Рішення № 48949342, 02.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1220/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Якимчук Ю. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маломидська», с. Малий Мидськ Костопільського району Рівненської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Рівне

про стягнення 6 493, 60 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача не зявився.

Представнику позивача права і обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Маломидська»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі відповідач) в якому просить стягнути з відповідача 6 493, 60 грн. заборгованості за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду від 26 липня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2012 р.

21 серпня 2012 року позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21 серпня 2012 року розгляд справи було відкладено на 18.09.2012 р.

18 вересня 2012 року представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач проти заявлених позивачем вимог заперечує з підстав викладених у відзиві.

18 вересня 2012 року представником відповідача через канцелярію суду також було подано клопотання (викладене у формі заяви) про продовження строку розгляду справи. Дане клопотання було прийняте судом.

Ухвалою суду від 18 вересня 2012 року строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів до 11 жовтня 2012 року включно, розгляд справи було відкладено до 02.10.2012 р.

У день судового засідання, 2 жовтня 2012 року, представником позивача на виконання ухвали суду від 18.09.2012 р. подано письмові пояснення з додатками (копії повідомлень про вручення поштового відправлення, претензії, рахунку від 07.06.2011 р., рахунку від 10.06.2011 р., податкової накладної від 07.06.2011 р. №3, податкової накладної від 10.06.2011 р. №4, податкової накладної від 07.06.2011 р. №1, податкової накладної від 10.06.2011 р. №5 та товаро-транспортних накладних).

В судовому засіданні 2 жовтня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та полягав на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

12 травня 2011 року між позивачем та ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»в особі філії Костопільський райавтодор було укладено договір №62/1 на надання послуг (далі договір-1, а.с. а.с. 8-9).

Пунктом 2.1. договору-1 сторонами було погоджено вартість послуг за договором-1, що становить 4 728, 60 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору-1, сторонами було погоджено термін оплати послуг, а саме згідно з актами приймання-передачі до 15.06.2012 р.

Згідно з п. 3.1. договору-1, здача-приймання наданих послуг оформляється відповідним актом.

За змістом п. 3.2. договору-1, відповідач протягом десяти робочих днів після закінчення робіт та отримання акта приймання-передачі, повинен його підписати або надати вмотивовану письмову відмову від приймання.

За приписами п. п. 7.1. та 7.2. договору-1, сторони вживають усіх можливих заходів для вирішення шляхом переговорів спорів, що виникатимуть в ході виконання договору. Якщо не вдається досягти взаємоприйнятих рішень шляхом переговорів, суперечки між сторонами вирішуються шляхом направлення претензії. Сторона, яка отримала претензію, зобовязана розглянути її в місячний строк і задовольнити обґрунтовані вимоги іншої сторони.

1 червня 2011 року між позивачем та ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»в особі філії Костопільський райавтодор було укладено договір №73 на надання послуг (далі договір-2, а.с. а.с. 10-11).

Пунктом 2.1. договору-2 сторонами було погоджено вартість послуг за договором-2, що становить 5 710, 40 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору-2, сторонами було погоджено термін оплати послуг, а саме згідно з актами приймання-передачі до 20.06.2012 р.

Згідно з п. 3.1. договору-2, здача-приймання наданих послуг оформляється відповідним актом.

За змістом п. 3.2. договору-2, відповідач протягом десяти робочих днів після закінчення робіт та отримання акта приймання-передачі, повинен його підписати або надати вмотивовану письмову відмову від приймання.

За приписами п. п. 7.1. та 7.2. договору-2, сторони вживають усіх можливих заходів для вирішення шляхом переговорів спорів, що виникатимуть в ході виконання договору. Якщо не вдається досягти взаємоприйнятих рішень шляхом переговорів, суперечки між сторонами вирішуються шляхом направлення претензії. Сторона, яка отримала претензію, зобовязана розглянути її в місячний строк і задовольнити обґрунтовані вимоги іншої сторони.

7 червня 2011 року сторонами було складено акт № ОУ-0000008 здачі-прийняття виконаних робіт, відповідно до якого позивачем надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 4 728, 60 грн. (а. с. 14).

10 червня 2011 року сторонами було складено акт № ОУ-0000009 здачі-прийняття виконаних робіт, відповідно до якого позивачем надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 5 710, 40 грн. (а. с. 15).

З вищезгаданих актів здачі-прийняття робіт (послуг) вбачається, що виконавцем (позивачем) були проведені роботи по рахунках № СФ-0000068 від 07.06.2011 р. та № СФ-0000070 від 10.06.2011 р.

Як вбачається з рахунків-фактур, вони були виставлені на підставі договорів-1, 2. Зокрема, рахунок-фактура № СФ-0000068 від 07.06.2011 р. був виставлений на підставі договору № 62/1 від 12.05.2011 р. (у графі «Замовлення»зазначено: "Договір № 62/1 від 12.05.2011 р."); рахунок-фактура № СФ-0000070 від 10.06.2011 р. був виставлений на підставі договору № 73 від 01.06.2011 р. (у графі «Замовлення»зазначено: "Договір № 73 від 01.06.2011 р.").

За таких обставин безпідставним є твердження відповідача про позадоговірне надання послуг у цьому випадку.

