Рішення № 48948665, 19.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 911/3256/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

до Глевахівської селищної ради, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха

про стягнення 99223,20 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 27 липня 2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №22 від 10 липня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Глевахівської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 99223,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за договором №25/04 від 25 квітня 2013 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 99223,20 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 липня 2015 року та призначено справу до розгляду на 19 серпня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

19 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Глевахівською селищною радою (за договором замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ««-Українська енергетична компанія-» (за договором підрядник) 25 квітня 2013 року укладено договір за №25/04.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобовязується своїми силами і засобами в межах договірної ціни, що наведена в статті 3, виконати поточний ремонт вул. Київська в с. Глеваха Васильківського району Київської області.

Згідно пункту 2.1 договору, виконавець повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає державним будівельним нормам та проектно-кошторисній документації.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 99223,20 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору, вартість робіт визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно пункту 4.1 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата за виконанні виконавцем роботи здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору, замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконанні роботи.

Наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року підтверджується виконання позивачем взятих на себе за договором зобовязань на загальну суму 99223,20 грн.

Зазначений акт підписаний відповідачем без зауважень.

Відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 99223,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи міститься заява відповідача, у якій відповідач визнає наявну перед позивачем заборгованість у розмірі 99223,20 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості у сумі 99223,20 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає задоволенню у розмірі 99223,20 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Глевахівської селищної ради (08631, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 26, код 04359146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 44, офіс 3, код 33287794) 99223 (девяносто дев'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 20 коп. заборгованості та 1984 (одна тисяча девятсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 серпня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць