Рішення № 48949275, 25.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2012 р. Справа № 5019/1018/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства завод «Генератор», м. Рівне

до відповідачаОСОБА_1 підприємства «Партнер»Володимирецької районної спілки споживчих товариств, смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області

простягнення 23 730, 69 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство завод «Генератор»(надалі ДП завод «Генератор») звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода»(надалі ТОВ «Мода») про стягнення коштів на суму 71 200 грн., з яких 70 000 грн. вартість установки передпосівної обробки насіння, 1200 грн. вартість навчання персоналу відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 1641 грн.

Ухвалою господарського суду від 15 червня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2012р.

9 липня 2012р. в судове засідання зявився представник позивача. На виконання вимог ухвали суду від 15.06.2012р. позивач подав клопотання від 06.07.2012р. (вхідний номер канцелярії суду 6639/12) про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом.

Оригінали документів було оглянуто судом у судовому засіданні.

З метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у звязку з неявкою в судове засідання, призначене на 09.07.2012р., представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.07.2012р.

В судове засідання, призначене на 25.07.2012р., відповідач повторно не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції листів, якими надіслано копії ухвали господарського суду про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а.с.а.с.17, 18).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обовязковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

У судовому засіданні 25.07.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягає на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

13 квітня 2010р. між сторонами у справі було укладено Договір № 45/267 дослідної експлуатації, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (ДП завод «Генератор») надає Замовнику (ТОВ «Мода») установку передпосівної обробки насіння «Паросток»ТУ У 29.3-14312453-001-2006 (надалі Установка) у тимчасове використання з метою проведення дослідної експлуатації для визначення ефективності її застосування в кліматичних умовах сільгосппідприємств Замовника (далі по тексту рішення Договір).

В силу п. 2.8. Договору після проведення дослідної експлуатації Замовник до 15.12.2010р. повертає Установку Постачальнику за рахунок власних коштів або оплачує її вартість згідно п. 3.3. за винятком суми по п. 3.1.2. цього Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору станова вартість Установки становить 70 000 грн.

Вартість навчання персоналу Замовника роботі з установкою на території Замовника становить 1 200 грн. ( п. 3.1.1. Договору). Вартість виробленого ресурсу роботи Установки при її експлуатації в Замовника до 30.11.2010р. 1 800 грн. (п. 3.1.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010р. (п. 6.1. Договору).

16 листопада 2010р. ДП завод «Генератор»звернулось до ТОВ «Мода»з листом (а.с.11) про перерахування на рахунок Постачальника коштів в сумі 3000 грн., визначених п. 3.2. Договору та просило забезпечити повернення Установки «Паросток»до 15.12.2010р. як це передбачено п. 2.8. Договору.

На момент закінчення строку дії договору 31.12.2010р., ТОВ «Мода»свої зобовязання за Договором в частині оплати вартості навчання персоналу роботі з установкою та вартості виробленого ресурсу роботи Установки при її експлуатації не виконало, повернення Установки «Паросток»її власнику не забезпечило.

Щодо листа відповідача без номера і без дати (а.с.12), який отриманий позивачем 04.04.2011р. вх.№ 238, про продовження строку дії договору № 45/267 від 13.04.2010р., то суд відзначає, що такий лист не має значення для правильного вирішення спору у цій справі, оскільки на момент його отримання позивачем договір закінчив свою дію.

12 січня 2012р. ДП завод «Генератор»скерувало на адресу ТОВ «Мода»претензію з вимогою в строк до 30.01.2012р. перерахувати на рахунок Постачальника кошти в сумі 71 200 грн., які складають вартість Установки та вартість навчання персоналу Замовника роботі з установкою на його території, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 71 200 грн. по Договору № 45/267 дослідної експлуатації.

Доказів, які б підтверджували протилежне (спростовували наявність суми боргу) та доказів погашення заборгованості на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не подано.

При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобовязань відповідно до умов Договору № 45/267 дослідної експлуатації.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обовязку в частині оплати вартості навчання персоналу роботі з установкою та вартості виробленого ресурсу роботи Установки при її експлуатації і не повернуто Установку «Паросток»її власнику, то вимоги ДП завод «Генератор»про сплату коштів в сумі 71 200 грн., які складають вартість Установки та вартість навчання персоналу Замовника роботі з установкою на його території суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у звязку з чим підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю (частина 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір).

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 71200 грн. 00 коп., позивач на підставі вищезазначеної норми мав сплатити судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 08 червня 2012 року № 2168 вбачається, що за подачу даної позовної заяви Товариство перерахувало до Державного бюджету України 1 641 грн. 00 коп. судового збору.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 31 грн. 50 коп. слід повернути позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода»(33400, Рівненська область, Гощанський район, с.м.т. Гоща, вул. Незалежності, 43, ідентифікаційний код: 21089441) на користь Державного підприємства завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, ідентифікаційний код: 14312453) 71 200 (сімдесят одну тисячу двісті) грн. 00 коп. боргу та 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Повернути Державному підприємству завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, ідентифікаційний код: 14312453) з Державного бюджету України 31 (тридцять одну) грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 09 серпня 2012 року.

Суддя Трускавецький В.П.