Крім того, з вищезгаданих актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) вбачається, що відповідач знав про існування рахунків-фактур, оскільки посилався на них як на підставу для складання актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Дані акти підписані та скріплені відтисками печаток позивача та філії Костопільський райавтодор ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Також, на підтвердження факту надання послуг по договорах-1, 2, позивач надано суду товаро-транспортні накладні та податкові накладні на спірні операції, з яких вбачається, що позивач відобразив у податковому та бухгалтерському обліку операції з надання послуг відповідачу.

Отже, за умовами договору-1 та договору-2, на підставі актів здачі приймання № ОУ-0000008 та № ОУ-0000009, позивачем було надано філії транспортні послуги на загальну суму 10 439, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при наданні послуг, філією було надано позивачу пальне згідно накладних №18 від 7 червня 2011 року (а. с. 12) та №21 від 10 червня 2011 року (а. с. 13), на загальну суму 3 945, 40 грн. Вказані накладні були підписані директором філії. Дана сума була зарахована в рахунок погашення боргу за наданні послуги, внаслідок чого борг відповідача склав 6 493, 60 грн.

Також, на підтвердження надання відповідачем позивачу дизпалива в рахунок погашення заборгованості за надані позивачем послуги, подано суду податкові накладні, виписані відповідачем.

Вищевказане також підтверджується тим, зокрема, що в акті звірки взаєморозрахунків відображено вартість дизпалива як часткове погашення заборгованості за надані позивачем послуги.

За умовами п. п. 7.1., 7.2. договору-1 та договору-2, з метою досудового врегулювання спору, в грудні 2011 року позивач направив філії Костопільський райавтодор ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»та безпосередньо ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»претензію про сплату 10 439, 00 грн., а також акт звірки взаєморозрахунків. Факт направлення вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Однак, ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»факт наявної заборгованості не заперечило, відповіді на претензію отримано не було, філією як відповідь на вказану претензію, було направлено підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається що філія погоджується з наявною заборгованістю, яка за станом на 12 грудня 2011 року становить 6 493, 60 грн.

Частиною 4 ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що вищезгадані договори (які є аналогічними за своїм змістом) укладені начальником відокремленого структурного підрозділу - неуповноваженою на те особою та із перевищенням повноважень без будь-якого схвалення юридичною особою, а саме ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який в свою чергу не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, як того вимагає ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Відповідач також неодноразово посилається на положення про філію, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що положенням про філію «Костопільський райавтодор»ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»не передбачено право на укладення філією договорів від імені юридичної особи.

Повторно аналізуючи зміст положень ст. 95 ГК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Однак, відповідачем не було виконано вимог ухвали суду від 18 вересня 2012 року, якою суд зобовязав відповідача подати положення про філію, а також докази повноважень директора філії. Будь-яких доказів, які б підтверджували твердження відповідача, викладені у відзиві відповідач суду не подав.

За приписами ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на те, що філія «Костопільський райавтодор»не є платником податків, а платником консолідованого податку є відповідач ДП «Рівненський облавтодор», а також враховуючи те, що податкові накладні на дизпаливо в рахунок погашення заборгованості були виписані від імені платника ПДВ відповідачу у справі, тобто відображені відповідачем у податковому і бухгалтерському обліках, а доказів, які б підтверджували протилежне відповідачем суду не подано, суд прийшов до висновку про те, що у цьому випадку юридична особа відповідач, схвалив правочини (договори-1, 2), вчинені її представником начальником філії «Костопільський райавтодор», передавши дизпаливо позивачу в рахунок погашення заборгованості за надані послуги та відобразивши ці операції у податковому обліку.

Відповідно до принципів господарського судочинства, судочинство в господарських судах здійснюється зокрема, за принципом змагальності сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання за договором-1 та договором-2 виконав повністю, однак філія Костопільський райавтодор ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»свої зобовязання в частині оплати за вказаними договорами виконала лише частково, внаслідок чого у філії виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 493, 60 грн.

До того ж, судом встановлено, що згадані вище договори у судовому порядку недійсними не визнавалися

Враховуючи вищенаведені положення, філії не визнаються субєктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У звязку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх імя, а не на імя філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень, тому оскільки філії, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи і власною право - та дієздатністю вони не наділені, внаслідок чого при укладенні вказаних вище договорів правовідносини виникли між Позивачем та ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Твердження відповідача щодо неналежності та недопустимості акту звірки як доказу у цій справі є також необґрунтованим, оскільки даний акт в цій справі не є безпосередньо доказом виникнення заборгованості, а є лише підтвердженням факту визнання філією наявної заборгованості, відповідно до первинних документів, на основі яких така заборгованість виникла, а саме договорів, накладних, податкових накладних, товаро-транспортних накладних (с.с.а.с.8-13).

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 609, 50 грн. покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор»(33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код 31994540) Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма маломидська»(35013, Рівненська область, Костопільський район, с. Малий Мидськ, вул. Молодіжна, 29, код 35999757) 6 493 (шість тисяч чотириста девяносто три) грн. 60 коп. заборгованості та 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 5 жовтня 2012 року

Суддя Трускавецький В.П.