Рішення № 48945941, 17.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.15р. Справа № 904/4769/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№80), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 196 216,67 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-222 юр від 01.07.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Криворізької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№80) заборгованості у сумі 196 216,67 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих у період із січня 2014 року по лютий 2015 року послуг з передачі електричної енергії, у тому числі за перетікання реактивної електричної енергії за укладеним між сторонами договором № 656Н від 07.02.2007 року про спільне використання технологічних мереж.

У письмовому відзиві на позов та у поясненнях, наданих у судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечує та просить у позові відмовити з наступних підстав.

Договір № 656Н від 07.02.2007 року втратив чинність з 2014 року, а положення про його пролонгацію не можуть бути застосовані, оскільки це суперечить нормам бюджетного законодавства.

Вартість послуг у сумі 124 944,43 грн., яка у складі заявленої суми до стягнення становить вартість транспортування електроенергії за період із січня 2014 року по лютий 2015 року, є безпідставно нарахованою, так як згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 498 від 23.04.2012 року "Про затвердження Порядку застосування тарифів на електроенергію" відповідач, як установа виконання покарань, у частині споживання електроенергії на комунально-побутові потреби відноситься до споживачів, прирівняних до населення.

Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.06.1999 року, не передбачено плати за послуги з передачі (транспортування) електроенергії. Відповідно до Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, плата за послуги з транспортування електроенергії передбачена для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якими засуджені, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, не являються.

При цьому відповідач також зазначає, що з початку 2014 року між сторонами триває робота з укладення договору № 156S14 від 07.02.2014 року "Про технічне забезпечення електропостачання споживача", яким, зокрема, передбачено з боку власника мереж - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" забезпечення споживачу - Криворізькій ВК (№80) можливості технічної передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами, однак до цього часу цей договір ще не укладено (а.с. 79 - 81 том 1).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у ньому підстав.

У наданих письмових поясненнях від 27.07.2015 року по суті відзиву на позовну заяву представник позивача стверджує, що договір № 656Н від 07.02.2007 року є чинним, оскільки за умовами пункту 10.4. вказаного договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, який був встановлений до 31.12.2013 року, жодною із сторін не буде заявлено про відмову від нього. Сторони у справі не вчиняли передбачених договором дій щодо його припинення.

Посилання відповідача на неможливість автоматичної пролонгації договору з огляду на існуючі обмеження, передбачені Бюджетним кодексом України, представник позивача вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини регулюються не бюджетним, а господарським та цивільним законодавством України.

Усі інші заперечення проти позову представник позивача вважає незрозумілими і в цілому такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 103 - 105 том 1).

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 03.06.2015 року з призначенням розгляду справи на 24.06.2015 року, після чого розгляд справи призначався на 03.08.20215 року, 12.08.2015 року та 17.08.2015 року.

За клопотанням представника відповідача від 03.08.20215 року ухвалою господарського суду від 03.08.2015 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів до 18.08.2015 року включно.

У судове засідання 17.08.2015 року представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи є також наявна у справі телефонограма від 14.08.2015 року, отримана повноважною особою відповідача.

Згідно з підпунктом 3.9.1-1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги закінчення 18.08.2015 року процесуального строку для розгляду справи, неявка у судове засідання 17.08.2015 року представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у підпункті 3.9.2. пункту 3 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, згідно з якою у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 17.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Міттал Стіл Кривий Ріг, яке відповідно до статуту у новій редакції (затверджений протоколом загальних зборів акціонерів 21.04.2011 року (протокол № 10); зареєстрований державним реєстратором 26.04.2011 року, номер запису 12271050033001364) у подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг (далі Власник мереж, Позивач) та Криворізькою виправною колонією № 80, правонаступником якої є Криворізька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№80) (далі Користувач, Відповідач), укладено договір №656Н від 07.02.2007 року про спільне використання технологічних мереж (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору власник мереж зобовязується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку Однолінійна схема.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж (пункт 1.2. договору).

За договором власник мереж прийняв на себе наступні обовязки:

- забезпечувати технічну можливість для передачі користувачу електричної енергії в межах 2000 кВт потужності на 1 класі напруги (ступінь напруги 6 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності (пункт 2.1. договору);

- забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача згідно ПУЕ (пункт 2.2. договору).

У свою чергу користувач за договором, окрім іншого, зобовязався:

- здійснювати оплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період (пункт 4.1. договору);

- здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача (пункт 4.2. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що облік електроенергії, отриманої власником та користувачем, приєднаним до електричних мереж власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з пунктом 7.3. договору користувач щомісяця 25-го числа згідно з формою звіту надає власнику мереж показання розрахункових лічильників.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

На підставі показів засобів обліку електроенергії (але на підставі пункту 7.1. договору) власником мереж та користувачем до 30-го числа звітного місяця оформлюється двосторонній акт про обсяг переданої та спожитої користувачем електроенергії.

У разі необґрунтованої відмови або ухилення користувача від підписання вищевказаного акту, обсяг фактично переданої електроенергії підтверджується актом, складеним власником мереж.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що розрахунки витрат на утримання технологічних мереж виконуються власником мереж на підставі двостороннього акту (п. 7.3. договору) та кошторису.

Кошторис витрат на утримання технологічних мереж власника мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності.

Розрахунок розміру плати з надання послуг з компенсації реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати перетікання реактивної електроенергії.

За змістом пункту 7.6. договору оплата за договором здійснюється користувачем грошовими коштами на розрахунковий рахунок власника мереж шляхом попередньої оплати до 1-го числа розрахункового місяця у розмірі 100% вартості витрат попереднього місяця на підставі рахунку попереднього періоду.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі двостороннього акту протягом 5-ти банківських днів з дати отримання платіжного документа (рахунка) користувачем.

Договором сторони передбачили, що відносини власника мереж та постачальника електричної енергії в частині передачі електричної енергії користувачу регулюються договором про постачання електричної енергії, який укладений між постачальником електричної енергії та власником мереж (пункт 9.3. договору).

Згідно з пунктом 10.4. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 11.02.2013 року) договір укладається на строк до 31.12.2013 року, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Доказів щодо припинення дії даного договору в порядку, передбаченому зазначеним пунктом, жодною із сторін не надано, а відтак він є чинним.

Додатками до договору є:

Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію (Додаток № 1);

Заявка на обсяги електричної енергії на рік з розподілом по кварталам на 2007/2008 р. (Додаток № 2);

Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 3);

Однолінійна схема приєднання до місцевої (локальної) електромережі (Додаток №4).

Юридичний аналіз зазначеного договору дозволяє дійти висновку, що за своєю правовою природою фактично він є договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, а не договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

Так, за змістом пункту 1.2. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 р. за № 417/1442), договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - це домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.

При цьому під технічним забезпеченням електропостачання споживача (субспоживача) розуміється забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

За змістом укладеного між сторонами договору позивач, як власник електричних технологічних мереж та основний споживач електроенергії, що підтверджується договором з електропередавальною організацією № 6/170/1/10 від 289.11.2010 року, забезпечує відповідачеві (субспоживачу) у межах дозволених йому до використання величин передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж.

Наявність, у свою чергу, безпосередніх договірних відносин відповідача з електропередавальною організацією підтверджується договорами на постачання електричної енергії № 152 від 01.04.2002 року, № 14152 від 08.01.2014 року, № 15152 від 14.01.2015 року.

Отже, позивач не є постачальником електричної енергії, яким відповідно до ПКЕЕ може бути лише суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 1.5. ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

За змістом пункту 1.2. ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Згідно з підпунктом 8. пункту 10.2. ПКЕЕ споживач (субспоживач) електричної енергії зобов'язаний здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Обов'язок здійснення оплати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж та за технічне обслуговування електричних установок споживача передбачені як типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, так і умовами укладеного між сторонами договору.

Що ж до спільного використання технологічних електричних мереж, то за змістом пункту 1.2. ПКЕЕ договір про спільне використання технологічних електричних мереж - це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

За підпунктом 20. пункту 10.2. ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією споживач електричної енергії зобов'язаний укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання із суб'єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж.

Таким чином, позивачем, як власником електричних технологічних мереж та основним споживачем у випадку технічного забезпечення електропостачання відповідача, як субспоживача, договір про спільне використання технологічних мереж мав би бути укладений з електропередавальною організацією - постачальником електроенергії, а не з відповідачем.

Тим не менше, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 144 Господарського кодексу України майнові права та обов'язки cуб'єктів господарювання виникають, окрім іншого, з угод (договорів), які за змістом статті 193 Господарського кодексу України повинні виконуватися, в тому числі й з урахуванням приписів статті 204 Цивільного кодексу України стосовно презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.

Відповідно до пунктів 7.3, 7.4. договору позивач за період із січня 2014 року по лютий 2015 року на підставі наданих відповідачем показів засобів обліку розрахував останньому плату за перетікання реактивної електроенергії у загальній сумі 59 131,69 грн. без ПДВ (70961,62 грн. з ПДВ), вартість якої була підтверджена сторонами у двосторонніх актах, а саме:

від 27.01.2014 року 3697,79 грн.,

від 26.02.2014 року 3648,28 грн.,

від 26.03.2014 року 3401,45 грн.,

від 28.04.2014 року 3791,99 грн.,

від 28.05.2014 року 3825,26 грн.,

від 26.06.2014 року 4633,56 грн.,

від 28.07.2014 року 4677,15 грн.,

від 26.08.2014 року 5234,81 грн.,

від 26.09.2014 року 4901,96 грн.,

від 27.10.2014 року 3569,05 грн.,

від 26.11.2014 року 4080,58 грн.,

від 26.12.2014 року 4777,82 грн.,

від 26.01.2015 року 4782,51 грн.,

від 26.02.2015 року 4112,48 грн.

Усього - 59 134,69 грн. без ПДВ (70 961,62 грн. з ПДВ).

Разом з тим сторони у зазначених актах відобразили також кількість електричної енергії, яка була транспортована (передана) технологічними мережами позивача у порядку забезпечення постачання відповідачеві електричної енергії для споживання, за що позивач виставив відповідачеві рахунки разом із платою за перетікання реактивної енергії, а саме:

№ НОМЕР_1 від 31.01.2014 року на загальну суму 13617,61 грн. з ПДВ, з яких 7650,22 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_2 від 28.02.2014 року на загальну суму 15094,37 грн. з ПДВ, з яких 8930,36 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_3 від 28.03.2014 року на загальну суму 11744,06 грн. з ПДВ, з яких 6385,27 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_4 від 30.04.2014 року на загальну суму 11628,34 грн. з ПДВ, з яких 5898,29 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_5 від 28.05.2014 року на загальну суму 10699,56 грн. з ПДВ, з яких 5091,04 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_6 від 27.06.2014 року на загальну суму 10376,17 грн. з ПДВ, з яких 4013,25 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_7 від 31.07.2014 року на загальну суму 11329,07 грн. з ПДВ, з яких 4763,74 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_8 від 29.08.2014 року на загальну суму 12315,89 грн. з ПДВ, з яких 5028,43 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_9 від 30.09.2014 року на загальну суму 12075,31 грн. з ПДВ, з яких 5160,80 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_10 від 31.10.2014 року на загальну суму 12196,28 грн. з ПДВ, з яких 6594,52 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_11 від 28.11.2014 року на загальну суму 16951,94 грн. з ПДВ, з яких 10046,03 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_12 від 30.12.2014 року на загальну суму 17530,36 грн. з ПДВ, з яких 9830,82 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_13 від 30.01.2015 року на загальну суму 20823,09 грн. з ПДВ, з яких 12570,07 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії;

№ НОМЕР_14 від 27.02.2015 року на загальну суму 19834,62 грн. з ПДВ, з яких 12416,37 грн. без ПДВ - за послуги з транспортування електроенергії.

Усього 196 216,67 грн. з ПДВ, з яких: 125 255,05 грн. з ПДВ плата за послуги з транспортування електроенергії, 70961,62 грн. з ПДВ плата за перетікання реактивної електроенергії.

На виконання умов договору та з метою отримання плати за надані послуги позивач на адресу відповідача надіслав вказані рахунки рекомендованою кореспонденцією, а саме:

№ НОМЕР_4 07.05.2014 року (а.с. 63-64 том 1);

№№ НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_3 26.11.2014 року (а.с. 65 том 1);

№ НОМЕР_13 04.02.2015 року (а.с. 66 68 том 1);

№№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_14 06.05.2015 року (а.с. 69 71 том 1).

Несплата відповідачем вказаної суми за виставленими рахунками і є причиною виникнення спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 7.6. строк оплати за рахунками-фактурами на загальну суму 196216,67 грн. є таким, що настав. Загальна вартість послуг на вказану суму відповідачем не оспорюється.

Таким чином, несплачені відповідачем грошові кошти у сумі 196 216,67 грн., з яких: 125 255,05 грн. плата за послуги з транспортування електроенергії, 70 961,62 грн. плата за перетікання реактивної електроенергії є його заборгованістю та підлягають стягненню на користь позивача.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються наведеним законодавчим обґрунтуванням правовідносин сторін та зобовязань відповідача щодо виконання прийнятих на себе зобовязань за договором.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 3924,33 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Криворізької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№80) (50041, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, буд. 3, ідентифікаційний код № 08562915) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код № 24432974) основний борг у сумі 196216,67 грн., судовий збір у сумі 3924,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_2