Рішення № 48948327, 18.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/11419/15

За позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»

До Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі міста Києва Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

Про стягнення 59 758,28 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Стовбан Н.І. представник за довіреністю № 102/46-205 від 07.03.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі міста Києва Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач) про стягнення 58 758,28 грн., а саме: 1 827,91 грн. за водопостачання та водовідведення холодної води, 17 040,51 грн. - за електроенергію, 4 976,30 грн. - за утримання прибудинкової території, 1 574,79 грн. - за технічне обслуговування інженерного обладнання, 34 338,77 грн. - відшкодування податку на землю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.15. порушено провадження у справі № 910/11419/15 та призначено її до розгляду на 03.06.15.

Розпорядженням № 04-23/601 від 02.06.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/11419/15 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 910/11419/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.07.15.

В судовому засіданні 07.07.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.07.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 18.08.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 18.08.15. позивачем було подано письмові пояснення по справі та підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.08.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11419/15.

В судовому засіданні 18.08.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.10. між позивачем (як Орендодавцем) та відповідачем (як Орендарем) було укладено Договір № 1051 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. Бальзака, 22 загальною площею 503,90 кв.м (на другому поверсі 442,50 кв.м, місця загального користування 61,40 кв.м) для розміщення служб.

Відповідно до п. 4.1.9 Договору Орендар зобов'язаний самостійно або через Орендодавця сплачувати відповідним комунальним підприємствам вартість фактично спожитих комунальних послуг, які надаються, за окремими договорами з цими організаціями або додатком до Договору (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж спільного використання.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку 2 до Договору, або договорів, укладених Орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги (п. 3.7 Договору).

Згідно з п. 1.1 додатку 2 до Договору, кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця (КП «Ватутінськінвестбуд»).

Пунктом 2.1 додатку 2 до договору сторони погодили, що нарахування плати за теплову енергію виконуються згідно розрахункового договірного тепло споживання на будівлю, пропорційно опалювальної орендованої або викупленої плащі, по тарифах, встановлених КМДА з проведенням перерахунку в наступному місяці згідно документами про спожиту теплову енергію, наданих «АК «Київенерго»: Соп= (Q*Т*Si)/?S, де Соп - сума оплати, Si - площа орендаря, яка опалюється, ?S - загальна площа будинку, Q - кількість теплової енергії, Т - тариф на теплову енергію.

Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що розмір плати за водопостачання та водовідведення при наявності лічильника визначається за показниками лічильника за формулою: Соп (сума оплати)=Vв (фактичне водоспоживання, м3)*Т (тариф за 1 м куб. води). Розмір плати за водопостачання, якщо орендар не має лічильника на воду, визначається згідно з показниками водо лічильника на вводі в будівлю за мінусом суми витрат води орендарями та власниками, що мають прямі угоди з АК «Київводоканал».

Розрахунок вартості водопостачання та водовідведення проводиться згідно розрахункових документів АК «Київводоканал» (п. 3.3 додатку 2 до Договору).

Відповідно до п. 4 додатку 2 до Договору, розрахунок вартості за електроенергію розраховується згідно показників лічильника за формулою: С (сума оплати) = N (показання лічильника) * Т (тариф).

Сторони в п. 6 додатку 2 до Договору погодили, що вартість технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання визначається за формулою: В (вартість технічного обслуговування) = (К (кошторисна вартість обслуговування) * So (орендована площа))/S (площа всієї будівлі).

Відшкодування податку на землю розраховується за формулою: So (орендна площа) * Ко (коефіцієнт розподілу земельної ділянки пропорційно до нежитлового приміщення) = Sзем (площа земельної ділянки) * Лк (локальний коефіцієнт) * Гр.оц. (грошова оцінка) * Кфун.вик. (коефіцієнт функціонального використання) : 12 місяців.

Строк дії Договору встановлено п. 9.1 (в редакції додаткової угоди № 2 до Договору) з 01.01.10. по 31.03.12.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторони не звертались один до одного з відповідними заявами про закінчення строку дії Договору, а отже його було продовжено на той самий строк на тих самих умовах.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем платежів, передбачених додатком 2 до Договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов додатку 2 до Договору позивачем надано відповідачу наступні послуги:

1. Водопостачання та водовідведення за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року на суму 2 890,53 грн. З них 1 062,62 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року за додатком 2 до Договору становить 1 827,91 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Орендаря на користь Орендодавця.

2. За електроенергію за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року на суму 56 576,68 грн. З них 39 536,17 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за електроенергію за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року за додатком 2 до Договору становить 17 040,51 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Орендаря на користь Орендодавця.

3. За утримання прибудинкової території за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 28 977,52 грн. З них 25 685,90 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за утримання прибудинкової території за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до Договору становить 3 291,62 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Орендаря на користь Орендодавця. Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 684,68 грн. за утримання прибудинкової території, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.10., тобто до підписання сторонами Договору та додатку 2 до Договору.

4. За технічне обслуговування інженерного обладнання за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 10 975,14 грн. З них 9 977,40 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями та наданими позивачем виписками по рахунку. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за технічне обслуговування інженерного обладнання за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до Договору становить 997,74 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Орендаря на користь Орендодавця. Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 577,05 грн. за технічне обслуговування інженерного обладнання, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.10., тобто до підписання сторонами Договору та додатку 2 до Договору.

5. За відшкодування податку за землю за період з січня 2010 року по вересень 2012 року на суму 25 726,73 грн. Оплата відповідачем не здійснювалась, отже борг відповідача перед позивачем за відшкодування податку за землю за період з січня 2010 року по вересень 2012 року за додатком 2 до Договору становить 25 726,73 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Орендаря на користь Орендодавця. Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 8 612,04 грн. за відшкодування податку за землю, оскільки зазначена сума нарахована позивачем до 01.01.10., тобто до підписання сторонами Договору та додатку 2 до Договору.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за додатком 2 до Договору становить: 1 827,91 грн. за водопостачання та водовідведення холодної води, 17 040,51 грн. - за електроенергію, 3 291,62 грн. - за утримання прибудинкової території, 997,74 грн. - за технічне обслуговування інженерного обладнання, 25 726,73 грн. - відшкодування податку на землю. Зазначену заборгованість відповідачем не погашено станом на час прийняття судового рішення, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 1 684,68 грн. за утримання прибудинкової території, 577,05 грн. за технічне обслуговування інженерного обладнання, 8 612,04 грн. за відшкодування податку за землю суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі міста Києва Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (02225, м. Київ, вул. Бальзака, б. 22; ідентифікаційний код 37984978) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» (02225, м. Київ, проспект Маяковського, 7-В; ідентифікаційний код 30977943) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 91 коп. - заборгованості за водопостачання та водовідведення холодної води, 17 040 (сімнадцять тисяч сорок) грн. 51 коп. - заборгованості за електроенергію, 3 291 (три тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 62 коп. - за утримання прибудинкової території, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 74 коп. - за технічне обслуговування інженерного обладнання, 25 726 (двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 73 коп. - відшкодування податку на землю, 1 494 (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.15.

Суддя Т.М. Ващенко