Рішення № 48948630, 17.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015Справа №910/15376/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/15376/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт»

до 1) публічного акціонерного товариства «Укрнафта»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані

системи»;

про стягнення 194 468,43 дол.США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мельниченко О.В., довіреність б/н від 07.04.2015р.;

від відповідача-1: Сєров С.І., довіреність № 10-231 від 30.03.2015р.;

від відповідача-2: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (надалі - позивач) з позовом до 1) публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - відповідач-1); 2) товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (надалі - відповідач-2) про стягнення 194 468,43 доларів США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до нього на підставі Договору відступлення права вимоги № 20/10/2014-2 від 20.10.2014р. перейшло право вимоги до відповідачів в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 187 950 доларів США, яка була перерахована згідно з умовами Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України додатково нараховані 3% річних у сумі 6518,43 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/15376/15, розгляд справи призначений на 02.07.2015р.

23.06.2015р. через канцелярію суду від ПАТ «Укрнафта» надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки в п. 7.2. Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. передбачено, що всі спори, які виникають між сторонами за даним контрактом повинні розглядатись Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

01.07.2015р. від позивача надійшли витребувані докази та додаткові пояснення по справі.

02.07.2015р. через канцелярію суду від ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає. Так, відповідач вказує на те, що в порушення умов договору ТОВ «Індустрія Феросплавів», правонаступником якого у зобов'язанні є позивач, не надало рознарядки на поставки товару, що не дало, в свою чергу, виконати зобов'язання ПАТ «Укрнафта». Також, відповідач зазначає про те, що 3% річних не нараховуються на суму передплати та відсутні підстави для стягнення витрат за послуги адвоката.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача-1 просив задовольнити клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача заперечив щодо припинення провадження у справі, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що при вирішенні спорів використовується матеріальне право України.

При цьому, у відповідності з ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. розгляд справи №910/15376/15 відкладений на 23.07.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача-2 та неподанням витребуваних судом доказів.

22.07.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 23.07.2015р. представник відповідача-1 не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що в судове засідання не з'явився представник відповідач-2, а також не подав витребувані судом докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015р. розгляд справи відкладений на 06.08.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача-2, а також неподанням останнім витребуваних судом доказів.

31.07.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі.

06.08.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення письмових доказів по справі та відкладення розгляду справи, у зв'язку із отриманням від публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відзиву на позовну заяву та необхідністю підготування уточненої позовної заяви.

В судовому засіданні 06.08.2015р. представник відповідача-1 заперечував щодо відкладення розгляду справи та просив задовольнити клопотання про припинення провадження у справі.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадженні у справі підстави для такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

В даному випадку контракт, на підставі якого відбувається стягнення, був укладений у місті Києві (Україна).

Крім того, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, пунктом 7.2. якого передбачено, що сторони зобов'язуються докладати всіх зусиль до врегулювання суперечок шляхом переговорів. Розбіжності, за якими сторони не дійдуть згоди, підлягають розгляду в господарських судах України у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно п.7.3. договору поруки, сторонами погоджено, що при вирішенні спорів використовується матеріальне право України.

При цьому, у відповідності з ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до вищезазначених норм та враховуючи той факт, що відповідачі зареєстровані на території України та договори, укладені на території України, є всі правові підстави для розгляду справи в господарських судах України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. розгляд справи відкладений на 17.08.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача-2, а також неподанням останнім витребуваних судом доказів.

17.08.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення письмових доказів по справі.

Присутнім у судовому засіданні 17.08.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Представник відповідача-2 в судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 17.06.2015р., 02.07.2015р., 23.07.2015р., 06.08.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 17.06.2015р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 02.07.2015р., 23.07.2015р., 06.08.2015р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та всі останнім отримані, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача-2 суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-2 не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача-2, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2015р. між ТОВ «Індустрія Феросплавів» (за договором - покупець) та ПАТ «Укрнафта» (за договором - постачальник) було укладено Контракт № 309/2013, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави, іменовані надалі товар, на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (Специфікаціях) до цього Контракту, які є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 2.1. контракту, ціни на товар встановлюються в доларах США на базисних умовах поставки «DAF» кордон України, згідно Інкотермс у редакції 2000р., та вказані в Додатках до цього Контракту.

Відповідно до п. 2.3. контракту, загальна вартість контракту дорівнює сумі вартостей товару по додаткам. Загальна вартість Контракту на момент його укладення складає 6 200 000,00 доларів США.

Пунктом 3.4. контракту передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля залізничної станції переходу на кордоні України, зазначена на залізничній накладній, відповідно до п.3.1. цього Контракту.

Датою переходу права власності на товар на всіх умовах, передбачених цим контрактом, вважається дата перетину кордону України, що підтверджується відповідними документами. Ризики переходять у відповідності з правилами «Інкотермс-2000».

Згідно п. 4.1.контракту, після попереднього узгодження та надходження повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження покупець робить попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець робить передоплату товару в російських рублях за курсом ЦБ РФ, що діє на дату платежу, на рахунок постачальника.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.2. контракту).

