Рішення № 48948618, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/11263/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» доПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Майковський Володимир Олександровичпростягнення 49490,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаБондар І.П. - представник від відповідача не з'явилисьвід третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 49490,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору страхування наземного транспорту №3677607 від 06.12.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Hyundai, державний номер АХ2538ВС, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Dacia, державний номер АХ7016ВА, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9278825, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

29.05.2015 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивач як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, не звертався до відповідача протягом року, що за твердженням позивача, з огляду на положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 розгляд справи було відкладено на 29.07.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 29.07.2015, з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035230819), а також враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

При цьому, судом враховується, що згідно з інформацією, наведеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою: https://usr.minjust.gov.ua, найменування відповідача було змінено на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Третя особа представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалась.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Артюховою Ольгою Петрівною (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №3677607 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, в тому числі автомобілем марки Hyundai, державний номер АХ2538ВС, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

02.01.2014 о 21 год 00 хв по вул. Клочківській в м. Харкові сталася ДТП, а саме: Майковський В.О., керуючи автомобілем Dacia, державний номер АХ7016ВА, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Hyundai, державний номер АХ2538ВС. В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Майковським В.О. п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.02.2014 у справі №3/638/24/14, відповідно до якої Майковського В.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акта №1.002.14.00019/VESKO3347 від 05.02.2014, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 03.01.2014 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 73854,68 грн на поточний рахунок виконавця робіт - ДП «Автотрейдинг-Харків», що підтверджується платіжним дорученням №88573 від 07.02.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 73854,68 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.02.2014 у справі №3/638/24/14 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Dacia, державний номер АХ7016ВА, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Hyundai, державний номер АХ2538ВС, знаходився під керуванням Майковського В.О.

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Dacia, державний номер АХ7016ВА, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Dacia, державний номер АХ7016ВА, була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9278825.

Вказаним договором (поліс №АВ/9278825) встановлено франшизу у розмірі 0,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявного в матеріалах справи звіту №10/01/14, складеного 24.01.2014 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Інкон-Капітал» в особі оцінювача Васильєва Д.В., вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Hyundai, державний номер АХ2538ВС, становить 93046,47 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Листом №3361/00019/УБК від 25.03.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Однак, вимога позивача задоволена відповідачем не була.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем у зв'язку з неподанням позивачем або потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту настання страхового випадку, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, такою підставою є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак суд зазначає, що за своєю правовою природою договір страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача) - особи, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП з вини страхувальника за цим договором. Потерпіла особа є кредитором у деліктних правовідносинах, які виникли внаслідок завдання їй позадоговірної шкоди, та, водночас, є вигодонабувачем за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, право вимоги до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування виникає у особи, якій завдано шкоди, з моменту ДТП. Умови та порядок виконання обов'язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено договором та законом, відповідно до яких передбачено правові наслідки неподання потерпілою особою (іншою особою, яка має право на страхову виплату) заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту ДТП, а саме, право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування. По суті, законом встановлюється обов'язок третьої особи щодо подання вказаної заяви, у зв'язку з невиконанням якого третя особа позбавляється права на отримання страхового відшкодування. Водночас, зобов'язання, яке виникає з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може породжувати обов'язків для третьої особи (вигодонабувача) - потерпілої особи, з огляду на норму ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування є безумовним у випадку завдання шкоди третій особі внаслідок настання страхового випадку з вини застрахованої особи та не може залежати від подання потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом певного строку. Так само, право вимоги щодо виплати страхового відшкодування, яке має потерпіла особа, є безумовним майновим правом, яке виникає з моменту скоєння ДТП.

З огляду на положення норм ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Так як цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, застрахована, то відбувається переведення боргу та до страховика за цим договором переходить обов'язок щодо відшкодування такої шкоди в межах страхової суми та з урахуванням франшизи. Отже, при укладенні договору обов'язкового страхування страхувальник розраховує саме на те, що шкода, завдана ним, буде відшкодована страховиком, і договором не ставиться виконання обов'язку страховика в залежність від строку подання заяви потерпілою особою на виплату страхового відшкодування та як наслідку виникнення обов'язку страхувальника відшкодувати завдану ним шкоду самостійно. При цьому, особа, якій завдано шкоди, не може бути позбавлена гарантованого їй законом (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України) права на відшкодування шкоди.

Таким чином, потерпіла особа, так само як і позивач (страховик за договором майнового страхування), який здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна на користь потерпілої особи, та до якого перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не зобов'язані звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду в межах строків позовної давності.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи п.п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) та встановлення підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для її подання суперечить нормам ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, враховуючи визначені полісом №АВ/9278825, розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимоги якої перейшло до позивача, а також розмір завданого матеріального збитку, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 49490,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м.Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 49490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.08.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова