Постанова № 4893640, 19.03.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-5783/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2009 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кафарського В.В.

при секретарі: Барчук Т.Г.

за участю представників:

від позивача : Мушинський В.Т.,

від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:  СП   ТзОВ «Ліссервіс»

до відповідача: ДПІ в м. Івано-Франківську

про  визнання нечинним повідомлення-рішення №0007932302/0 від 07.10.2008 року частково в розмірі 10572,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

СП   ТзОВ «Ліссервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м.Івано-Франківську про  визнання нечинним повідомлення-рішення №0007932302/0 від 07.10.2008 року частково в розмірі 10572,00 грн. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що ДПІ в м.Івано-Франківську в період з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року. За наслідками перевірки був складений акт №13061/23-2-22180221 від 30.09.2008 року на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007932302/0 від 07.10.2008 року, яким СП   ТзОВ «Ліссервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 10572,00 грн.

Представник позивача вважає, що податковим органом неправомірно були застосовані положення пп..7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки СП   ТзОВ «Ліссервіс» правомірно, на підставі належно оформлених податкових накладних сформувало податковий кредит за березень-червень 2008 року та відобразило у складі бюджетного відшкодування за березень-червень 2008 року податок на додану вартість в сумі 25910.00 грн., фактично сплачений постачальникам товарів (послуг). Просить позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили та пояснили, що у складі податкового кредиту за березень-червень 2008 року СП   ТзОВ «Ліссервіс» було відображено податкові накладні по товарах (послугах), які отримані позивачем у відповідних звітних періодах по фактичній даті виписки податкових накладних, а оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному звітному періоді, то СП   ТзОВ «Ліссервіс» не мало права на бюджетне відшкодування за червень 2008 року податку на додану вартість в сумі 10572,00 грн. Оскільки СП   ТзОВ «Ліссервіс» завищило суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року в розмірі 10572 грн. В задоволені позову просить відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне: позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2008 р. № 0007932302/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування за червень 2008 року на 10572,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, шо рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 13061/23-2-22180221 від 30.09.2008 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки СП   ТзОВ «Ліссервіс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року на рахунок платника податку». На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення   №0007932302/0 від 07.10.2008 р., яким на підставі акта перевірки за порушення зокрема, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10572 грн. 00 кон. за червень 2008 р. Дана сума заявлена позивачем в порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки така сума ПДВ була сплачена позивачем не у попередньому періоді, тобто не у травні 2008 р. (за висновками акта) - включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2008 р. в порушення п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які були сплачені позивачем за придбання труби б/у в контрагентів України. Постачальником труб було ПП «Лео-Брант» м.Львів на підставі укладеного договору №02-08 від 01.02.2008 року. Станом на 30.09.2008 року прихідних товаро-транспортних накладних на отримання товаро-матеріальних цінностей постачальником не надано, в зв»язку з чим позивачем подано позовну заяву до Господарського суду Львівської області.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Порядок визначення суми бюджетного відшкодування встановлено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до внесених змін від 03.06.2008 року в пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №309-VI , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує такий термін як «попередній період» тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому    попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2008 року було сплачено 25910,00 грн. та включено таку суму до податкового кредиту. Факт сплати податку представниками відповідача не заперечується, однак заперечується правомірність формування податкового кредиту.

Суд не може погодитись з такими твердженнями представників відповідача оскільки відповідно до пп.7.7.1. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В підпункті 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Доказом фактичної сплати податку на додану вартість в сумі 10572,00 грн. постачальникам таких товарів (послуг) є платіжні доручення надані позивачем.

З огляду на вищенаведене вбачається, що позивачем правомірно було заявлено до бюджетного відшкодування 25910,00 грн.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2008 р. № 0007932302/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування за червень 2008 року в сумі 10572,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

  На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.71, 86, 94, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

 п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати непрапвомірним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську №0007932302/0 від 07.10.2008 року в частині зменшеня бюджетного відшкодування СП   ТзОВ «Ліссервіс» в сумі 10572,00 грн.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В.Кафарський

Постанова в повному обсязі складена 26.03.2009 року.