Рішення № 48948531, 18.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/11230/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт»

до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва

про стягнення 78285 грн. 01 коп.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Лелюх Л.П. (довіреність від 01.08.2015)

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

29.04.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» заборгованість за договором № ДС-01/1 на виконання робіт з ремонту ліфтів від 21.02.2013 у розмірі 49866 грн. 72 коп., 25332 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у сумі 3086 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за укладеним сторонами у справі договором № ДС-01/1 на виконання робіт з ремонту ліфтів від 21.02.2013 у розмірі 49866 грн. 72 коп.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

21.02.2013 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № ДС 01/1 на виконання робіт з ремонту ліфтів (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту ліфтів, а замовник прийняти і оплатити вартість робіт у порядку та на умовах передбачених даним договором.

Перелік робіт, що підлягають виконанню по конкретному ліфту (об'єкту або групи ліфтів) визначається у кошторисній документації, що є додатком №2 до договору (п. 1.3 договору).

Для здійснення розрахунків між замовником і підрядником використовується кошторисна документація, погоджена сторонами по кожному ліфту окремо, та графік ремонту ліфтів, які є додатками до договору (п. 1.4 договору).

Вартість робіт згідно п. 1.1 договору визначена у кошторисній документації, що є додатком №2 до договору, обрахованій для кожного окремого ліфта (об'єкта) (п. 3.1 договору).

Після підписання договору протягом 5 днів замовник перераховує на поточний рахунок підрядника аванс на придбання матеріалів у розмірі 30 відсотків від загальної вартості запланованих згідно узгодженого сторонами кошторису на ремонтні роботи ліфтів, що є додатком №2 до договору, плану обсягів робіт на місяць (п. 3.3. договору).

Вид розрахунків за договором є платіжне доручення. Остаточний розрахунок з підрядником здійснюється після завершення робіт, підписання та скріплення печатками сторін актів форми КБ-2в (п. 3.5 договору).

Акти виконаних робіт готує виконавець та у трьох примірниках передає замовнику. Термін перевірки замовником наданої форми актів складає 3-5 робочих днів. Замовник підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у триденний строк з моменту отримання повертає один примірник актів виконавцю (п. 3.5 договору).

Замовник вправі не підписувати акти виконаних робіт та затримати кінцевий розрахунок роботи, які виконані з недоробками і дефектами, що виявлені при прийманні робіт, про що складається відповідний двосторонній акт про виявлені дефекти та вказуються строки їх усунення (п. 3.6 договору).

Датою виконання зобов'язання по виконаним роботам по кожному об'єкту є дата підписання замовником актів форми КБ-2в. Якщо роботи велись поетапно - по обсягам заключного етапу (п. 3.8 договору).

Остаточний розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін акту виконаних робіт за умови наявності необхідних коштів на рахунку замовника (п. 3.9 договору).

Здача-прийняття виконаних робіт оформляється актом по формі КБ-2в, який повинен бути підписаний обома сторонами (п. 4.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 та у будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 10.1 договору).

Сторонами погоджено графік виконання робіт з ремонту ліфтів згідно договору (додаток №1 до договору).

Згідно додаткової угоди №1 до договору №ДС 01/1 від 21.02.2013 від 29.10.2013 в тексті договору найменування «Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» змінено на «Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва».

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за березень 2013, актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками, загальна вартість виконаних робіт становить 49866 грн. 72 коп.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, позивач просив стягнути з останнього заборгованість за договором у розмірі 49866 грн. 72 коп., 25332 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у сумі 3086 грн. 27 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509

Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 49866 грн. 72 коп., зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт, який підписаний сторонами без зауважень.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 49866 грн. 72 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку розрахунки 3 % річних у розмірі 3086 грн. 27 коп. за період з 05.04.2013 по 27.04.2015, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення даної суми з відповідача.

Крім того, вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період з 05.04.2013 по 27.04.2015, згідно перевірених судом розрахунків позивача, підлягає задоволенню у розмірі 25332 грн. 02 коп.

За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49866 грн. 72 коп., 25332 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у сумі 3086 грн. 27 коп.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 36657100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ш», код ЄДРПОУ 33308688) заборгованість у розмірі 49866 грн. 72 коп., 25332 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у сумі 3086 грн. 27 коп. та 1827 грн. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 18.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 25.08.2015.

Суддя В.О. Демидов