Постанова № 48951194, 17.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015 року Справа № 904/3346/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимофєєва Т.Л., довіреність №43 від 06.07.15, представник;

від відповідача: Бичков В.В., довіреність №01183-1 від 22.06.15, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/3346/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 174 367 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015р. у справі № 904/3346/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" 120 000 грн. 00 коп. -заборгованості, 15 203 грн. 29 коп. - пені, 11 000 грн. 00 коп. - штрафу, 26 826 грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 1 066 грн. 03 коп. - річних та 2 431 грн. 92 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення 15203,29грн. пені, 11000,00грн. штрафу, 26826,88грн. інфляційних нарахувань, 1066,03 - річних та 2431,92грн. витрат по слаті судового збору та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 120000,00грн. основного боргу та інфляційні втрати пропорційно періоду прострочення оплати товару з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання.

Посилається на те, що сторони не досягли згоди щодо механізму визначення розміру пені з використанням облікової ставки НБУ. На думку відповідача, те, що пеня за порушення грошових зобов'язань повинна визначатися обліковою ставкою НБУ, а пеня нараховується за весь час користування чужими коштами не звільняє сторони домовитися, яка саме облікова ставка має застосовуватись до спірних відносин.

Також посилається на помилковість висновків суду про те, що між сторонами було укладено договір поставки № 1009Р1, оскільки вказаний договір не відповідає положенням ст.ст. 189, 190 ГК України, оскільки в договорі станом на 10.09.2014р. відсутня інформація про ціну на товар, який підлягає постачанню.

Окрім зазначеного, скаржник вказує, що видаткова накладна не містить печатки відповідача.

Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 17.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кантар", як постачальником, та товариством з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів", як покупцем, було укладено Договір поставки №1009Р1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця цукор - надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, у строки і на умовах, передбачених у даному договорі, у кількості, вказаній у заявці покупця.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки ціна на товар, кількість визначається за домовленістю сторін на кожну поставку товару окремо і фіксується у фінансових документах.

У пункті 1.8 Договору поставки сторони узгодили, що кількість товару, вартість вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору і має силу специфікації до даного договору, складеної постачальником на підставі заявки покупця.

Відповідно до пункту 4.3 Договору поставки покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок постачальника протягом 1-го банківського дня з дати поставки товару, якщо інше не визначено сторонами додатково; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на суму 220000,00грн., що підтверджується накладною № 1 від 03.01.2015р. (а.с.24)

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач в обумовлені договором строки, а саме до 05.01.2015р. за поставлений товар не розрахувався. Оплату за товар здійснив частково в сумі 10000,00грн. наступними платежами: 15.01.2015р. - 30000,00грн. та 16.01.2015р. - 70000,00грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 120000,00грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів сплати спірної суми заборгованості.

Станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення факт наявності боргу за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 120000,00грн., судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.3 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки, а також у випадку прострочки оплати більше 5-ти банківських днів покупець додатково сплачує штраф постачальнику у розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання

Відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені;

Згідно з пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем було нарахована та заявлено до стягнення пеню в сумі 15448,77грн.та штраф в сумі 11000,00грн.

Господарським судом вказаний розрахунок пені був перевірений та перерахований відповідно до вимог чинного законодавства, внаслідок чого розмір пені склав 15203,29грн.; розрахунок суми штрафу господарським судом було визнано правомірним.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано обґрунтованим, а тому господарським судом у відповідності до вимог законодавства задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 15448,77грн.та штрафу в сумі 11000,00грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до позову було надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 26826,88грн. та 3% річних в сумі 1092,33грн.

Господарським судом було правомірно перераховано суму 3% річних та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині частково в сумі 1066,03грн. та в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 26826,88грн. в повному обсязі.

Безпідставними є посилання скаржника на відсутність підстав для нарахування пені, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, а це є підставою, у відповідності до вимог ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, для нарахування пені, подвійна облікова ставка, яка діяла в період прострочення виконання зобов'язання, обґрунтовано застосовувалася господарським судом.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що договір не відповідає положенням ст.ст. 189, 190 ГК України, оскільки в договорі станом на 10.09.2014р. відсутня інформація про ціну на товар, який підлягає постачанню, а тому цей договір не можна вважати укладеним та те, що видаткова накладна не містить печатки та підпису відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з рахунку на оплату товару № 1 від 03.01.2015р. (а.с. 23), який був виставлений позивачем відповідачу, позивачем в рахунку було зазначено назву, кількість та ціну товару.

З видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами, в графі "Прийняв" наявний підпис уповноваженої особи, яка прийняла товар. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем товару, що є підставо виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Більш того, часткове погашення заборгованості відповідачем свідчить про визнання боргу перед позивачем.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року у справі № 904/3346/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.08.2015року.