк погашення товарного кредиту.

- ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "Актабанк", чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за вибором продавця).

Кількість разів за яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до долара США, згідно пунктів 4.7., 4.8. договору, у період: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю) та протягом усього періоду користування покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного).

Відповідно до пункту 7.2. договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена пунктом 7.3. договору.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховується 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 13.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зі ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

У ч.1 ст.207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вірно встановлено господарським судом, позивач, укладаючи спірний договір з відповідачем на погоджених з ним умовах, діяв на власний ризик у межах своєї підприємницької діяльності, доказів на підтвердження тієї обставини, що він був позбавлений можливості приймати участь у розробці чи обговоренні умов спірного договору, що був обмежений у виборі чи взагалі позбавлений можливості обрати іншого контрагента окрім відповідача суду не надав,

Більш того, встановлені в договорі зобов'язання були прийняті сторонами до виконання, а тому укладений між сторонами договір не є договором приєднання.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними пунктів 4.6., 4.7., 4.8 спірного договору, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 Цивільного Кодексу, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, сторонам при визначенні грошового зобов'язання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі.

Відтак, оскільки законодавством не заборонено визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, висновки господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог в частині визнання недійсними п.п. 4.6., 4.7., 4.8 спірного колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими.

Також апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову в частині визнання недійсними п.п. 7.7., 7.3. договору, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, твердження скаржника про те, що відповідальність покупця, яка передбачена пунктами 7.2, 7.3 договору, фактично дублює його відповідальність, передбачену пунктом 7.1 цього ж договору, а тому встановлені пунктами 7.1 та 7.2, 7.3 договору штрафні санкції не можуть застосовуватись одночасно, не приймається до уваги.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, ч. 2 ст.121 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі № 904/3248/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.В. Чоха

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.08.2015 року.