Відповідно до п. 4.3. контракту, оплата товару здійснюється банківським переказом шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали до контратку додатки № 1 та № 2 - Специфікації № 1 і № 2 від 11.12.2013р.

Так, відповідно до специфікації № 2 до контракту №309/2013, поставляється ферромарганец високовуглеводний ФМн78 в кількості 210 базових тон загальною вартістю 187 950,00 доларів США. Строк поставки: грудень 2013р. - січень 2014р., що буде підтверджуватись узгодженим сторонами графіком відвантаження.

На підставі виставленого ПАТ «Укрнафта» рахунку № 1 від 17.12.2013р., ТОВ «Індустрія Феросплавів» було перераховано кошти в розмірі 6 323 183,06 російських рублів, які конвертовані банком платника в суму 187 950, доларів США,

Таким чином, покупцем за Контрактом № 309/2013 від 11.12.2013р. та згідно з умовами Специфікації № 2 здійснено попередню оплату в повному розмірі, що підтверджується банківською випискою та довідкою про валютні операції від 21.01.2014р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно п. 4.5 контракту, відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється за наявності рознарядки покупця щодо заповнення транспортних документів протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок постачальника на суму зарахованої передоплати.

Таким чином, ТОВ «Індустрія Феросплавів» виконало умови контракту та здійснило попередню оплату за товар, згідно Специфікації № 2 від 11.12.2013р. до Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р., на суму 187 950 доларів США.

У свою чергу ПАТ «Укрнафта» в порушення взятих на себе зобов'язань та умов контракту не здійснило поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати.

Умовами п. 4.9. контракту передбачено, що у разі не поставки товару на суму отриманої передоплати, постачальник гарантує повернення даної суми покупцеві на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом та надання відповідної письмової вимоги Покупця.

ТОВ «Індустрія Феросплавів», на виконання п. 4.9 контракту, 07.05.2014р. рекомендованою поштою направило на адресу ПАТ «Укрнафта» претензію від 22.04.2014р. із вимогою у строк не більше 10 календарних днів від дати отримання даної претензії узгодити строки поставки феросплавної продукції та відповідно у строк не більше 30 календарних днів відвантажити у повному обсязі оплачену продукцію або у строк не більше 15 календарних днів від дати отримання претензії повернути суму попередньої оплати по Контракту №309/2013 від 11.12.2013р. в розмірі 187 950 доларів США.

Крім того, ТОВ «Індустрія Феросплавів» претензію від 22.04.2014р. додатково направило на адресу ПАТ «Укрнафта» кур'єрським зв'язком, що підтверджується накладною №15-9543-8790 від 08.05.2015р. та фіскальним чеком. Дана претензія була отримана представником ПАТ «Укрнафта» 13.05.2015р.

Проте, відповідач-1 вимогу , ТОВ «Індустрія Феросплавів» залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок порушення умов Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. у відповідача-1 перед ТОВ «Індустрія Феросплавів» виникла заборгованість у сумі 187 950 доларів США.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Між ТОВ «Індустрія Феросплавів» та відповідачем-1 11.12.2013р. укладений Контракт №309/2013, згідно умов якого відповідач-1 зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар на суму 187 950 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Індустрія Феросплавів» приступило до виконання умов контракту, перерахувавши на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 187 950 доларів США.

Приписами ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 4.5. контракту, сторони визначили, що поставка товару відбувається протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту зарахування передоплати на рахунок постачальника на суму зарахованої передоплати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, товар у кількості та строки, встановлені договором, ТОВ «Індустрія Феросплавів» не передав, суму коштів не повернув.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 належними та допустимими доказами не спростовано факт отримання від ТОВ «Індустрія Феросплавів» попередньої оплати на суму 187 950, доларів США, проте не надано доказів поставки товару у кількості та строки, визначені умовами контракту.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідач-1 не представив жодних доказів, які свідчали б про намір ПАТ «Укрнафта» виконати умови контракту та здійснити поставку товару на суму 187950 доларів США.

20.10.2014р. між ТОВ «Індустрія Феросплавів» (за договором - цемент) та ТОВ «Інтербізнесконсалт» (за договором - цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги № 20/10/2014-2.

Згідно з п. 1.1. цього договору, цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно Контракту № 309/2013 від 11 грудня 2013 року (далі Основний контракт), який був укладений між цедентом і публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - Боржник) і згідно з Договором поруки № 01-08-2014/2 від 01 серпня 2014 (далі - Договір поруки), укладеного між Цедентом і ТОВ «Транспортні автоматтизовані системи» (далі - Поручитель), у тому числі належного виконання Боржником і Поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187 950 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених Кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання Основного контракту та Договору поруки, а Цессионарий приймає право вимоги, належне цедентові за Основним Контрактом та Договором поруки.

Відповідно до п. 6.4. договору відступлення права вимоги, сторонами погоджено, що разом з підписанням даного договору, сторони підписують письмове повідомлення публічного акціонерного товариства «Укрнафта» і поручителя ТОВ «Транспортні автоматтизовані системи» про підписання цього договору. Цессионарій зобов'язується відправити дане письмове повідомлення публічному акціонерному товариству «Укрнафта» і ТОВ «Транспортні автоматтизовані системи».

На виконання п. 6.4. договору, сторонами 07.04.2015р. було направлено на адресу ПАТ «Укрнафта» повідомлення про уступку права вимоги по Контракту № 309/2013 від 11.12. 2013р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено здійснення заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

18.05.2015р. позивач направив на адресу ПАТ «Укрнафта» претензію за № 175/05/15 від 15.05.2015р. із вимогою негайного погашення боргу в розмірі 187 950 доларів США 00 центів, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист.

Проте, відповідач-1 вказану претензію також залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки відповідачем-1 не передано ТОВ «Індустрія Феросплавів» товар на суму 187 950 доларів США, вартість якого попередньо оплачена ТОВ «Індустрія Феросплавів», вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми боргу в розмірі 187 950 доларів США попередньої оплати є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, 01.08.2014р. між ТОВ «Індустрія Феросплавів» та ТОВ «Транспортні автоматизовані системи» (далі - поручитель) було укладено Договір поруки №01-08-2014/2.

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 4.1. договору поруки, поручитель поручився перед ТОВ «Індустрія Феросплавів» за виконання обов'язків ПАТ «Укрнафта» (далі - боржник) за Контрактом № 309/2013 від 11.12.2013р. (Основний контракт) в розмірі 10 000 доларів США, у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.

Відповідно до п. 6.1. договору поруки, цей договір поруки діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 4.1.1. договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання за Основним контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед Кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в Основному контракті.

09.04.2015р. поручителю було направлено претензію про погашення заборгованості за Договором поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Однак, поручитель відповіді на претензію не надав, заборгованість в розмірі 10 000 доларів США по Договору поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014р. не сплатив.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, порука є договором, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання умов договору. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 цього ж Кодексу передбачено, зокрема, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. в частині повернення отриманої попередньої оплати за товар, а також невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 10 000 доларів з урахуванням умов договору поруки.

Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача-1 3% річних у сумі 6518,43 доларів США.

Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки обрання, передбаченого нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України, способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, тобто відповідні дії вчинені сторонами не на виконання взятих себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, відтак обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних не виникає у випадку повернення коштів.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача-1, наведені у відзиві на позовну з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незаважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ч. 2 ст. 612 Цивілного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не надав суду доказів, які свідчать про вжиття заходів, направлених на виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом № 309/2013 від 11.12.2013р. в частині поставки оплаченого товару. Натомість, у справі наявна претензія від 22.04.2014р., надіслана ТОВ «Індустрія Феросплавів» на адресу ПАТ «Укрнафта», з вимогою узгодити дату поставки продукції або повернути кошти. Проте, доказів реагування на вказану вимогу відповідач-1 суду не надав.

Отже, відповідачем-1 не доведено відсутність вини у виникненні порушення зобов'язань за Контрактом № 309/2013 від 11.12.2013р.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 100 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються: з судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 6.3, 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

07.04.2015р. між Адвокатським об'єднанням «Мельниченко, Чайка та Партнери» та ТОВ «Інтербізнесконсалт» укладений Договір про надання правової допомоги № 07/04/2015, за умовами якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання, зокрема, здійснювати захист та представництво клієнта в органах дізнання, досудового слідства за кримінальними, цивільними, адміністративними, господарськими справа та надання правової допомоги в судах всіх інстанцій.

20.05.2015р. між Адвокатським об'єднанням «Мельниченко, Чайка та Партнери» та ТОВ «Інтербізнесконсалт» було підписано акт здачі-приймання наданих послуг, згідно з яким вартість робіт становить 500 000 грн. Виконання робіт, пов'язано зі стягненням заборгованості з ПАТ «Укрнафта», яка виникла за Контрактом № 309/2013 від 11.12.2013р. та Контрактом №180/2013 від 26.06.2013р.

В судових засіданнях, які відбулись 02.07.2015р. та 17.08.2015р., участь приймав Мельниченко О.В., який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3951 від 26.11.2009р.

Платіжне доручення № 6 від 05.08.2015р. та квитанція № 66393643 від 30.07.2015р. свічить про сплату позивачем Адвокатському об'єднанню «Мельниченко, Чайка та Партнери» за надані послуги коштів у розмірі 100 000,00 грн.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (постанова пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).

Суд, з урахуванням конкретних обставин справи і предмету позовних вимог, а також враховуючи кількість написаних сторінок позовної заяви, клопотань і додаткових пояснень по справі; участь представника лише у двох із чотирьох судових засіданнях, обмежує розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Таким чином, витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 177 950 доларів США, що еквівалентно 3 745 847 грн. 50 коп. - заборгованості. Видати наказ.

3. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) та товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; код ЄДРПОУ 37881975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. - заборгованості, 70 630 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн. - витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.08.2015р.

Суддя А.І. Привалов